"01" березня 2011 р.
Справа № 6/75/11-75
за позовом Підприємець ОСОБА_1
третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
- ОСОБА_2,
- ОСОБА_3,
- ОСОБА_4
до відповідачів: Підприємця ОСОБА_5;
- ОСОБА_2,
- ОСОБА_4,
- ОСОБА_6,
- ОСОБА_7,
- ОСОБА_8,
- ОСОБА_9,
- ОСОБА_10,
- ОСОБА_11
третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
- ОСОБА_6,
- ОСОБА_12,
- ОСОБА_13,
- ОСОБА_7,
- ОСОБА_8,
- ОСОБА_9,
- ОСОБА_10,
- ОСОБА_11,
- ОСОБА_14.
про зобов'язання виконання договору та визнання права власності на рухоме та нерухоме майно
за зустрічним позовом
Підприємця ОСОБА_5
до Підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору інвестування будівництва Книжкового пасажу №3 від 22.07.2002р.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_15 -представник, довіреність від 03.06.2008 року,
від третіх осіб: ОСОБА_2 -підприємець,
від відповідача: від підприємця ОСОБА_5 - ОСОБА_16 -представник, дов. від 20.05.2009 р.
: Відповідачі у справі -підприємці: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та треті особи -підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені.
В судовому засіданні з 21.02.2011 року по 28.02.2011 року була оголошена перерва з підстав визначених у клопотанні сторін.
Суть спору: Позивач - Підприємець ОСОБА_1 завернувся до господарського суду з позовом до підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання виконання договору інвестування будівництва "Книжкового пасажу" від 22.07.2002р. шляхом передачі 1/15 частини "Книжкового пасажу" та визнання за ним права власності на цю частину.
Підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до підприємця ОСОБА_1 з вимогою про розірвання Договору інвестування будівництва книжкового пасажу №3 від 22.07.2002р. на підставі п.2 ст.651 ЦК України.
Ухвалою суду від 02.02.2009 р. розгляд даної справи було зупинено до вирішення господарським судом Волинської області справи № 07/19-92 за позовом фізичних осіб -підприємців: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 до фізичних осіб -підприємців: ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів інвестування будівництва, оскільки предмет спору у справі № 07/19-92 безпосередньо пов'язаний з предметом спору у даній справі.
Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2009 р. у справі № 07/19-92, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р. позов задоволено.
У зв'язку з усуненням обставин, що були підставою для зупинення провадження, ухвалою суду від 09.04.2010 р. провадження у даній справі поновлено.
Водночас, у зв'язку з переглядом господарським судом Волинської області судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 07/19-92,6 ухвалою суду від 26.05.2010 р. провадження у даній справі було повторно зупинено.
Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2010 р. у справі № 07/19-92 постановлено: 1. Рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2009р. у справі № 07/19-92 скасувати частково, в частині:
- Визнати частково недійсним договір інвестування будівництва “Книжкового пасажу”від 27.10.2003р. № 3, укладений між підприємцем ОСОБА_5 та підприємцем ОСОБА_6, в частині передачі 1/15 частки власності на будівлю.
- Стягнути з підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 27514грн.
- Зобов'язати підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) повернути підприємцю ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) приміщення №3, площею 18,1м2, що знаходиться в АДРЕСА_6.
2. В позові підприємця ОСОБА_3 до підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів інвестування будівництва Книжкового пасажу по АДРЕСА_6 відмовити.
3. В позові підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 до підприємця ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору інвестування будівництва “Книжкового пасажу”від 27.10.2003р. № 3, укладеного між підприємцем ОСОБА_5 та підприємцем ОСОБА_6 відмовити.
4. В решті рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2009р. у справі № 07/19-92 залишити без змін.
У зв'язку з усуненням обставин, що були підставою для зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 17.09.2010 р. провадження у справі було поновлено.
Позивач на підставі заяви № 01-29/17457 від 28.10.2010 р. збільшив позовні вимоги, що не суперечить ст.22 ГПК України та просить визнати за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу, що знаходиться в АДРЕСА_6; виділити в натурі суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 у власність об'єкт нерухомого майна, а саме, приміщення № 2, площею 8,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_6; залишити у спільному користуванні суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 приміщення загального користування №9, площею 8,8 кв.м., № 10, площею 1,1 кв.м., № 11, площею 1,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_6.
