24.02.2011 Справа № 5008/48/2011
За позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород
ДО фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород та
ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Караван лтд.”, м. Ужгород
ПРО стягнення суми 21235,52євро (що станом на 17.01.2011р. становить 225369,49грн.), в тому числі 17431,56євро -суми простроченого кредиту, 1315євро відсотків за користування кредитом, 1863,28євро пені та 625,68євро -три відсотки річних солідарно
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -Кузка С.О. -представник за довіреністю від 16.06.2010р.
від відповідачів - не з'явились
Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Разом з тим, відомості про надіслання відповідної вимоги до поручителя про настання обов'язку по оплаті боргу суду не подав.
Відповідачі у судове засідання, яке відбулося 01.02.2011р., повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 21.01.2011 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Ухвалою суду від 01.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.02.2011р. та 24.02.2011р., однак, відповідачі повторно в судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду від 21.01.2011р., 01.02.2011р. та 14.02.2011р. не виконали, витребуваних судом матеріалів не подали, своїх уповноважених представників в засідання суду не направили.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви (за адресами, які наведені у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), неявка представників відповідачів не тягне
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2011 року по справі № 5008/48/2011
перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
12 травня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 - Позичальником та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (який перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк») в особі філії "Закарпатське центральне відділення Промінвестбанку" (що була перейменована у філію "Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород" та в подальшому у філію «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород") - Кредитором було укладено Кредитний договір №15/4-06, до якого 29.08.2008 року укладено договір про внесення змін № 1 та 12.05.2009 року укладено договір про внесення змін № 2, згідно яких Кредитор видав Позичальнику кредит в сумі 60 000,00 (шістдесят тисяч) євро.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 15/4-06 від 12 травня 2006 року між Кредитором, Позичальником та TOB «Караван лтд.»(Відповідач-2) було укладено Договір поруки № 135/12-06 від 15 травня 2006 року, далі «Договір поруки». Згідно п.1 даного договору Відповідач-2 зобов'язується відповідати в повному обсязі перед Позивачем за своєчасне та повне виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором № 15/4-06 від 12.05.2006 року.
Позивач зазначає, що згідно Кредитного договору №15/4-06 від 12.05.2006р. та додаткових угод до нього Відповідач-1 взяв на себе зобов'язання повертати кредит у відповідності до п. 2.2. договору, та у відповідності до 4.2.2 даного договору своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом.
Однак, у строк, зазначений в п.2.2. та 3.4. Кредитного договору, Відповідач-1 не сплатив суму кредиту та суму відсотків, чим порушив свої зобов'язання по кредитному договору та норми статей 526, 530 ЦК України.
Відповідно до пункту 4.3.4. кредитного договору № 15/4-06 від 12 травня 2006 року Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або суми неустойки, передбачених Договором, у випадку коли Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів.
Відтак, станом на 17 січня 2011р. Відповідачем-1 порушено обов'язок щодо погашення кредиту в розмірі 17 431,56 євро, а також погашення нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 1315,00 євро.
На підставі п. 5.2 Кредитного договору за невиконання взятих зобов'язань Відповідач -1 повинен сплатити неустойку у вигляді пені за кожен день прострочки, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, а саме у розмірі 1805,09 євро за прострочення сплати сум кредиту та 58,19 євро за прострочення сплати сум процентів.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідачів три проценти річних від простроченої суми, що становить 614,46 євро за прострочення сплати кредиту та 11,22 євро. за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2011 року по справі № 5008/48/2011
Таким чином, станом на 17 січня 2011 року загальна заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем за Кредитним договором №15/4-06 /із змінами та доповненнями/ від 12 травня 2006 року складає 21235,52 євро /(що станом на 17.01.2011 року за офіційним курсом НБУ складає 225369,49 грн., із розрахунку 1 ЄВРО = 10,612855 грн.) /згідно розрахунків заборгованості/, яка включає в себе: суму отриманого та неповернутого кредиту, проценти за користування ним, пеню за прострочену суму кредиту, пеню за прострочену суму відсотків, і яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Умови про відповідальність сторін за порушення зобов'язань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на виконання умов Кредитного договору було передано відповідачу суму 60000євро кредиту терміном з 12.05.2006р. по 11.05.2009р., однак, відповідач ухиляється від належного виконання умов договору та суму заборгованості за кредитним договором сплатив частково.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості по кредиту 17431,56євро підлягає задоволенню.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2011 року по справі № 5008/48/2011
чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що Позичальник у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору свого зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом не виконав, внаслідок чого заборгованість по відсотках складає суму 1315євро.
