"24" січня 2011 р.Справа № 1-7-2-32/93-04-3524
За заявою кредитора: Балтської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Балта
до боржника: Державного підприємства „Писарівський спиртзавод”, с. Писарівка Кодимського району Одеської області
про визнання банкрутом
Суддя Найфлейш В.Д.
Представники сторін:
Від заявника: арбітражний керуючий ОСОБА_1 (ліцензія)
Від боржника: не з'явився.
Ухвалою суду від 19.05.2009р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2010 року, провадження у справі №7-2-32/93-04-3524 про банкрутство державного підприємства „Писарівський спиртзавод” припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України; скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2004р.
За резолюцією в.о. голови господарського суду Одеської області справу №7-2-32/93-04-3524 передано на розгляд судді Найфлейшу В.Д., ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2009р. справу №7-2-32/93-04-3524 прийнято до провадження судді Найфлейша В.Д. та присвоєно справі №1-7-2-32/93-04-3524.
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про винесення ухвали про стягнення заборгованості по оплаті послуг та компенсації витрат розпорядника майна у справі про банкрутство Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” в сумі 149 049, 33 грн. і видачу відповідного наказу.
В обґрунтування своєї заяви, арбітражний керуючий ОСОБА_1 посилається на те, що Державне підприємство „Писарівський спиртзавод” має заборгованість перед заяником у сумі 149 049, 33 грн. за несплату надання послуг розпорядника майна ДП „Писарівський спиртзавод”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2010р. призначено розгляд заяви в засіданні суду.
Представник ДП „Писарівський спиртзавод” в засідання суду не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 07628961 від 10.01.2011р.
Розглянув матеріали справи, вислухавши представника заявника, суд встановив:
15.01.2010р. суб'єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до державного підприємства „Писарівський спиртзавод” про стягнення 149 049, 33 грн. за надання послуг розпорядника майна ДП „Писарівський спиртзавод”.
Ухвалою від 20.01.2010р. порушено провадження у справі № 1/11-10-292 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до відповідача ДП „Писарівський спиртзавод” про стягнення 149 049, 33 грн.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що ухвалою суду від 19.10.2006 р. припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Адаменко О.Є., призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія серії НОМЕР_1 від 04.04.2006 р.), зобов'язано розпорядника майна в місячний строк надати суду звіт про виконану роботу в процедурі розпорядження майном боржника.
19.10.2006 р. між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та ДП „Писарівський спиртзавод” укладений договір, згідно якого позивач бере на себе виконання функцій арбітражного керуючого -розпорядника майна згідно ст.ст. 3-1 та ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а відповідач зобов'язаний здійснити оплату послуг у розмірі середньої місячної оплати праці директора заводу та компенсацію його витрат в сумі 2 500, 00 грн. на місяць за рахунок коштів боржника.
Відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів від 12.12.2007р. затверджено розмір оплати послуг арбітражного керуючого у розмірі 2 500 грн. на місяць за рахунок боржника та розмір компенсації витрат арбітражного керуючого у розмірі 2 500 грн. на місяць за рахунок коштів від діяльності боржника.
Ухвалою суду від 26.02.2008 р. затверджено розмір оплати праці арбітражного керуючого ОСОБА_1 з дня його призначення (19.10.2006р.) у розмірі 2 500 грн. за кожен місяць роботи за рахунок майна боржника.
Ухвалою суду від 19.05.2009 р., яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. провадження у справі про банкрутство Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до розрахунку суми позову позивачем нарахована заборгованість відповідача по оплаті послуг арбітражного керуючого за період з 19.10.2006 р. по 24.12.2009р. за 38 місяців і 5 днів з урахуванням часткової сплати в сумі 149 049,33 грн., яка на момент розгляду справи боржником не погашена, що зумовило звернення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до суду з відповідною заявою.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівники зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 94 КЗпП передбачено, що заробітна плата -це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноваженим ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 10 ст. 3 - 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Згідно ч. 12 ст. 3 -1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також по податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що укладений між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та ДП „Писарівський спиртзавод” договір від 19.10.2006 р. не є трудовим договором в розумінні ст. 21 КЗпП, оскільки не передбачає підлягання СПД -фізичної особи ОСОБА_1 внутрішньому трудовому розпорядкові ДП „Писарівський спиртзавод”, у зв'язку з чим не тягне зобов'язання сплачувати заробітну плату згідно ст. 94 КЗпП, господарський суд дійшов висновку, що відносини між сторонами по оплаті послуг арбітражного керуючого регулюються цивільним законодавством.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 14 ст. 3 -1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.03.2010р. по справі № 1/11-10-292, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010р., відмовлено в задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до ДП „Писарівський спиртзавод” про стягнення 149049, 33 грн. Вказаним рішенням встановлено, що позивач всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів надання відповідачу послуг і доказів отримання їх відповідачем, а саме акти приймання -передачі передбачених договором послуг, звіт арбітражного керуючого про оплату послуг, відшкодування витрат, затверджений рішенням комітету кредиторів та відповідною ухвалою суду в межах справи про банкрутство в порядку ст. 3 - 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про відсутність зобов'язання відповідача перед позивачем відносно оплати послуг арбітражного керуючого в сумі 149049,33 грн.
Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Приймаючи до уваги, що заявник згідно ст. 35 ГПК України не спростував в загальному порядку висновку суду згідно рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2010р. по справі № 1/11-10-292, а саме, не надав суду доказів надання відповідачу послуг і доказів отримання їх відповідачем, а саме акти приймання -передачі передбачених договором послуг, звіт арбітражного керуючого про оплату послуг, відшкодування витрат, затверджений рішенням комітету кредиторів та відповідною ухвалою суду в межах справи про банкрутство в порядку ст. 3 - 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також враховуючи, що Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено винесення судом ухвали про стягнення заборгованості за надання послуг розпорядника майна, заява арбітражного керуючого ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення заборгованості по оплаті послуг та компенсації витрат розпорядника майна у справі про банкрутство Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” в сумі 149 049,33 грн. і видачу відповідного наказу - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 35, 86 ГПК України, ст. 3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення заборгованості по оплаті послуг та компенсації витрат розпорядника майна у справі про банкрутство Державного підприємства „Писарівський спиртзавод” в сумі 149 049, 33 грн.
Примірник ухвали надіслати сторонам.
Суддя Найфлейш В.Д.