В обґрунтування заяви посилається на укладений між співвласниками (за виключенням підприємця ОСОБА_6А.) договір від 04.08.2010 р. про виділ у натурі кожному співвласнику, в т.ч. ОСОБА_6 окремих часток з спільної часткової власності нерухомого майна -будівлі “Книжкового пасажу”відповідно до позначеної нумерації приміщень будинку № 35-а на поверховому плані Волинського БТІ від 05.02.2004 р. технічного паспорта. Відповідно, частка підприємця ОСОБА_1 становить 1/15 спільної часткової власності.
Крім того, як зазначає позивач, сторони за договором також досягли спільної згоди про те, що в цілому вся будівля “Книжкового пасажу”, в т.ч. всі її приміщення (за виключенням виділених сторонам за даним договором приміщень), а також спільні інженерні комунікації та обладнання, благоустрій залишаються спільною частковою власністю сторін за даним договором.
Оскільки, відповідно до п.1.1. договору інвестування, укладеного між позивачем та відповідачем, як забудовником, позивач надає кошти пропорційні відповідним часткам витрат забудовника на проведення робіт по будівництву Книжкового пасажу, то, на думку позивача, інвестори проінвестували будівництво всього Книжкового пасажу вцілому.
Разом з тим, посилається на те, що з технічного паспорта на дану будівлю -приміщення загального користування № 9, площею 8,8 кв.м., № 10, площею 1,1 кв.м., № 11, площею 1, 3кв.м. по своїй суті є допоміжними та служать для обслуговування основних торгових приміщень. Відтак, вважає, що останні повинні перебувати у спільному користуванні всіх власників приміщень на Книжковому пасажі.
Крім того, позивачем подано клопотання № 01-29/17456 від 28.10.2010 р. про залучення до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_2 (АДРЕСА_8), ОСОБА_4 (АДРЕСА_7), ОСОБА_6 (АДРЕСА_9), ОСОБА_7 (АДРЕСА_10), ОСОБА_8 (АДРЕСА_11), ОСОБА_9 (АДРЕСА_12), ОСОБА_10 (АДРЕСА_1), ОСОБА_11 (АДРЕСА_2) у зв'язку зі збільшенням позовних вимог.
Розглянувши зазначене клопотання, судом на підставі ухвали від 01.11.2010 року було залучено вказаних осіб до участі у справі в якості відповідачів.
На адресу суду представником відповідача подано додаткові заперечення № 01-29/17055 від 21.10.2010 р. відповідно до яких зазначає, що протягом 2010 р. кількість інвесторів, які претендували на частки приміщення Книжкового пасажу значно скоротилась, а саме, підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, згідно відповідних судових рішень не мають права на зазначене майно. Крім того, за підприємцями ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, згідно рішень господарського суду вже визнано право власності на приміщення, які були їм передані 30.03.2004 р. згідно актів прийому-передачі, оскільки інвесторами в повному обсязі була оплачена вартість відповідних приміщень.
Посилаючись на те, що згідно Висновків ВОБІ дійсна вартість будівлі Книжкового пасажу становить 437 486 грн., а вартість 1/15 частки відповідно складає 29 165, 73 грн., то сплачені ПП ОСОБА_1 кошти у розмірі 15 500, 67 грн. не відповідають дійсній вартості вказаної частини будівлі, на яку він претендує.
Між тим, вимогу ПП ОСОБА_5 щодо зустрічного позову вважає обґрунтованою з посиланням на п.2 ст.651 ЦК України, п.п.10.3., 10.3.1. договору. Порушення умов договору зі сторони позивача, як зазначає представник відповідача, полягає у невиконанні інвестором ч.1 п.3.2. та п.6.1. договору інвестування щодо несвоєчасної сплати коштів з наслідками, згідно п.п.1-2 ст.612 ЦК України, так і в частині непроведення оплати в повному обсязі 1/15 частки дійсної вартості будівництва.
У зв'язку з викладеним, просить в позові ПП ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ПП ОСОБА_5 задовольнити.
Крім того, на підставі письмових клопотань № 01-29/17566 від 01.11.2010 р., № 01-29/17052 від 21.10.2010 р. представником відповідача до матеріалів справи долучено копію постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. по справі № 06/65-75 за позовом ПП ОСОБА_7 про визнання права власності на приміщення Книжкового пасажу, якою рішення господарського суду Волинської області від 17.08.2010 р. по даній справі залишено без змін та копію висновку № 0090 повторної будівельно-технічної експертизи від 18.07.2006 р. на підтвердження витрат забудовника.
Разом з тим, представником позивача подано письмове клопотання про виключення з числа третіх осіб, які брали участь у розгляді справи № 6/75-75 -підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 При цьому, посилається на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, відповідно до якого договір інвестування ОСОБА_3 було визнано неукладеним, оскільки позивач його не підписала. На даний час вказане рішення набрало законної сили. Крім того, посилається на рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2009 р. у справі № 07/19-92 за позовом ПП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким визнано недійсними договори інвестування з ПП ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14
Зазначене клопотання залишено судом без задоволення, у зв'язку з поданням позивачем заяви про збільшення позовних вимог та залученням до справи відповідачів, що стало підставою для відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів у справі.
Ухвалою суду від 01.11.2010р. розгляд справи було відкладено на 13.12.2010р. на 15:00год.
Представник відповідача -ОСОБА_5 направив на адресу суду додаткові пояснення від 07.12.2010р. (Вхід. № 01-29/19660д) відповідно до яких заперечує про збільшення позовних вимог позивачем, посилаючись на те, що дана заява не є заявою про збільшення позовних вимог, а є заявою про зміну предмету позову, що суперечить ст. 22 ГПК України.
Крім того, заперечує проти доводів позивача щодо висновків про укладення між співвласниками договору від 04.08.2010р. про виділ в натурі часток з майна Книжкового пасажу. Як зазначає відповідач, даний договір не підписаний всіма власниками, в т.ч. і ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_6 та порушує права орендаря земельної ділянки ОСОБА_5, оскільки вносити плату за користування земельною ділянкою має право лише він особисто, як орендар та одноосібний розпорядник даної ділянки згідно договору оренди з Луцькою міською радою від 22.04.2002р. строком на 25 років, з правом передачі своїх повноважень за власним бажанням або своїм спадкоємцям по праву.
Як зазначає відповідач, неправомірними є вимоги позивача в частині спільного користування адмінприміщенням № 9, площею 8,8кв.м., що випливає із рішення господарського суду у справі № 2/31-91, залишеного в силі апеляційною інстанцією.
Посилаючись на п. 1.1 договору інвестування від 22.07.2002 року та фактичні накладні видатки Книжкового пасажу в сумі 357195,20грн. відповідач вважає, що сплачені позивачем кошти в сумі 15500,67грн. не є свідченням виконання ПП ОСОБА_1 умов договору інвестування.
Відповідачі -підприємець ОСОБА_6 та підприємець ОСОБА_7 у письмових поясненнях від 10.12.2010р. проти позову заперечують вважають заяву позивача про збільшення позовних вимог порушенням ст. 22 ГПК України, так як дана заява є фактично вже зміною предмету позову. Підприємці не погоджується також з текстом договору від 04.08.2010р., так як останній обмежує права інших підприємців.
Представник відповідача -ОСОБА_5 було подано до суду клопотання від 13.12.2010р. про зупинення провадження у даній справі до остаточного винесення рішення по справі за позовом ПП ОСОБА_5 до ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування даного клопотання долучає копію позовної заяви з відміткою суду 10.12.2010р. (Вхідний № 01-32/2552).
Суд заслухавши доводи відповідача прийшов до висновку про залишення даного клопотання без розгляду.
При цьому врахувавши відсутність доказів у відповідача про порушення судом провадження у даній справі.
На підставі ухвали суду від 13.12.2010р. розгляд справи було відкладено. Зобов'язано позивача: подати додаткові письмові пояснення на заперечення відповідачів. Відповідачам: подати письмові пояснення з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог та фактичних обставин справи.
ОСОБА_19 подав на адресу суду наступні клопотання:
-про залучення до участі у справі ОСОБА_16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача як співвласника будівлі книжкового пасажу, оскільки за нею на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 17.12.2010р. у справі №2-9535/2010 визнано право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_20, яка померла 17.02.2009 року , а саме: на нежитлове приміщення №12 пл.18,4 м2 книжкового пасажу по АДРЕСА_6.
Дане клопотання було розглянуто та задоволено судом як обґрунтоване.
-усне клопотання про виключення ОСОБА_20 з числа третіх осіб зі сторони відповідача у зв'язку зі смертю,що підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.12.2010р. у справі №2-9535/2010.
