ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 лютого 2011 року 15:42 № 2а-18337/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Кася»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
прозобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
позивача -Матвієнко М.Е., Опольський В.С.
відповідач -Василенко Н.В.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватне підприємство «Кася»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно та безпідставно не визнані податкові декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що при невизнанні податкових декларацій з податку на додану вартість та податкових декларацій з податку на прибуток діяв в межах чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Приватним підприємством «Кася»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року.
Відповідач листом №22498/10/28-011 від 21.008.2010р. повідомив, що декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року не визнана як податковий звіт, а саме: «без заповнення або прокреслень всіх рядків декларації, а також не визначено період за який подається податкова декларація з ПДВ»та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість.
Листом -повідомленням №27345/10/15-411 від 29.09.2010р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомила позивача про те, що останнім несвоєчасно подано податкову декларацію з ПДВ, граничний термін подання яких 20.09.2010р.
Приватним підприємством «Кася»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року.
Відповідач листом №27672/10/28-011 від 30.09.2010р. повідомив, що декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року не визнана як податковий звіт, а саме: «без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації»та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість.
Позивачем подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва листом №28861/10/28-011 від 14.10.2010р. повідомила, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року не визнана як податковий звіт, а саме: «без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації»та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість.
Позивачем повторно подані податкові декларації з ПДВ за липень та серпень 2010 року.
Відповідач листом №28745/10/28-011 від 12.10.2010р. повідомив, що декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року не визнані податковим звітом, а саме: «без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації»та запропоновано подати нову декларацію з податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення, що подані позивачем податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, за перше півріччя 2010 року, за 3 квартали 2010 року та податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнанні податковою звітністю, оскільки не відповідають вимогам законодавства України, а саме: «без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації».
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Разом з тим, відповідно до п. 4.1.7. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року містили всі обов'язкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків, що підтверджується копіями зазначених податкових звітностей, наданими позивачем.
Відповідно до п. 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє стверджувати, що податковий орган при прийнятті податкової декларації здійснює формальну перевірку наявності обов'язкових реквізитів, підписів відповідальних посадових осіб і відтиску печатки підприємства.
Нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств визначено лише один критерій заповнення декларацій -відповідність даним податкового обліку підприємства.
У зв'язку з викладеним, судом вбачаються обґрунтованими посилання позивача на невідповідність дій відповідача щодо неприйняття декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств вимогам чинного законодавства.
Судом вбачається, що згідно з нормами підпункту 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, до податкової декларації поданої повторно, мають застосовуватися загальні правила подачі декларацій, встановлені зазначеним Законом.
Згідно з пунктом 2.6 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів”, при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з ПДВ переносить інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками ПДВ у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу ДПС.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну податкову службу України»- «органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень».
Суд під час вирішення питання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року та податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, за півріччя 2010 року та за 3 квартали 2010 року заповнені позивачем правомірно, а тому у відповідача відсутні підстави неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств Приватного підприємства «Кася».
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Приватного підприємства «Кася»задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва з приводу не прийняття податкових декларацій Приватного підприємства «Кася».
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в прийнятті податкових декларацій: №22498/10/28-011 від 21.08.2010р.; №27345/10/15-411 від 29.09.2010р.; №28745/10/28-011 від 12.10.2010р.; №28861/10/28-011 від 14.10.2010р.; № 27672/10/28/011 від 30.09.2010р.; №34174/10/28-011 від 18.11.2010р.; №32841/10/28-011 від 10.11.2010р.; № 21301/10/28-011 від 10.08.2010р.; № 1836/10/28-011 від 03.02.2011р.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва прийняти податкові декларації Приватного підприємства «Кася»:
декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року;
декларацію з податку на прибуток підприємств за 2010 рік;
декларацію з податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року;
декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року;
декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року;
декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 02.03.2011р.
Суддя В.В. Амельохін