Іменем України
28 лютого 2011 року
Справа № 5002-24/4778-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Рибіної С.А.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Сиротинін О.Г., дов. № 1 від 10 січня 2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група")
відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес")
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 13 грудня 2010 року у справі № 5002-24/4778-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (вул. Куйбишева/Київська, 2/79, оф. 902, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес" (вул. Краснодарська, 62, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про стягнення 255117,88 грн.
28 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес" про стягнення 255117,88 грн. (а.с. 2-3, т. 1).
Позов мотивований тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес" отримало від позивача суму у розмірі 252154,20 грн. без достатніх правових підстав, яку у добровільному порядку не повертає, а тому вказані обставини стали підставою для звернення до суду. Також, позивач просить стягнути, на підставі статті 1214 Цивільного кодексу України, проценти за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі 2693,68 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі № 5002-24/4778-2010 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес" про стягнення 255117,88 грн. (а.с. 149-155, т. 1).
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Судом помилково прийнятий акт прийому-передачі проектної продукції, як доказ наявності акту виконаних робіт.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач має право за умов договору на його розірвання в односторонньому порядку. На думку сторони, замовник на адресу виконавця направив листа про розірвання договору. Зазначене є підставою для застосування статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.
31 січня 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес" надійшов відзив, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судове засідання, яке призначене на 28 лютого 2011 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес" явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, визнала можливим закінчити розгляд справи без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (далі-Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримбудбізнес"(далі-Виконавець) укладено договір підряду № 08/06п на виконання проектно - вишукувальних робіт (далі-Договір) (а.с. 7-11, т. 1).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець приймає на себе функції Генерального проектувальника і зобов'язується виконати по завданню Замовника проектні роботи, а саме, робочий проект «Корегування проекту реконструкції незавершеної будівництвом будівлі готельного комплексу на 500 місць під оздоровчий комплекс за адресою: вул.. Набережна, 24, в місті Алушта», і передати Замовнику готову проектну продукцію у складі і обсязі, передбаченому ДБН А.2.2-3- 2004 «Склад і порядок розробки проектної документації в будівництві»Замовнику.
Згідно з пунктом 1.3 Договору Замовник має право доручити Виконавцю проведення додаткових робіт, що не увійшли до переліку робіт, що виконуються за цим договором, що оформлюється Додатковою угодою.
Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість робіт, які виконує Виконавець визначається протоколом угоди про договірну ціну.
У пункті 3.2 Договору сторони передбачили, що у разі зміни обсягу робіт, вартість виконаних виконавцем робіт може бути змінена в процесі виконання робіт, і визначається умовами додаткової угоди про проведення додаткового етапу проектних робіт.
Згідно з пунктом 4.2.1 Договору Виконавець зобов'язався здійснювати функції Генерального проектувальника і виконувати проектні роботи, передбачені даним договором, у відповідності до затвердженого завдання і передати результати Замовнику, в передбачені графіком виробництва робіт (Додаток №1 до вказаного договору ) строки.
Пунктом 4.2.6 Договору Виконавець зобов'язався передати Замовнику по акту приймання - передачі готову продукцію у відповідності до умов вказаного договору.
Відповідно до попереднього кошторису № 01 на проектні роботи вартість вказаних робіт склала 383 752,80 грн. (а.с. 12, т. 1).
17 вересня 2008 року між сторонами Договору укладено додаткову угоду № 1, відповідно до пункту 1.3 якої сторони дійшли згоди про те, що Замовник доручає Виконавцю проведення додаткових проектних робіт, а саме: виконання розділу «Вентиляція»і «Кондиціювання повітря»по робочому проекту «Коригування проекту реконструкції незавершеної будівництвом будівлі готельного комплексу на 500 місць під оздоровчий комплекс за адресою: вул. Набережна, 24, в місті Алушта»(а.с. 13, т. 1).
Також, сторони дійшли згоди про величину авансу у розмірі 50% від договірної ціни, вказаної у пункті 4 даної угоди за виконання вказаних робіт.
Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди вартість робіт, які виконуються виконавцем згідно з даною додатковою угодою № 1, складає 96699,60 грн.
Згідно з пунктом 6 Додаткової угоди для виконання обмірочних креслень Блока «А»і Блоку «В»надсилаються співробітникі виконавця на об'єкт, з врахуванням 100% оплати замовником виконавцю всіх витрат на відрядження.
Відповідно до кошторису № 02 вартість додаткових проектних робіт складає 96699,60 грн.(а.с. 14, т. 1).
Кошторисом № 1 визначена вартість витрат на відрядження, які складали 11928 грн. (а.с. 15, т. 1).
На виконання умов договору, позивачем було перераховано на користь відповідача у якості авансу за проектні роботи суму в розмірі 252154,20 грн. (а.с. 12-19, т. 1).
Однак, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав покладений на нього обов'язок щодо виконання проектних робіт, в зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 184 від 27 квітня 2010 року з вимогою повернути перераховані кошти у розмірі 252154,20 грн. та розірвання договору підряду. (а.с. 20, т. 1).