Клопотання було розглянуто та задоволено судом.
-усне клопотання про повернення заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки заява подана з порушенням вимог ст. 22 ГПК України.
Дане клопотання було розглянуто судом та відхилено як необґрунтоване, таке яке вирішено судом в судовому засіданні 01.11.2010р., про що прийнята ухвала суду.
- письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до остаточного винесення рішення у справі №9/135-38 за позовом ПП ОСОБА_5 до ПП ОСОБА_21 про стягнення заборгованості в сумі 7808,90 грн.
Судом розглянуто дане клопотання та відхилено як необґрунтоване.
- усне клопотання про необхідність надання письмових пояснень ОСОБА_16, залученої до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Дане клопотання було задоволено судом. В зв'язку з цим, розгляд справи було відкладено на 21.02.2011 року.
На підставі ухвали суду від 24.01.20011 року залучено до участі у справі ОСОБА_16 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідачем -ОСОБА_5 на підставі клопотання від 21.02.2011 року було долучено до матеріалів справи копію повідомлення від 12.11.2010 року направленого на адресу ОСОБА_1 про проведення додаткової сплати згідно ч. 2 п. 3.2 договору інвестування. ОСОБА_18 особою -ОСОБА_16 було надано на адресу суду письмові пояснення по даній справі від 21.01.2011 року відповідно до яких заперечує проти позовних вимог ПП ОСОБА_1. Крім того в частині збільшення позовних вимог, посилаючись на неправомірність прийнятої ухвали суду від 26.10.2010 року, що суперечить вимогам ст. 22 ГПК України .
Щодо первісного позову зазначає, що в укладеному між сторонами договору інвестування від 22.07.2002 року кошторис лише орієнтовно визначив додаткове внесення попередньої оплати і згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» в фінансовому плані не є нормативним документом.
Посилаючись на положення п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»від 22.12.1995 року № 20 (зі змінами 25.05.1998 року № 15) зазначає, що у випадку, якщо вартість спірного майна сторонами не була погоджена, то вона визначається за дійсною (ринковою) вартістю майна на час розгляду спору, а для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Оскільки умовами договору інвестування остаточна вартість оспорюваного майна не була оговорена, а визначалась лише попередня оплата, то для належного виконання зобов'язання інвестору необхідно було оплатити 1/15 дійсної вартості об'єкту книжкового пасажу виходячи з його ринкової вартості в сумі 437486,0 грн., яка була визначена на момент завершення будівництва при проведенні державної прийомки об'єкта в 2005 році.
Як зазначає ОСОБА_16 відповідно до вказівки на підставі постанови ВГСУ від 29.11.2005 року рішення у справі № 7/75-75 було скасовано, а справу було передано на новий розгляд та було надано вказівки суду першої інстанції встановити наступне:
- належне виконання сторонами за договором своїх зобов'язань;
- встановити дійсну суму витрат забудовника на проведення робіт, щоб встановити чи сплачено ОСОБА_1 1/15 дійсної вартості будівлі.
Однак, повторні експертизи у справі № 1/132-75 не були проведені.
Крім того, як зазначає третя особа, на протязі всього часу при розгляді справи інвестор неодноразово був попереджений про вартість будівництва та витрати забудовника, однак сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 15498,77 грн. значно менше 1/15 не тільки дійсної вартості та витрат забудовника, а є вартостю лише будівельних робіт. Для прикладу інші інвестори, які претендували на аналогічні частки сплатили більше ніж по 23 тисячі гривень. Оскільки договір на даний час є чинним, то у зв'язку з прямим порушенням договірних зобов'язань зі сторони інвестора п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 10.4 тягне за собою розірвання договору інвестування.
ОСОБА_16 також звертає увагу, на відсутність оригіналу договору від 04.08.2010 року про виділ у натурі часток з нерухомого майна -будівлі «Книжкового пасажу», що знаходиться в спільній частковій власності.
-Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне:
22.04.2002 року між Луцькою міською радою та підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки для влаштування та обслуговування книжкового пасажу по АДРЕСА_6 на підставі рішення Луцької міської ради № 20/8 від 29.03.2002 року «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_5 для влаштування та обслуговування книжкового пасажу по АДРЕСА_6.»
