Вирок від 01.03.2011 по справі 1-9/11

справа № 1- 09/2011

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2011 року смт.Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області

під головуванням :

судді Лободзінського А.С.

при секретарі - Ковальськый Л.С.

з участю прокурора - Махацького Ю.М.

розглянувши в с.м.т. Демидівка Рівненської області у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ужинець Млинівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, українця,громадянина України, невійськовозобов»язаного, непрацюючого, освіта середня спеціальна, неодноразово судимого, востаннє 12 листопада 2007 року за ст.ст. 162, 71 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, звільненого після повного відбування покарання 3 липня 2009 року року

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

5 травня 2010 року, приблизно о 21-00 год. ОСОБА_1 перебуваючи в господарстві ОСОБА_2 в с. Пашева Демидівського району Рівненської області, шляхом вільного доступу повторно, таємно викрав належний потерпілому алюмінієвий бідон, чим завдала йому майнову шкоду на суму 181 гривня 66 копійок.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та підтвердив, що даний злочин вчинив у спосіб та при обставинах, зазначених в обвинувальному висновку. Суду показав, що 5 травня 2010 року перебував у господарстві ОСОБА_2.. Побачивши біля вхідних дверей житлового будинку алюмінієвий бідон, вийшов за межі господарства та по дорозі заховав бідон у кущах. Наступного дня викрадений бідон здав заготівельникам металобрухту за 60 гривень.

Такі показання підсудної повністю відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, у зв»язку з чим суд вважає доведеним факт таємного викрадення ОСОБА_1 належного ОСОБА_2 майна вартістю 181,66 гривень, вчиненого повторно.

Органами досудового слідства дії підсудного кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно і така кваліфікація його дій, на переконання суду, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

Обираючи покарання підсудному в межах санкції ч. 2 ст.185 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом”якшують покарання.

Так, відповідно до ст.12 КК України злочин вчинений ОСОБА_1 відноситься до злочинів середньої тяжкості.

По місцю проживання підсудний характеризується негативно - ( а.с.45).

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного є з»явлення із зізнанням, щиросердечне каяття, сприяння в розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом є рецидив злочину.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, , на строк наближений до мінімальної межі, санкції ч.2 ст.185 КК України, з врахуванням загальних положень цього Кодексу.

В ході судового слідства встановлено також, що ОСОБА_1 вироком Луцького міжрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2010 року засуджений за ч.3 ст.185 КК України за злочин, який вчинив 9 серпня 2010 року на три роки позбавлення волі. Так-як даний злочини відносно ОСОБА_2 підсудний вчинив до постановлення попереднього вироку, то при призначенні йому остаточного покарання підлягають застосуванню правила ч.4 ст.70 КК України.

Судом також встановлено, що у даній кримінальній справі представником потерпілого заявлено цивільний позов, в якому ОСОБА_2 просить відшкодувати завдану йому злочином шкоду в сумі 800 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на даний час, у разі придбання нового бідону, який йому не повернуто, його вартість становитиме 800 гривень.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати того ж роду і такої ж якості, полагодити річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пленум Верховного Суду України відшкодування абзаці другому п.36 Постанови №12 від 25 грудня 1992 року « Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності»роз»ясніє, що коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості майна ( тобто за цінами, за які вільно можна придбати майно того ж роду і якості на час розгляду справи).

Враховуючи, що викрадений бідон потерпілим ОСОБА_2 не повернуто, то з нього підлягає стягненню вартість викраденого майна такого ж роду та якості на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи розмір втрати якості бідона алюмінієвого становить -76,71 %. Залишкова вартість бідону алюмінієвого, з врахуванням часткової втрати його товарних якостей по терміну експлуатації, за умови його неушкодженого стану може становити 181,66 гривень, що підтверджується висновком експерта №1091 від 22.12.2010 року ( а.с.31)

Отже, для відшкодування ОСОБА_2 реальної вартості. алюмінієвого бідону такої ж якості, який у нього викрадено ОСОБА_1, підлягає стягненню 181 гривня 66 копійок.

З наведеного суд робить висновок, що позов потерпілого підлягає частковому задоволенню в розмірі 181,66 гривень. В решті позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

По справі органами досудового слідства заявлено судові витрати, пов»язані із проведенням судових експертиз в сумі 103 гривні 20 копійок ( а.с. 31, 71).

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», оплата праці експертів здійснюється згідно з відповідною інструкцією за рахунок коштів органу, яким зазначені особи залучені до участі у справі, а тому неоплата праці експертів органом досудового слідства у встановленому порядку є порушенням чинного законодавства. Так-як, заявлені у справі витрати не понесені органом досудового слідства, то до стягнення в судовому порядку не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321-324 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання -2(два) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст..70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання, більш суворим призначеним за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2010 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання -3(два) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області, тобто з 15 листопада 2010 року

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законно сили залишити попередній -тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя: