Категорія №2.33
Іменем України
22 лютого 2011 року Справа № 2а-7324/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю представників
позивача: Плісова Ю.П. (довіреність від 19.11.2010),
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Головного управління державного казначейства України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
23 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Головного управління державного казначейства України в Луганській області, у якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення позивачу надміру сплачену суму мита в розмірі 6104,19 грн. та надміру сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 20002,95 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачену суму мита в розмірі 6104,19 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 20002,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» 22.03.2010 звернулося до Старобільської митниці з ВМД № 704020001/2010/001363 щодо митного оформлення полістиролу, який позивач мав намір ввозити за контрактом № LGT-LADOGA-09-01 від 31.08.2009. У декларації позивач визначив митну вартість вказаного товару в сумі 1076119,54 доларів США.
Рішенням про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 визначено митну вартість вказаного товару в сумі 147000 доларів США. Крім того, митницею видано позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України № 704020001/0/00102 від 24.03.2010.
24.03.2010 позивач звернувся до митниці з новою ВМД № 704020001/2010/001415. За вказаною ВМД товар пройшов митне оформлення. При цьому позивач сплатив, як гарантійні зобов'язання, до Державного бюджету України суми мита та податку на додану вартість, згідно митної вартості товару визначеною митним органом.
З рішенням митного органу про визначення митної вартості товару № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 позивач не згоден та вважає, що митниця мала визначити митну вартість товару у розмірі, заявленому декларантом - 135187,5 доларів США.
Не погодившись з рішенням та діями митниці, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Старобільської митниці з позовом у якому оскаржив прийняте рішення про визначення митної вартості товару, картку відмови, а також дії та бездіяльність при здійсненні митного оформлення товару.
Старобільська митниця вказаним рішенням про визначення митної вартості товару, на думку позивача, призвела до безпідставної сплати позивачем надмірних сум мита та податку на додану вартість до Державного бюджету України.
Відповідач - ГУДКУ в Луганській області вчинив протиправну бездіяльність, а саме, не повернув позивачу надмірно сплачені ним грошові кошти у вигляді мита та податку на додану вартість, що призвело до безпідставного отримання Державним бюджетом України вказаних грошових коштів.
Ухвалою суду від 15.11.2010 за клопотанням представника позивача зупинено провадження у справі № 2а-7324/10/1270 за позовом ТОВ «Ладога Плюс» до Головного управління державного казначейства України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-7325/10/1270 за позовом ТОВ «Ладога Плюс» до Старобільської митниці про визнання рішення протиправним.
Ухвалою суду від 04.02.2011, у зв'язку з тим, що підстави для зупинення провадження у справі відпали, поновлено провадження у справі № 2а-7324/10/1270 за позовом ТОВ «Ладога Плюс» до Головного управління державного казначейства України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії та призначено до розгляду у судове засідання.
До початку судового розгляду справи по суті позивач подав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності, у якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання явку свого повноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить корінець поштового відправлення із відміткою про вручення (а.с.93).
До початку судового засідання представником відповідача подано до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.37), у яких представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на таке.
Органи Державного казначейства, згідно Положення про Державне казначейство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, організовують лише виконання Державного бюджету і фінансування його витрат.
Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи врегульовано спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства Україні в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362.
Згідно зазначеного Порядку, помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Станом на теперішній час до ГУДКУ в Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п.5 ст.4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 (із змінами та доповненнями), казначейство відповідно до покладених на нього завдань повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
При вирішенні адміністративної справи по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.п.«а» п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є, зокрема митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.
Пунктом 10.4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідними податковими органами, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органу.
Відповідно до п.10.5 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства).
Згідно із Порядком внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 417 від 02.04.1998, платники ПДВ з товарів, що ввозяться на митну територію України перераховують зазначені кошти на відповідні рахунки митних органів. Митні органи після повного оформлення вантажної митної декларації перераховують Держмитслужбі суми податку на додану вартість з товарів, що ввозяться на митну територію України. Протягом 3 банківських днів після повного оформлення вантажної митної декларації Держмитслужба перераховує ці кошти до Державного бюджету України.