22.07.2002 року між позивачем та відповідачем -ОСОБА_5 було укладено договір інвестування будівництва книжкового пасажу по АДРЕСА_6, відповідно до п. 2.1 якого по завершенню будівельних робіт, з моменту прийняття книжкового пасажу в експлуатацію інвестор набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 1/15-її дійсної вартості.
Згідно п. 4.1.10 договору інвестор має право по закінченні будівництва набути право спільної часткової власності на визначену договором частку об'єкта інвестиції.
Пунктами 5.2.2, 5.2.5, 7.2 договору врегульовано обов'язки забудовника погоджувати з інвестором передачу повністю або частково третім особам своїх майнових прав, що випливають з цього договору; після закінчення терміну, на який укладено цей договір, або у разі його дострокового розірвання передати за актом прийому -передачі споруду книжкового пасажу в м. Луцьку по АДРЕСА_6 інвестору в технічному стані, що відповідає вимогам нормативно-технічних документів; у разі дострокового розірвання договору забудовник зобов'язаний повернути інвестору кошти, внесені ним на будівництво.
Дія договору продовжена на безстроковий термін згідно п. 9.1 договору.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору № 3 від 22.07.2002 року сторонами було визначено, що фінансування будівництва проводиться інвестором у сумі, що становить 1/15 частки вартості будівництва.
Перерахунок коштів на будівництво здійснюється інвестором згідно з кошторисом шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок забудовника, або готівкою в сумі 2610 у.о. за курсом гривні, встановленим НБУ. Кошти вносяться поетапно, а саме: у сумі 2110 у.о. по курсу гривні вноситься до 22.07.2002 року, залишок суми вноситься в 5-денний термін після підписання акту прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта.
Матеріалами справи (т. І, а.с. 81-82, 44-47) встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 було внесено аванс в сумі 2110 у.о., що підтверджується розпискою відповідача на договорі. Крім того, позивачем в травні-червні 2003 року сплачено відповідачу -ОСОБА_5 4254 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру та відповідачем в судовому засіданні цей факт не заперечено.
Щодо посилань відповідача на невиконання інвестором зобов'язань за договором в сумі 7808,90 грн., що випливає із позову поданого до суду (справа № 9/135-38) за позовом ПП ОСОБА_5 до ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості) як на підставу про відмову у задоволенні позову, то судом відхилено такі твердження.
При цьому враховано наступне.
За своєю природою спірний договір є інвестиційним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір (угода).
За змістом ч. 5 ст 7 цього Закону передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Отже, право позивача, як одного із інвесторів володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом інвестування не може бути обмежено.
Частиною 1 ст. 18 даного Закону передбачено, що умови договорів укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках коли після їх укладання законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства з питань ліцензування певних видів господарського діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Збільшення вартості об'єкта інвестування є умовою, що погіршує становище позивача.
Проте, в п. 3.2 договору передбачено, що сума коштів у розмірі 2610 у.о. є попередньою в разі, якщо після прийняття книжкового пасажу в експлуатацію виясниться , що витрати забудовника є більшими, то інвестор зобов'язується протягом 3 днів з дня повідомлення забудовника провести додаткову оплату.
Відповідно до умов п. 5.2.3 договору на забудовника покладено обов'язок, розробки проектної документації на будівництво книжкового пасажу, яка включає в себе і кошторисну документацію, зміни до якої повинні були бути погоджені з інвестором.
Згідно п. 10.4 договору у разі виникнення обставин, які потребують змін умов договору, одна сторона повинна попередити письмово про це другу сторону за 3 три дні. Про зміни до умов договору укладається додаткова угода, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до ст. ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, ст. 526 Цивільного кодексу України, що застосовується до спірних правовідносин в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, відповідної додаткової угоди між сторонами укладено не було.
Водночас, відповідачем не було доведено про перевищення кошторису будівництва, а посилання останнього на визначену БТІ ринкову вартість книжкового пасажу, в сумі 437486,0 грн. (т. І а.с. 86-105) є необґрунтованими, оскільки кошторисна вартість будівництва повинна бути визначена на момент укладання договорів з інвесторами (п. 3.2 договору).
