Іменем України
28 лютого 2011 року Справа № 5020-3/135
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Агро-Сервіс")
відповідача: не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_1)
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 26 жовтня 2010 року у справі № 5020-3/135
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Агро-Сервіс" (вул. Керченська, 48-25, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (1. АДРЕСА_1 99058; 2. АДРЕСА_2, 99011)
про стягнення 114604,86 грн.
20 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Агро-Сервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 114604,86 грн. (а.с. 3-4).
Позов мотивований тим, що відповідачем неналежно виконуються умови договору поставки нафтопродуктів № 15/06/10 від 15 червня 2010 року щодо оплати отриманого товару.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 жовтня 2010 року у справі № 5020-3/135 позов задоволено частково (а.с. 49-54).
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Агро-Сервіс" 114582,21 грн. в тому числі: основний борг у розмірі 108616,00 грн.; пеня -5074,60 грн.; 3% річних -861,61 грн.
В частині стягнення пені в сумі 22,65 грн. відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права, а саме, статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України. Сторона зазначає, що судом неправомірно відхилене клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на мала можливості прибути у судове засідання.
Також, сторона з посилкою на статті 662, 666 Цивільного кодексу України вважає, що позивачем у порушення умов договору не була надана податкова накладна, у зв'язку з чим відповідач не може належним чином виконати взяті на себе зобов'язання за договором про поставку нафтопродуктів № 15/06/10 від 15 червня 2010 року.
В судове засідання, яке призначене на 28 лютого 2011 року, сторони по справі явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, визнала можливим закінчити розгляд справи без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
15 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Пром-Агро-Сервіс" (далі - Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Луценко Інною Анатоліївною (далі - Покупець) укладений договір постачання нафтопродуктів № 15/06/10 (далі - Договір) (а.с. 10).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити дизельне паливо у кількості 32560 літрів (далі -Товар), згідно з накладною, яка є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що передача товару оформляється накладною.
Згідно з пунктом 2.1 Договору номенклатура, ціна та кількість Товару, що поставляється, зазначається у накладній.
Відповідно до пункту 3.2 Договору розрахунки за Товар, який поставляється, здійснюються банківським переводом на поточний рахунок Постачальника, згідно з виставленим рахунком не пізніше 25 червня 2010 року.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що здача-приймання Товару здійснюється за участю представників Постачальника та Покупця відповідно до Інструкцій П-6 та П-7.
Згідно з пунктом 9.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо передачі Товару позивачем виконані належним чином, що підтверджується накладною № 663 від 15 червня 2010 на суму 198616,00 грн. (а.с. 11).
Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 умови Договору порушила, оскільки за отриманий товар розрахувалась лише частково - в сумі 90000,00 грн., що підтверджується виписками за особових рахунків товариства з обмеженою відповідальністю „Пром-Агро-Сервіс", а саме:
- 15 червня 2010 року на суму 10000,00 грн.;
- 21 червня 2010 року на суму 30000,00 грн.;
- 29 липня 2010 року на суму 30000,00 грн.;
- 30 липня 2010 року на суму 10000,00 грн.;
- 31 серпня 2010 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 42-46).
Таким чином, несплаченим залишився Товар на загальну суму 108616,00 грн. (198616,00 - 90000,00=108616,00).
Вказані обставини стали підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Пром-Агро-Сервіс" до господарського суду з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 265 Господарського кодексу України та частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар в об'ємі 32560 літрів на загальну суму 198616,00 грн.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар має бути здійснена Покупцем не пізніше 25 червня 2010 року.
Покупець (відповідач) частково розрахувався за поставлений товар у сумі 90000,00 грн.
Таким чином, несплаченим залишився товар на суму 108616,00 грн.
Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у встановлений строк, тобто до 25 червня 2010 року розрахувався лише частково, а саме, 15 червня 2010 року сплатив 10000,00 грн. та 21 червня 2010 року - 30000,00 грн., а тому станом на 26 червня 2010 року заборгованість відповідача за поставлений товар становить 158616,00 грн., подальші оплати відповідача йшли з простроченням встановленого договором строку.
Станом на день подання даного позову, сума основаного боргу відповідача перед позивачем складала 108616,00 грн., доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 108616,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу в сумі 891,61 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічні норми містяться в частині 3 статті 692 Цивільного кодексу України.
Пунктом 7.4 Договору встановлено, що у випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватися більше 30 календарних днів, Постачальник має право, крім суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, додатково стягнути з Покупця 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, визначеного пунктом 3.2 Договору, щодо оплати поставленого товару і прострочка перевищує 30 календарних днів, а саме, з 26 червня 2010 року по 16 вересня 2010 року, тобто на 93 дні. Таким чином, нарахування 3% річних є правомірним.
Судом першої інстанції проведена перевірка розрахунку 3% річних, який наданий позивачем та виявлено, що 3% річних підлягають стягненню у більшому розмірі, а саме, у сумі 908,65 грн.
Судова колегія перевірила розрахунок 3% річних, який зроблений судом першої інстанції, встановила, що він є правильним.
Однак, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Такого клопотання позивачем не заявлено.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 891,61 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути пеню у сумі 5074,60 грн.
Згідно з нормами статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами пункту 7.3 Договору у випадку затримки оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу а також пеню, нараховану на несплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла у період прострочення.
Позивачем за договором № 15/06/10 від 15 червня 2010 року нарахована пеня в розмірі 5097,25 грн.
Судом першої інстанції проведена перевірка розрахунку пені, який наданий позивачем та виявлено, що позивач невірно визначив початок періоду прострочки.
Судова колегія погоджується з розрахунком пені, який зроблений судом першої інстанції. Оскільки за умовами Договору останній день виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару -25 червня 2010 року, то період прострочення починається із 26 червня 2010 року, а не з 25 червня 2010 року, як зазначено позивачем, у зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, у сумі 5074,60 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 22,65 грн. не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 108616,00 грн., 3% річних - 891,61 грн. та сума пені - 5074,60 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, норми статті 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, щодо відхилення клопотання про відкладення слухання справи, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Аналогічні норми також містяться у статті 244 та 246 Цивільного кодексу України.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не була позбавлена права, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, направити свого уповноваженого представника для висловлення позиції щодо позовних вимог та надання відповідних доказів.
Також, слід зазначити, що повторна неявка та ненадання доказів та заперечень на запит суду свідчить про зловживання процесуальними правами з боку відповідача.
Доводи апеляційної скарги відносно ненадання позивачу відповідачем податкової накладної спростовуються наявністю цього документу, а крім того зазначені обставини не впливають на обов'язок сторони за договором здійснити оплату за отриманий товар.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 101, 103 (п. 1 ч. 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 жовтня 2010 року у справі № 5020-3/135 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Ю.М. Гоголь
С.А. Рибіна