Пунктом 8 цього Порядку встановлено, що порядок повернення митними органами платника податку зайво сплачених під час митного оформлення сум податку на додану вартість установлюється Держмитслужбою.
Межі повноважень органів казначейства встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства Україні в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362.
Так, цим Порядком регламентовано взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Вказаним Порядком визначено, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця.
Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.
При поверненні митних та інших платежів відповідно до статті 264 Митного кодексу України митні органи подають до органів Державного казначейства України Висновок про повернення не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 30-денного строку з дня прийняття відповідного рішення митним органом.
На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку здійснює повернення коштів з бюджету.
Системним аналізом вищезазначених нормативних актів встановлено, що відповідач повертає надмірно та/або помилково сплачені кошти з Державного бюджету Україні тільки за наявності відповідного висновку митного органу.
Як на час звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, так і на час розгляду адміністративної справи відповідний висновок до відповідача не надходив.
При вирішенні заявлених позовних вимог, суд вважає за доречне визначити термін - «бездіяльність».
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
З урахуванням того, що до ГУДКУ в Луганській області ніякого висновку про повернення надмірно та/або помилково сплачених коштів на користь ТОВ «Ладога Плюс» від митних органів не находило, суд вважає, що до дій відповідача взагалі не можна застосувати термін бездіяльність.
Тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується доводів позивача щодо надмірної сплати ним до Державного бюджету України податку на додану вартість та мита, суд зазначає таке.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Ладога Плюс» 22.03.2010 звернулося до Старобільської митниці з ВМД № 704020001/2010/001363 щодо митного оформлення полістиролу, який позивач мав намір ввозити за контрактом № LGT-LADOGA-09-01 від 31.08.2009.
Рішенням про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 визначено митну вартість вказаного товару в сумі 147000 доларів США, натомість як позивачем було визначено 135187,5 доларів США (а.с.8).
24.03.2010 позивач звернувся до митниці з новою ВМД № 704020001/2010/001415 А.с.96-97). За вказаною ВМД товар пройшов митне оформлення. При цьому позивач сплатив, як гарантійні зобов'язання, до Державного бюджету України суми мита та податку на додану вартість, згідно рішення про визначення митної вартості товару.
Позивач вважає, що ним надмірно сплачено податок на додану вартість та мито, у зв'язку з тим, що таку сплату здійснено за рішенням про визначення митної вартості товару № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010, а не за вартістю визначеною декларантом у поданій до митного оформлення ВМД.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Ладога Плюс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Старобільської митниці, зокрема про визнання нечинним та скасування рішення про визначення митної вартості товару № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010, визнання протиправним рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийняте після закінчення митного оформлення товару та пропуск його через кордон за ВМД № 704020001/2010/001415 від 24.03.2010.
За вказаним адміністративним позовом відкрито провадження у справі № 2а-7325/10/1270.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 у справі № 2а-7325/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-7325/10/1270, у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Луганської митниці про визнання рішення протиправним, - відмовлено.
При розгляді справи суд дійшов висновку (про що зазначено у постанові суду від 11.11.2010), що відповідач - Луганська митниця, правомірно, на підставі наявних матеріалів справи, прийняв рішення про відмову у прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення митниці про визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з боку ТОВ «Ладога Плюс» взагалі відсутня помилково та/або надмірна сплата податку на додану вартість та мита, про стягнення яких просить позивач.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, оскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження при розгляді адміністративної справи.
Згідно зі ст.94 КАС України у випадку відмови у задоволенні позову особі, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачені нею судові витрати не повертаються.
Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 28 лютого 2011 року, про що згідно вимог ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Головного управління державного казначейства України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 28 лютого 2011 року.
Суддя К.О. Пляшкова