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що інститутом «Волиньагропроект»згідно наряду -замовлення № 81 від 18.04.2003 року та акту здачі № 108 від 25.04.2003 року приймання науково-технічної продукції по наряду -замовленню № 81 від 18.04.2003 року було обчислено згідно вихідних даних (обсягів робіт і цін ресурсів), що були надані замовником проекту «Перерахунок акту виконаних робіт по будівництву книжкового пасажу по АДРЕСА_6 в м. Луцьку»та визначено кошторисну вартість будівельних робіт по названому проекту, станом на 31.12.2002 року, яка становила 74199,60 грн., у т.ч. ПДВ -12366,60 грн. (т. ІІІ, а.с. 99, т. ІV, а.с. 101-157, т. V, а.с. 15).
Відповідач не надав суду проектно-кошторисної документації станом на час укладання договору та початок будівництва (2002-2003 р.р.). Наявні в матеріалах справи, висновки судових будівельно-технічних експертиз містять різну вартість об'єкта будівництва, до того ж ця вартість встановлювалась станом на 2005-2007 роки, а не на час проведення будівництва, отже не можуть бути належними доказами у справі у розумінні вимог ст. ст. 34, 36 ГПК України.
Слід зазначити, що забудовником -ПП ОСОБА_5 протягом 2002-2003 років ( на початок будівництва) були укладені договори інвестування з наступними інвесторами:
ОСОБА_10 -на 1/15 частку приміщень будівлі, договір 2002р.,
ОСОБА_8 -на 1/15 -2003р.,
ОСОБА_9 -на 1/15 -2003р.,
ОСОБА_11 -2/15- 2003р.,
ОСОБА_2 -2/15 -2002р.,
ОСОБА_4 -2/15- 2002р.,
ОСОБА_3 -на 1/15-2002р.,
ОСОБА_22 -на 1/15- 2002р.,
ОСОБА_23 -на 1/15- 2002р.,
ОСОБА_20 -на 2/15- 2002р., що складало в загальній кількості 15/15 часток приміщень будівель.
На виконання зазначених договорів інвестування інвесторами було передано забудовнику -ОСОБА_5 кошти, що підтверджено відмітками на договорах.
Зокрема, ОСОБА_5 було отримано на будівництво книжкового пасажу від ОСОБА_10 -23859,00 грн., ОСОБА_8 -23870,00 грн., ОСОБА_9 -23870,00 грн., ОСОБА_11 -47700,00 грн., ОСОБА_2 -27706,00 грн., ОСОБА_4 -26747,00 грн., ОСОБА_3 -13373,57 грн., ОСОБА_1 -15500,67 грн., ОСОБА_24 -23420,00 грн., ОСОБА_25 -близько 11200 грн. та від ОСОБА_20 -27405,00 грн.
Таким чином, згідно підрахунку, вказаними інвесторами, І-ої черги було передано забудовнику -ОСОБА_5 264652грн.
Крім того, як встановлено матеріалами судових справ (рішення господарського суду Волинської області від 27.10.2009 року у справі № 07/19-92) відповідачем -забудовником ОСОБА_5 протягом 2002-2004 років, були укладені такі договори інвестування будівництва книжкового пасажу з,
- ОСОБА_3 від 22.07.2002 року, № 4 (з часткою 1/15);
- ОСОБА_1 від 22.07.2002 року, № 3 (з часткою в розмірі 1/15);
- ОСОБА_7 від 22.07.2002 року, № 9 (з часткою 1/15);
- ОСОБА_4 від 22.07.2002 року, № 6 (з часткою 2/15);
- ОСОБА_2 від 02.08.2002 року, № 7 (з часткою 2/15);
- ОСОБА_20 від 28.10.2002 року, № 8 (з часткою 2/15);
- ОСОБА_10 від 22.06.2003 року, № 6 (з часткою 1/15);
- ОСОБА_8 від 20.06.2003 року, № 5а (з часткою 1/15);
- ОСОБА_11 від 29.09.2003 року, № 7 (з часткою 2/15, що вже становило 14/15 частини будівлі);
- ОСОБА_6 від 27.10.2003 року, № 3 (з часткою 2/15);
- ОСОБА_26 від 12.12.2003 року, № 4 (з часткою 2/15);
- ОСОБА_27 від 22.01.2004 року, № 1 (з часткою 1/15);
- ОСОБА_27 від 22.02.2004 року, № 10 (з часткою 1/15);
- ОСОБА_28 від 03.03.2004 року, № 2 (з часткою 1/15);
- ОСОБА_20 від 04.04.2008 року, № 11 (з часткою 1/15).
