"28" лютого 2011 р.
Справа № 6/17-139-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АРМАДА-М”
до 1) Державного підприємства „Одеська залізниця”
2) Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ НАВТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ”
про стягнення 3072,00 грн.
Суддя Демешин О. А.
Представники сторін: не з'явились
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „АРМАДА-М” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеська залізниця”(далі -Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ НАВТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ” (далі -Відповідач 2) про стягнення з відповідачів нестачі вантажу у сумі 3072,00 грн.
Відповідач 1 з позовом не згоден, з підстав зазначених у відзиві..
У зв'язку з ненаданням відзиву відповідачем 2 справа розлядається за наявними матералами в порядку ст..75 ГПК України.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилається на те, що 20 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДВ НАВТОГАЗО-ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АРМАДА-М” (покупець) був укладений договір поставки № 4, згідно якого постачальник повинен поставити вугільну продукцію марки „А” в асортименті та з якісними характеристиками, вказаними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно вантажної накладної № 51653833 від 26.08.2010р. ДП «Одеська залізниця»зобов'язалося доставити наданий йому ТОВ «ДВ НАВТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ»вантаж (антрацит сорту АМ 13-25 мм, бруто - 90600 кг., тара (з бруса) - 21600кг., нетто-69000кг.) до пункту призначення - станція Врадіївка Одеської залізниці, та видати його уповноваженій особі одержувача - ТОВ „ТПК Миколаївоблпаливо”.
Згідно п.4 залізничної накладної власником вугілля є Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАДА-М».
Також позивач посилається на комерційний акт АА№ 036842/277 від 29.08.2010 р., який був складений на ст. Нижньодніпровський-Вузол Приднепровської залізниці та з якого вбачається, що нестача вантажу складає 4580 кг (антрацит сорту АМ 13-25 мм. маса нетто-64420кг.),
ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки навантаження вантажу провадилося на підприємстві вантажовідправника засобами і силами відправника вантажу, ним же була визначена маса вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, тобто залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані без ознак втрати вантажу. Крім того як згідно з комерційного акту АА
№ 036842/277 від 29.08.2010р. антрацит був завантажений у технічно несправний вагон.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
На виконання договору поставки від 20.01.2009 р. № 4, укладеного між ТОВ „ДВ НАВТОГАЗО-ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ” (постачальник) і ТОВ «АРМАДА-М»(покупець), 26.08.2010 р. зі станції відправлення Бирюково Донецької залізниці ТОВ „ДВ НАВТОГАЗО-ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ” (відправник) на станцію призначення Врадїївка Одеської залізниці для ТОВ „ТПК Миколаївоблпаливо” (одержувач) відправлено, зокрема, антрацит сорту АМ 13-25 мм у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною №51653833.
Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 26.08.2010 р. № 51653833 свідчить про укладення між ТОВ „ДВ НАВТОГАЗО-ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „ТПК Миколаївоблпаливо”.
Відповідно до п.2.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 28.05.2002 р. № 04-5/601 із змінами та доповненнями станом на 29.09.2009 р. та ст. 130 Статуту залізниць України -право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають одержувач та відправник. Власник же вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензії або позови до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення.
Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України „Передача іншим організаціям або громадянам права пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі(накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи -довіреністю, оформленою згідно законодавства.
Як вбачається із залізничної накладної та договору поставки, які містяться в матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАДА-М»є власником вантажу а не вантажовідправником чи вантажоодержувачем. Тобто -не є особою, якій надано право на звернення з позовом до залізниці з приводу нестачі вантажу.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю „АРМАДА-М” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ НАВТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ” про стягнення з відповідачів нестачі вантажу у сумі 3072гривні -відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Демешин О.А.