"28" лютого 2011 р.
Справа № 35/17-2-2011
За позовом Прокурора Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Саратське ремонтно-транспортне підприємство"
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 9823,18грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь
Від прокурора: Будзул-Лавренюк К.Я., посвідчення №48 від 29.04.09р.;
Від Саратської селищної ради Одеської області: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,960га по вул. Карла Маркса, 50 у смт Сарата, Одеської області(землі житлової та громадської забудови) та повернути Саратській селищній раді без відшкодування відповідачеві затрат, понесених за час незаконного користування землею, а також привести земельну ділянку у придатний для використання стан; стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 9823,18грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.11р. порушено провадження у справі №35/17-2-2011.
Саратська селищна рада Одеської області просить суд розглянути справу за відсутності представника, позовну заяву прокурора підтримує, згідно надісланих на адресу суду письмових пояснень №57-02-15 від 31.01.11р.(вх.№3552/2011 від 03.02.11р.).
Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№4106/2011 від 08.02.11р.).
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає про те, що Саратською селищною радою було видано свідоцтво про право власності на будівлі для Відкритого акціонерного товариства "Саратське ремонтно-транспортне підприємство", на земельній ділянці площею 14630кв.м, на підставі рішення Виконавчого комітету Саратської селищної ради від 14.03.02р. №57, та записано в реєстрову книгу №10 за реєстром №390. Крім того, Відкрите акціонерне товариство "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку звітності, та не є платником плати (податку) на землю окремо, оскільки сплачує єдиний податок. Додатково зазначає про те, що Саратською селищною радою 29.11.05р. було винесено рішення на дозвіл виготовлення проекту відводу земельної ділянки.
Відповідачем надано постанову СГСБЄЗ Саратського ГО ГУМВС України в Одеській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.07.10р., якою встановлено, що Саратською селищною радою 29.11.05р. було винесено рішення про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки, а під час допросу голова правління Відкритого акціонерного товариства "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" надав пояснення стосовно того, що на даний момент проект відводу земельної ділянки знаходиться у стадії завершення, та у законному порядку ще не зареєстрований.
Поряд з цим, прокурор Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача та грошові кошти, в чому б вони не полягали та де б не знаходилися на суму 9823,18грн., в порядку ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши зазначене заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Однак, прокурором не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
В ході проведення прокуратурою Саратського району перевірки додержання законодавства у сфері регулювання земельних відносин на території Саратської селищної ради було встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" самовільно займає земельну ділянку площею 0,960га по вул. Карла Маркса, 50 у смт Сарата, Одеської області(землі житлової та громадської забудови). При цьому встановлено, що земельна ділянка експлуатується без встановлення меж ділянки у натурі, належних правовстановлюючих документів на право користування землею. Крім того, земельна ділянка експлуатується без наявності рішення органу місцевого самоврядування про передачу землі у власність або у користування.
Згідно з розрахунком, здійсненим спеціалістом-землевпорядником Саратської селищної ради згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву(родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ від 25.07.07р. №963, заподіяна Відкритим акціонерним товариством "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" шкода внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за поточний період 2010р. становить 9823,18грн.
Враховуючи вищевикладене, прокурор Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,960га по вул. Карла Маркса, 50 у смт Сарата, Одеської області(землі житлової та громадської забудови) та повернути Саратській селищній раді без відшкодування відповідачеві затрат, понесених за час незаконного користування землею, а також привести земельну ділянку у придатний для використання стан; стягнути з відповідача шкоду, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 9823,18грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін дійшов висновків що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених чинним законодавством України.
Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ст.125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації цього документа забороняється.
Згідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі.
Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів в межах повноважень здійснюють відповідні органи виконавчої влади.
У відповідності до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Згідно ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення земельного законодавства, у тому числі, за самовільне зайняття земельних ділянок.
У відповідності до частини 1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України відшкодування майнової та немайнової шкоди є способами захисту цивільного права.
Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками, тобто майновою шкодою, є втрати яких особа зазнала в зв'язку із порушенням її цивільного права, або втрати, які вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла одержати, але не одержала в зв'язку з порушенням її права.
У відповідності до приспів ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування шкоди є мірою цивільної відповідальності за цивільне правопорушення, наслідком, якого стало заподіяння шкоди. Отже, обов'язковою передумовою цивільної відповідальності особи є винне скоєння нею цивільного правопорушення, наявність шкоди, а також існування причинного зв'язку між правопорушенням та шкодою.
Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Тобто, самовільним зайняттям земельної ділянки є користування цією ділянкою особою за відсутності згоди власника або користувача такої земельної ділянки.
При цьому, з аналізу цієї норми закону вбачається, що не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки її використання за наявності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу такої земельної ділянки у власність або користування (оренду), а також за наявності укладеного правочину щодо такої земельної ділянки.
В свою чергу, згідно рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради №57 від 14.03.02р. видано Відкритому акціонерному товариству "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" свідоцтво про право власності на будівлі РТП, які розташовані за адресою Одеська область, смт Сарата, вул. Карла Маркса, 50.
Матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка по вул. Карла Маркса, 50 у смт Сарата, Одеської області на території Саратської селищної ради Одеської області не була зайнята відповідачем самовільно, а використовувалась ним на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади про надання такої земельної ділянки.
Крім цього, відповідач користується земельною ділянкою, яка належить останньому на праві власності згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №10885772 від 08.06.2006р.
Отже, з врахуванням положень ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" користування відповідачем зазначеною земельною ділянкою не є самовільним зайняттям земельної ділянки у розумінні приписів наведеної норми закону.
Крім того, у разі виявлення факту використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи відповідного правочину, державний інспектор повинен: - скласти акт перевірки з зазначенням, що земельна ділянка використовується без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, та вказати підстави, на основі яких набуто право на земельну ділянку; видати припис особі, яка використовує земельну ділянку без правовстановлюючого документа, з вимогою усунути порушення земельного законодавства; у разі невиконання припису протягом встановленого у ньому терміну, скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188-5 КпроАП України та накласти на порушника адміністративне стягнення за невиконання припису, а також видати повторний припис з вимогою усунути порушення земельного законодавства; після закінчення терміну, визначеного у повторно виданому приписі, державний інспектор перевіряє виконання вимог, зазначених у ньому і складає акт перевірки з зазначенням стану усунення порушення. При цьому, виходячи з норми ст.61 Конституції України протокол про адміністративне правопорушення за невиконання повторного припису не складається, оскільки у ньому була зазначена аналогічна першому припису вимога. У випадку неприпинення порушення та подальше використання земельної ділянки інспекційний орган направляє інформацію про виявлене порушення та вжиті до порушника заходи для відповідного реагування до відповідної сільської, селищної чи міської ради або до відповідного органу виконавчої влади, органу державної податкової служби, органу прокуратури. Зазначене наведено в листі Державного комітету України із земельних ресурсів №14-17-4/12991 від 11.11.2008р.
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, не можна вважати що Відкрите акціонерне товариство "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" самовільно зайняло земельну ділянку, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою Одеська область, смт Сарата, вул. Карла Маркса, 50, а тому, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню.
Також прокурором Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області заявлено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розрахованої згідно довідки Саратської селищної ради №734-02-15 від 12.10.10р. у розмірі 9823,18грн.
Проте, прокурором Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області не надано доказів заподіяння шкоди в заявленій сумі саме внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що свідчить про недоведеність факту заподіяння шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, а тому заявлені прокурором Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" шкоди на суму 9823,18грн. задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Саратської селищної ради Одеської області про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Саратське ремонтно-транспортне підприємство" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,960га по вул. Карла Маркса, 50 у смт Сарата, Одеської області(землі житлової та громадської забудови) та повернути Саратській селищній раді без відшкодування відповідачеві затрат, понесених за час незаконного користування землею, а також привести земельну ділянку у придатний для використання стан; стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 9823,18грн. не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 02.03.11р.