Справа №2а-373/11
24 лютого 2011 року м. Кузнецовськ
Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області розглянувши у скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування пенсії,-
До Кузнецовського міського суду звернувся ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеній до категорії 4, на підставі положень ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі -Закон України №796-ХІІ) починаючи з 01.08.2010 року та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на підставі положень ст.39 Закону України №796-ХІІ, починаючи з 01.04.2009 року, а також зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату збільшення до пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, відповідно до ст.56 Закону України №796-ХІІ.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що йому не виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, підвищення та збільшення до пенсії за кожен рік роботи понад 20 років стажу, у повному обсязі.
Від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв'язку з безпідставністю.
Зазначає, що п.4 Постанови КМУ №530 від 28.05.08 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, тим що потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії -5 відсотків.
Крім того, заперечення обґрунтовує тим, що виплата їй здійснюється відповідно до ч.2 постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у розмірі 5,20 грн., яка є чинною та неконституційною не визнавалась.
Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.08 було встановлено доплату окремим категоріям осіб, щоб їх пенсії досягали розмірів для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по третій групі 600 грн. Крім того, посилається на те, що Порядком обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року, не передбачено застосування положень ст.56 Закону України №796-ХІІ.
Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
У зв'язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду від 09.02.2011 року позовні вимоги у частині перерахування та виплати пенсії відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України №796-ХІІ за період з 01.04.09 до 06.08.2010 року залишені без розгляду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.
З копії посвідчення НОМЕР_1 від 16.08.1993 року вбачається, що дійсно ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4.
Відповідно до ст.51 Закону України № 796 - ХІІ, особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція ст.51 Закону України № 796 -ХІІ, зокрема, особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Це значить, що з 22.05.2008 року діють норми ст.51 Закону № 796 -ХІІ в редакції, що була чинною в період до внесення змін підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).
Суд визнає неспроможними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, що визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 -ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.51 Закону № 796 -ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З копії паспорта громадянина України НОМЕР_2 виданого 27.05.1999 року Кузнецовським МВ УМВС України, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 з 27.02.1979 року.
З розпорядження УПФ №119232 від 24.01.2011 року вбачається, що позивач є непрацюючим пенсіонером, підвищення до пенсії не отримує.
З обґрунтування позову вбачається, що позивач не працює. Заперечень з цього приводу відповідачем не подано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" м.Кузнецовськ, Рівненської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст.39 Закону України № 796 - ХІІ, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція статті 39 Закону № 796 -ХІІ, якою визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України
Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Це значить, що з 22.05.2008 року діють норми ст.39 Закону № 796 -ХІІ в редакції, що була чинною в період до внесення змін підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 встановлено доплату у розмірі 5,20 грн. громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір доплати до пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 не відповідає нормі ст.39 Закону України № 796 -ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до вимог ст.39 Закону України № 796 -ХІІ.
Вирішуючи позовну вимогу про нарахування та виплату збільшення пенсії позивачу на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, суд приходить до висновку про те, що дана вимога безпідставна. Суд виходив з того, що із розпорядження УПФ №119232 від 24.01.2011 року вбачається, що позивач отримує пенсію по віку, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV (далі - Закон України №1058-IV). Доплата позивачу проводиться за 3 роки понаднормового стажу, а загальний страховий стаж становить 28 років 7 місяців 11 днів.
Згідно із п.13 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Оскільки позивачу, за його вибором призначено пенсію відповідно до Закону України № 1058-IV, то і збільшення пенсії відповідачем правильно проведене у розмірах встановлених нормами цього Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із зазначеного принципу покладення обов'язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області провести перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі віднесеній до категорії 4, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 07 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати починаючи з 07 серпня 2010 року з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.
Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання.
Суддя І.Зейкан