Вирок від 25.02.2011 по справі 1-3/11

Справа № 1-3/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Р. В. Ралець

при секретарі Л.М.Петрук

за участю прокурора П.В. Бірук

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно справу по обвинуваченню

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадян України, українець, неодружений, освіта середня, не працюючий, раніше судимий Дубенським міськрайонним судом 24.03.2005 року за ч. 1 ст. 122 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 України,

ВСТАНОВИВ:

В ніч на 29 січня 2005 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, вирішив шляхом шахрайства, заволодіти чужим майном, а саме мобільним телефоном, що належав жителю с. Здовбиця Дубенського р-ну ОСОБА_2.

З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні кафе "Оріон", що знаходиться в м. Дубно по вул. забрама, шляхом обману та зловживання довірою та повідомивши завідомо неправдиву інформацію ОСОБА_2, попросив у останнього мобільний телефон марки "ALKATEL" ОТ для здійснення дзвінка, який в подальшому не повернув, а повідомив власнику телефона завідомо неправдиву інформацію про те, що вищевказаний телефон викрали у нього невідомі йому особи, а тому повернути його він не має можливості.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та пояснив, що 28 січня 2005 року він відпочивав разом зі своїми друзями на дискотеці в кафе "Дубенчанка" , що в м. Дубно по вул. Замкова. пізніше пішли в кафе "Оріон", де розпивали пиво. Сидячи за столиком, він побачив у свого знайомого ОСОБА_2 мобільний телефон та захотів зателефонувати своєму товаришеві. З цією метою попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон та вийшовши на вулицю, почав телефонувати, однак ніхто не брав трубку, тому він повернувся в приміщення кафе та віддав телефон ОСОБА_2. Через деякий час він знову взяв телефона з наміром ще раз поробувати подзвонити та вийшов на вулицю. В той момент в нього виник намір не повертати телефон власнику, а залишити собі. З цією метою він повернувся в кафе та повідомив ОСОБА_2, що у нього телефон викрала особа циганської національності, погрожуючи ножем. Всі вибігли на вулицю з метою знайти ту особу, яка викрала телефон, а ОСОБА_2 з ними не побіг. На наступний день до нього додому прийшов ОСОБА_2 та просив віддіти його телефона, однак він сказав, що його в нього немає. В подальшому він повідомив ОСОБА_3, що він викрав телефон у ОСОБА_2 та пізніше його продали невідомому чоловікові за 220 гривень.

Будучи притягнений до кримінальної відповідальності, розуміючи невідворотність покарання за вчинений злочин повністю усвідомив протиправність своїх дій в чому чистосердечно розкаявся та повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_2 заподіянні збитки, повернувши кошти за телефон в сумі 550 гривень.

Просить суворо не карати за вчинене, не позбавляти волі, оскільки протягом останніх п"яти років, усвідомивши свою попередню протиправну поведінку та дії, не вчиняв злочинів та інших правопорушень. У звязку з тим що на даний час є повною сиротою змушений був виїхати за кордон до Російської Федерації з метою працевлаштування.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості законного представника потерпідлого ОСОБА_4 пояснив що, ОСОБА_2 являється його сином. На даний час він особисто не може бути присутнім у залі судового засідання у звязку з проходженням навчання далеко за межами міста Дубно.

Йому відомо про обставини вчинення крадіжки мобільного телефону у його сина ОСОБА_2, що мало місце 29 січня 2005 року. ОСОБА_1 ще у 2005 році повністю повернув заподіянні збитки в сумі 550 гривень. На даний час збитки , завдані злочином відшкодовано в повному обсязі, тому будь- яких претензій матеріального чи морального характеру до підсудного ні в його сина ОСОБА_2 та ні в нього особисто як представника неповнолітнього потерпілого не має. Вважає, що підсудний ОСОБА_1 повнісю усвідомив свої протиправні дії, відшкодував заподіянні збитки є особою молодого віку та просить суд не позбавляти його волі.

Враховуючи повне визнання вини підсудним у вчиненні злочину, суд вважає за недоцільне дослідження у повному обсязі доказів по матеріалах справи окрім характеризуючих даних на підсудну, у відповідності до ст. 299 КПК України, оскільки судом не виявлено суперечностей в показах підсудного з дійсними обставинами справи. Окрім цього, суд впевнився в істинності позицій підсудного. Останньому роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості при поданні апеляційної скарги на вирок суду посилатися на ті обставини справи та докази які в судовому засіданні не досліджувалися.

Органами досудового слідства вірно кваліфіковані дії підсудного ОСОБА_1 за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

Обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття підсудного та активне сприяння розкриттю злочину повне відшкодування заподіяних збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.

Оцінивши всі зібрані і перевірені у судовому засіданні докази , суд прийшов до висновку, що злочин мав місце і скоїв його підсудний ОСОБА_1

При призначенні виду та міри покарання суд врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину та особу винного. З урахуванням позитивних характеристик підсудного, щирого каяття та сприянні у розкритті злочину, повного відшкодування заподіяних збиткі, помякшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також того, що підсудний ОСОБА_1 є особою молодого віку, в наслідок смерті батка та матері у 2000 році від хвороби загального захворювання та рідного брата у 2007 році є круглою сиротою, приймаючи до уваги запевнення підсудного, що повністю усвідомив значення своїх протиправних дій, став на шлях виправлення, що підтверджується обєктивними даними у судовому засіданні, а саме відсутністю даних про вчиненням підсудним ОСОБА_1 злочиннів протягом останіх пяти років, суд вважає, що перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України суд,-

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України, суд,

З А СУ Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п"ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст. 72 КК України призначене покарання засудженому ОСОБА_1 у вигляді штрафу виконувати самостійно від вироку Дубенського міськрайонного суду від 24 березня 2005 року відносно засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Засудженого ОСОБА_1 звільнити з під варти із залу суду.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 днів з дня проголошення через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.

Суддя :