Відповіді на вказану претензію позивачем отримано не було, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, з посиланням на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з нормами статті 509 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначалось вище, між сторонами по справі був укладений договір підряду № 08/06п на виконання проектно - вишукувальних робіт. Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу аванс за проектні роботи в розмірі 252154,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у виконання вимог вищевказаного договору відповідачем по справі було виконано Робочий проект «Коригування проекту реконструкції незавершеної будівництвом будівлі готельного комплексу на 500 місць під оздоровчий комплекс за адресою: вул. Набережна, 24, в місті Алушта», а саме:
- альбом - блок «А»і блок «В»обмірочні креслення;
- альбом том 1 - Генеральний план ( ГП );
- альбом том 2 - благоустрій території ( ГП );
- альбом - Блок «А»і блок «В»архітектурні рішення ( АР );
- альбом - блок «А»і блок «В»крівля, конструкції залізобетонні (КЖ );
- альбом - КПП -1, архітектурно - будівельна частина ( АС );
- альбом - блок «А», електропостачання ліфтів ( ЕО );
- альбом - пожежне водопостачання ( ВК) (а.с. 76-95, т. 1).
Вказані креслення та технічна документація були направлені відповідачем позивачу, що підтверджується актом від 28 листопада 2008 року здачі -приймання проектно - вишуковувальних робіт та накладною № 17 від 28 листопада 2008 року, які були підписані представником з боку відповідача (а.с. 141-142, т. 1).
Зазначені документи були отримані позивачем 28 листопада 2008 року, що підтверджується підписом представника.
Позивач супровідним листом за вих. № 32 - гто від 23 березня 2009 року повернув відповідачу отриману технічну документацію з причини невідповідності її нормам ДБН А. 2.2-3-2004 (а.с.139, т. 1).
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до пункту 9.1 Договору по завершенню робіт (етапу) Виконавець представляє акт здачі - приймання проектно - вишуковувальних робіт з додатком, передбаченим завданням проектної документації.
Згідно з пунктом 9.2 Договору Замовник на протязі 10-ти днів з дня отримання акту здачі - приймання проектної документації зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт. Якщо на протязі 15 ти днів (з врахуванням поштових пробегів в 5 днів) з моменту відправки підписаний акт здачі - приймання робіт або мотивована відмова не надійшли, Виконавець вправі оформити односторонній акт здачі - приймання, який є обов'язковим для Замовника в якості підстави для сплати проектної документації.
Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у разі мотивованої відмови Замовника від приймання проектної документації і підписання акту здачі - приймання, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок із строком їх виконання.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже вказувалося вище виконаний відповідачем робочий проект «Коригування проекту реконструкції незавершеної будівництвом будівлі готельного комплексу на 500 місць під оздоровчий комплекс за адресою: вул. Набережна, 24, в місті Алушта»отриманий позивачем 28 листопада 2008 року.
Однак, позивач, у порушення умов договору повернув його відповідачу тільки 23 березня 2009 року, тобто зі значним перевищенням встановленого пунктом 9.2 Договору 10 - ти денного строку.
Також, договором підряду встановлено, що відмова замовника від приймання виконаних робіт повинна бути мотивованою, однак позивач посилається лише на невідповідність отриманої документації нормам ДБН А. 2.2-3-2004, але в чому саме документація не відповідає вказаному ДБН, що саме необхідно виправити або доробити у цьому листі не вказано.
Враховуючи викладене, доводи позовної заяви про неналежне виконання відповідачем своїх обо'вязків за договором, а саме, обов'язку щодо виконання проектних робіт є необгрунтованими.
Також позивач вказує, що з 30 квітня 2010 року вищевказаний договір підряду є розірваний за ініціативою замовника, при цьому посилається на претензію вих. № 184 від 27 квітня 2010 року, яка була отримана відповідачем 30 квітня 2010 року про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с. 21, т. 1).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 10.1 Договору даний договір може бути змінений або розірваний за взаємною згодою сторін.
Згідно з пунктом 10.2 Договору він може бути розірваний замовником у наступних випадках, зокрема, відмови виконавця усунути допущені недоліки у виконаній роботі; за ініціативою замовника при умові попередження ним виконавця не раніше, ніж за 10 днів до розірвання договору.
Отже, Договір не може бути розірваний за ініціативою замовника в односторонньому порядку.
Також, позивачем не надано доказів розірвання договору на піставі статті 188 Господарського кодексу України та пункту 10.1 Договору. Вказаний Договір також не розірваний у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи, на протязі жовтня 2010 року, відбулося прийняття позивачем частини виконаних проектних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі проектних робіт від 13 жовтня 2010 року, 18 жовтня 2010 року та від 25 жовтня 2010 року, які були підписані представниками обох сторін. У вказаний актах міститься посилання на договір № 08/06п від 11 липня 2008 року ( а. с. 120 - 126).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір підряду не є розірваним та діє на даний час.
Також, позивач в обґрунтування позовних вимоги посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
До відсутності правової підстави вищевказана норма відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.
Однак як вказувалось вище, договір підряду № 08/06п від 11 липня 2008 року не був розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому посилання позивача на норми статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на пункти 9.1-9.3 Договору та вимоги законодавства (статті 629, 882, 853 Цивільного кодексу України), а також про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про належне виконання робіт відповідачем та прийняття їх позивачем, що є підставою для оплати робіт за договором, та порушенням з боку суду норм статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 101, 103 (п. 1 ч. 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі № 5002-24/4778-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді С.А. Рибіна
Ю.М. Гоголь