Справа № 2017/1-23/11
іменем України
смт. Кегичівка 2 березня 2011 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого: судді Криворотова С.В., при секретарі Михальчук В.В., з участю прокурора Сліпака О.О., потерпілого ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за якою
ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Лисичанськ Луганської облдасті, українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, утриманців не має, не працює, проживає АДРЕСА_1, засуджений:
1) 06.05.1999р. Охтирським райсудом Сумської області за ст.212 КК до 1р.6м.п/в;
2) 31.07.2000р. Орджонікідзевським райсудом м.Харкова за ст. 103 КК до 2 р п/в - звільнений 17.05.02р. за відбуттям,
3)12.03.2003р. Лисичанським судом Луганської області за ч.2 ст. 121 КК до 8 років п/в -звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 2р.6м.22дн.за постановою Перевальського райсуду цієї ж області від 6.5.08р.,
- обвинувачується за ч.2 ст. 383 КК України, -
5 листопада 2010 року, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, звернувся із завідомо неправдивою письмовою заявою до Кегичівського РВ ГУМВС України в Харківської області про притягнення до відповідальності працівника міліції (маючи на увазі ОСОБА_1.). Повідомив, що той 5 листопада 2010 року, приблизно о 18год. 30хв, поблизу магазину «Колосок», розташованого по вул. 1 Травня смт. Кегичівка Харківської області, нібито, наніс йому удари кулаком в обличчя та ногою в лівий бік тулуба, чим спричинив тілесні ушкодження. Цим безпідставно звинуватив потерпілого у вчиненні тяжкого злочину - перевищенні влади, супроводжуваному насильством та передбаченому ч.2 ст.365 КК України.
У судовому засіданні, у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 383 КК України, підсудний винним себе визнав повністю, дати пояснення погодився.
Підсудний пояснив, що 5 листопада 2010 року після розлучення з дружиною, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сидів у її машині. На прохання вийти з автомобіля не погодився. Тоді вона вийшла та покликала працівника міліції, який попрохав його вийти. Він пішов, опинився біля лікарні, де і повідомив, що його побив працівник міліції, після чого написав заяву. Насправді напередодні упав у яму в гаражі ОСОБА_4. У вчиненому щиро розкаявся.
Потерпілий ОСОБА_1 показав, що в листопаді 2010 року з ОСОБА_5 під'їхав до магазину «Колосок», де зустріли ОСОБА_6. До нього підійшла невідома жінка та попрохала, щоб він допоміг видалити з автомобіля п'яного чоловіка. Він підійшов до автомобіля, представився і попросив підсудного вийти із салону. Той погодився, вийшов і пішов у невідомому напрямку. Претензій до підсудного не має, просить суворо не карати.
Свідок ОСОБА_7, лікар Кегичівської ЦРЛ, показав, що 5 листопада 2010 року в пункті швидкої допомоги ОСОБА_2, який був дуже п'яний, сказав, що його побили. Встановлено, що кількість алкоголю в крові становила 2.0 проміле, тілесні ушкодження мали місце за 3-7 днів до дня огляду.
Допитаний у якості свідка працівник міліції ОСОБА_5 показав суду, що у листопаді 2010 року з ОСОБА_1 під'їхав до магазину «Колосок», де зустріли ОСОБА_6. З авто вийшла жінка та підійшла до ОСОБА_1 і про щось з ним розмовляла. Розмову він не чув, але бачив, як ОСОБА_1 підійшов до автомобіля та розмовляв з чоловіком. Через 4-5хв. ОСОБА_1 повернувся та розповів, що це її колишній чоловік, який не хотів виходити з машини. Опору чоловік не чинив, фізичного впливу до нього ОСОБА_1 не застосовував.
Свідок ОСОБА_8 показала, що 5 листопада 2010 року розлучилась з підсудним. Через деякий час, коли вона повернулася, то в автомобілі сидів п'яний ОСОБА_8, на прохання покинути автомобіль він адекватно не реагував. Побачила працівника міліції ОСОБА_1 та попрохала його допомогти вивести чоловіка. Після розмови чоловік вийшов та пішов в бік залізничного вокзалу. Психологічного та фізичного тиску ОСОБА_1 не застосовував.
У судовому засіданні досліджені:
- заява та пояснення ОСОБА_2 щодо вчинення стосовно нього злочину (а.с.5,6);
- пояснення підсудного стосовно неправдивого повідомлення про злочин (а.с.7-8);
- пояснення ОСОБА_8, протокол її допиту в якості свідка, згідно з якими ОСОБА_1 ОСОБА_2 не грубив та не бив, ребра він зламав у ОСОБА_4 (а.с.9, 18-19,29-30);
- пояснення ОСОБА_9, відповідно до яких він від ОСОБА_10 дізнався, що ОСОБА_2 падав у яму (а.с.10);
- пояснення ОСОБА_10, згідно з якими ОСОБА_2 скаржився, що він впав у яму в гаражі ОСОБА_9 (а.с.11);
- пояснення ОСОБА_6 та протокол його допиту в якості свідка, відповідно до яких він був присутній під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 заходів фізичного впливу не застосовував (а.с.12,25-26);
- пояснення підсудного щодо обставин вчиненого ним злочину (а.с.14-15);
- пояснення ОСОБА_5 та протокол його допиту в якості свідка, відповідно до яких ОСОБА_1 до ОСОБА_2 заходів фізичного впливу не застосовував (а.с.16,27-28);
- пояснення ОСОБА_7 та протокол його допиту в якості свідка, щодо звернення ОСОБА_2 до швидкої медичної допомоги зі скаргами на біль в грудній клітці, виявлено закритий перелом ребра (а.с.17,23-24);
- протокол допиту потерпілого ОСОБА_1, відповідно до якого на прохання ОСОБА_8 він прохав вийти з автомобіля її колишнього чоловіка, заходів фізичного чи психічного впливу до нього не застосовував (а.с.21-22);
- протоколи допитів ОСОБА_2 в якості підозрюваного та обвинуваченого, відповідно до яких він розповів про злочин, із повним визнанням своєї вини (а.с.33-34,59-60);
- протокол відтворення обстановки та обставин події з фототаблицею, згідно з яким підсудний показав та розповів про всі обставини вчиненого ним злочину (а.с.35-38);
- протокол очних ставок між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, між ОСОБА_2 та ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, показання яких не суперечать одне одному (а.с.39-41, 42-44, 45-47, 48-51);
- вимога, копія довідки про звільнення, відповідно до яких ОСОБА_8 засуджений: 1)25.10.1983 за ч.2 ст.206 КК до 4 років п/в; 2) 06.05.1999р. Охтирським райсудом Сумської області за ст.212 КК до 1р.6м.п/в; 3) 31.07.2000р. Орджонікідзевським райсудом м.Харкова за ст. 103 КК до 2 р п/в - звільнений 17.05.02р. за відбуттям,4)12.03.2003р. Лисичанським судом Луганської області за ч.2 ст. 121 КК до 8 років п/в -звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 2р.6м.22дн.за постановою Перевальського райсуду цієї ж області від 6.5.08р., (а.с.61,72);
- довідки про те, що підсудний на наркологічному на психіатричному обліках не перебуває (а.с.62,63);
- копія паспорта ОСОБА_8 з підтвердженням анкетних даних (а.с.64-67);
- посередня довідка-характеристика підсудного за місцем проживання (а.с.68);
- висновок Кегичівської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду, згідно з яким було виявлено, що ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.71).
Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.
Заслухавши пояснення підсудного, показання потерпілого та свідків, дослідивши докази у справі, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.
Суд вважає доведеним, що підсудний, попереджений про кримінальну відповідальність, умисно, завідомо неправдиво повідомив про вчинення працівником міліції тяжкого злочину. Отже, його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.383 КК України.
Призначаючи покарання у межах закону за скоєння цього злочину, береться до уваги, що останній є середньої тяжкості. Суд враховує також особу підсудного, який має судимості і вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, характеризується посередньо, претензій потерпілий не має.
Як обставина, що пом'якшує покарання, відповідно до п.1 ст. 66 КК України, визнається щире каяття. Обставинами, що обтяжують покарання, згідно з п.1,13 ч.1 ст.67 КК України, є рецидив злочинів та вчинення його особою у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вище викладені обставини, щодо характеру злочину та особи підсудного, суд не знаходить підстав для застосування обмеження волі, і визнає обґрунтованим визначити покарання у вигляді позбавлення волі у виправно-трудовій установі.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Суд визнає, що обрана на досудовому слідстві міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд не відповідає тяжкості злочину та особі підсудного, який, вчинивши злочин у період відбування покарання, може продовжити вчинення інших злочинів. У зв'язку з цим, суд визнає обґрунтованим змінити міру запобіжного заходу на тримання під вартою.
Судових витрат та речових доказів по справі немає, позови не заявлені.
Керуючись ст.ст.323,324, 445,446 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки один місяць.
Відповідно до ч.4 ст. 81, ст. 71 КК України, приєднати до нього не відбуте покарання, призначене попереднім вироком Лисичанського суду Луганської області від 12.03.2003р про засудження за ч.2 ст. 121 КК до 8 років п/в, зі звільненням умовно-достроково за постановою Перевальського райсуду цієї ж області від 6.5.08р. на 2 роки 6 місяців 22 дні.
Остаточно, за сукупністю обох вироків, призначити ОСОБА_2 загальний строк покарання: два роки сім місяців 22 дні позбавлення волі.
Термін покарання відраховувати з часу фактичного взяття під варту, тобто, з 2 березня 2011 року.
Міру запобіжного заходу стосовно засудженого, до набрання вироком чинності, змінити на тримання під вартою у залі судового засідання негайно.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 15 діб: засудженим - з моменту отримання його копії, іншими учасниками -з моменту проголошення.
Вирок віддруковано в нарадчій кімнаті.
Головуючий С.В.Криворотов