Загальна сума часток всіх інвесторів становила 22/15 частини будівлі. Як зазначено у рішенні суду у справі № 07/19-92, ОСОБА_5 свідомо уклав договори з ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_20 (додаток № 7-10), на частки в будівництві, які належали позивачам, тим самим передавши права власності на об'єкт інвестиції.
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.05.2009 року у справі № 07/19-92 було задоволено позов фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, до фізичних осіб -підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів.
Дане рішення на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року у справі № 07/19-92 набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарські спори), не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті самі сторони.
Судом не взято до уваги твердження відповідача в частині визначеної забудовником дійсної вартості даної будівлі книжкового пасажу на момент здачі об'єкта в експлуатацію в сумі 357615,12 грн. (т. V, а.с. 154-155), з врахуванням прибутку (рентабельності) в сумі 25% від вартості новоствореного майна в сумі 89298,80 грн. (357195,20 + 89298,80), а всього в сумі 446494,0 грн.
При цьому слід врахувати наступне.
Згідно п. 5.2.1 договору забудовник зобов'язувався здійснити будівництво об'єкта в тримісячний термін з дня підписання договору.
З матеріалів справи вбачається, що саме відповідач затримав виконання зобов'язань за договором, що спричинило значне подорожчання будівництва, а тому, дані витрати є його відповідальністю за ризик, пов'язаний із здійсненням будівництва, визначений п. 5.2.6 договору.
З огляду на зазначене, відмова відповідача передати позивачу об'єкт інвестування є неогрунтованою, оскільки інвестування було здійснено відповідно до п. 3.2 договору в сумі 2610 у.о., що є підставою для отримання позивачем обумовленої договором 1/15 частки книжкового пасажу по АДРЕСА_6.
Зазначений договір інвестування, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від 22.07.2002 року в судовому порядку недійсним не визнавався, на день розгляду спору є чинним.
Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого рішенням міськвиконкому № 182 від 10.06.2005 року книжковий пасаж у АДРЕСА_6, прийнятий в експлуатацію.
Отже, об'єкт інвестиції прийнятий в експлуатацію після вкладення позивачем, як інвестором, грошей в будівництво і використання забудовником цих інвестицій.
Згідно п. 1.2 договору передбачено що, по завершенню будівельних робіт з момент у прийняття Книжкового пасажу в експлуатації інвестор набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 1/15 її дійсної вартості.
Беручи до уваги зазначене, з 10.06.2005 року у підприємця ОСОБА_1 виникло право спільної часткової власності на будівлю Книжкового пасажу.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набуте правомірно, якщо інше не випливає із закону або не законність набуття не встановлено судом.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності не непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений в його здійсненні
Ст. 334 ЦУК України визначено, що право власності у набувача майна договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Враховуючи невиконання підприємцем ОСОБА_5 зобов'язань за договором інвестування від 22.07.2002 року щодо передачі після завершення будівництва інвестору -підприємцю ОСОБА_1 у спільну часткову власність 1/15 приміщення «Книжкового пасажу»вимога про виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності є обґрунтованою і підлягає до задоволення, оскільки є похідною та взаємопов'язаною з вимогою про визнання права власності на 1/15 частки книжкового пасажу.
Виходячи з умов договору інвестування від 22.07.2002 року 1/15 частки позивача в натурі із спільної часткової власності будівлі пасажу загальною площею 144 кв. м. складає 9,6 кв. м.; з розрахунку 144 кв.м.:15х1 частку.
Позивач в заяві про збільшення розміру -позовних вимог (а.с. 6-7 ,т. VІ) просить виділити в натурі приміщення магазину № 2 площею 8,2 кв.м.
Беручи до уваги те, що виділити позивачу приміщення, яке б відповідало його ідеальній частці за договором -9,6 кв.м. неможливо, суд приходить до висновку за можливе виділити в натурі до максимально наближеної частки -частку позивача у вигляді приміщення магазину № 2 площею 8,2 кв.м., оскільки всіма співвласниками (за виключенням підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 ) була досягнута спільна згода та був підписаний договір від 04.08.2010 року про виділ у натурі кожному співвласнику (в тому числі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та враховані права ОСОБА_16 -як спадкоємця, на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 17.12.2010 року у справі № 2-9535/2010р.) окремих часток з спільної часткової власності нерухомого майна -будівлі «Книжкового пасажу».