Факт наявності у відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом позивачем за позовом належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем -1 не спростований.
Відтак, позовні вимоги за позовом щодо стягнення з відповідача-1 1315євро заборгованості за процентами є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2011 року по справі № 5008/48/2011
повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.2 Кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочення у подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.
В той же час, ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за прострочення строку повернення кредиту (за період з 26.05.2010 р. до 31.12.2010 р.) у сумі 1805,09євро та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за період з 26.05.2010 р. до 31.12.2010 р.) у сумі 58,19євро з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. А також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача 1 суми 614,46 євро за прострочення сплати кредиту та 11,22 євро. за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.
Відтак, суд приходить до висновку, що порушення позичальниками кредитних зобов'язань призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2011 року по справі № 5008/48/2011
державною в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища в банківській сфері та в державі в цілому.
Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитними договорами перешкоджає Банку виконувати свої зобов'язання по виплаті вкладникам (фізичним та юридичним особам) банку нарахованих відсотків по депозитним вкладам, що призводить до порушення прав та інтересів останніх.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку Позичальника за Договором, шляхом стягнення з відповідача -1 суми 21235,52 євро /(що станом на 17.01.2011 року за офіційним курсом НБУ складає 225369,49 грн., із розрахунку 1 ЄВРО = 10,612855 грн.) /згідно розрахунків заборгованості/, яка включає в себе: суму отриманого та неповернутого кредиту, проценти за користування ним, пеню за прострочену суму кредиту, пеню за прострочену суму відсотків.
Що стосується вимоги позивача про стягнення суми заборгованості солідарно, тобто і за рахунок поручителя, то така позиція позивача є необґрунтованою та безпідставною з огляду на таке.
Згідно договору поруки №135/12-06 від 15 травня 2006 року, укладеного між Банком та TOB «Караван лтд.», відповідач-2, як поручитель перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань згідно кредитного договору, взяв на себе обов'язок в разі невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, в тому числі нараховані по ньому проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичкових коштів. При цьому, Банк згідно п. 3 договору поруки взяв на себе обов'язок письмово повідомити поручителя про невиконання позичальником своїх зобов'язань.
У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Так, згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2011 року по справі № 5008/48/2011
строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Аналіз даної статті дає підстави стверджувати, що моментом, з якого починається відлік строку для пред'явлення вимоги поручителю виконати грошове зобов'язання боржника, є визначений в кредитному договорі момент для повернення позичкових коштів.
Згідно кредитного договору, що був укладений між Банком та позичальником, на забезпечення виконання якого TOB «Караван лтд.»поручився своїми грошовими коштами, датою повернення кредиту, а отже і виконання основного зобов'язання, є 11 травня 2009 року.
Однак, у цей строк Банком не було висунуто поручителю вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором за приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород, що підтверджується наявними у справі матеріалами і позивачем не спростовано.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, 88000,, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород», 88000, м. Ужгород, вул. Крилова, 10 заборгованість за кредитним договором №15/4-06 від 12.05.2006 року /із змінами та доповненнями, яка станом на 17.01.2011 року складає 21235,52 (двадцять одна тисяча двісті тридцять п'ять ЄВРО 52 євроцентів) ЄВРО (що станом на 17.01.2011 року за офіційним курсом НБУ складає 225369,49 грн., із розрахунку 1 ЄВРО = 10,612855 грн.), яка включає в себе: 17431,56 ЄВРО - сума простроченого кредиту, .315,00 ЄВРО - відсотки за користування кредитом, 1863,28 ЄВРО - пеня, 625,68 ЄВРО - три проценти річних відповідно до п.2. ст. 625 ЦК України, а також суму 212,36євро (що станом на 17.01.2011 року за офіційним курсом НБУ складає 2245,69грн., із розрахунку 1 ЄВРО = 10,612855 грн.) у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя О.Ф. Ремецькі