Щодо вимог позивача про залишення у спільному користуванні суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 приміщення загального користування № 9 площею 8,8 кв. м., № 10 площею 1,1 кв. м., № 11 площею 1,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_6, що останні не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Законодавцем в приписах ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, в разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
В даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушення його прав. Сама конструкція позову про залишення в спільному користуванні приміщення не містить в своєму змісті наслідків.
Виходячи із аналізу технічного паспорту “Книжкового пасажу”вбачається, що приміщення № 9 площею 8,8 кв.м. це адмінприміщення, № 10 площею 1,1 кв.м. -коридор та приміщення № 11 площею 1,3 кв.м. -вбиральня.
Згідно п. 3 чинних ДБН В.2.2.-2009 “Будинки і споруди”службово-побутові приміщення це адміністративні приміщення, при міщення кімнат : відпочинку, гардеробних, душових, санвузлів.
Вказані приміщення, зокрема коридор та вбиральня, за своїм функціональним призначенням забезпечують використання торгових приміщень (магазинів) і є відповідно у користуванні їх власників.
Щодо адміністративного приміщення № 9 площею 8,8 кв.м., то останнє виходячи із свого прямого функціонального призначення не може перебувати у спільному користуванні власників магазинів.
На сьогоднішній день, виходячи із пояснень представника ОСОБА_16, в адмінприміщенні знаходиться обладнання (загальні лічильники, вимикачі, пульти пожежної та охоронної сигналізації), за яке згідно укладених договорів з відповідними службами долучених ОСОБА_16 до матеріалів справи 23.02.2011 року несе відповідальність ОСОБА_5
Крім того, слід звернути увагу, що договором інвестування будівництва пасажу визначено передачу у власність позивачу 1/15 частини приміщення. Обов'язку забудовника щодо передачі у спільне користування адмінприміщення даним договором не передбачено.
Щодо вимог зустрічного позову про розірвання договору інвестування від 22.07.2002 року, то остання не підлягає до задоволення виходячи з такого.
Згідно ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді на пропозицію зміни (розірвання) договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Договір може бути змінено або розірвано, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 10.3 договору від 22.07.2002 року визначено, що за ініціативою забудовника договір може бути розірвано, зокрема, у разі порушення інвестором умов цього договору.
Посилання приватного підприємця ОСОБА_5 на невиконання приватним підприємцем ОСОБА_1 умов договору, а саме: на відмову від перерахунку коштів за додатково понесені забудовником витрати є безпідставними, оскільки така вимога є документально необґрунтованою, а збільшення вартості об'єкта будівництва не погоджене сторонами за договором у встановленому порядку.
Виходячи з зазначеного первісний позов підлягає до задоволення частково.
Оскільки, спір до господарського суду доведено з вини відповідача -підприємця ОСОБА_5, та витрати по сплаті державного мита в сумі 113,94 грн.грн. та витрати на ІТЗ в сумі 118 грн. слід покласти на нього.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 144, 173, 188, 193 ГУ України, ст. ст. 331, 509, 526, 358, 328, 356, 364, 629 Цивільного кодексу України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу ,-
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, інд. номер НОМЕР_3) право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу, що знаходиться в м. Луцьку, по АДРЕСА_6, 35а.
3. Виділити суб'єкту підприємницької діяльності -ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) у власність частку з об'єкту нерухомого майна -приміщення «Книжкового пасажу»- об'єкт нерухомого майна; приміщення магазину, позначеному на технічному паспорті «Книжкового пасажу»під № 2 пл. 82 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_6.
4. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) передати за актом прийому -передачі об'єкт нерухомого майна -приміщення магазину № 2, площею 8,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 приватному підприємцю ОСОБА_1 (43000 АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4).
5. В частині позову про залишення у спільному користуванні суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 приміщення загального користування № 9 пл. 8,8 кв.м., № 10 пл. 1,1 кв.м., № 11 пл. 1,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_6 -відмовити.
6. В задоволенні зустрічного позову підприємця ОСОБА_5 до підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору інвестування будівництва книжкового пасажу за № 3 від 22.07.2002 року -відмовити.
7. В частині вимог за первісним позовом до відповідачів: підприємців ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12 - відмовити.
8. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код 27442317136) 113,94 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат оплати ІТЗ.
Суддя В. А. Пахолюк
Повний текст рішення
складено та підписано
01.03.11