02 лютого 2011 року Справа № 2а-9030/10/0870
(13 год. 05 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудивуса О.В.,
при секретарі судового засідання Бобер І.В.,
за участю:
представника позивача: Козика А.І., дов. № 32882 від 27.10.2010;
представника відповідача: Бабкова Д.Ю., дов. б/н від 05.01.2011,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції
до: товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаш»
про: стягнення податкового боргу.
05.11.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаш» (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача за рахунок активів: - орендна плата за землю в сумі 499 718,71 грн. на р/р 33210812700013, одержувач - державний бюджет м. Мелітополь, код 34676932, банк - ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 13050200.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання.
Ухвалою судді від 08.11.2010 було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
08.12.2010 судом було отримано заяву представника позивача про зменшення позовних вимог до 498 318,76 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем пені у розмірі 1 399,05 грн.
08.12.2010 судом були отримані письмові пояснення представника відповідача, в яких він зазначив, що орендна плата, за своєю юридичною природою не є податками або іншими обов'язковими платежами у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ), зобов'язання щодо її сплати встановлено саме цивільно-правовими договорами - договорами оренди, а не фактом зазначення суми зобов'язання зі сплати орендної плати за землю у податковій декларації.
З урахуванням викладеного, відповідач стверджує про відсутність у позивача права на звернення з цим позовом до позивача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, що були викладені у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі.
У судовому засіданні 02.02.2011 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
Станом на 30.09.2010 відповідач мав податковий борг по орендній платі за землю в сумі 499 718,71 грн., що виник на підставі несплати відповідачем орендної плати за землю, самостійно нарахованої ним у податкових деклараціях № 2861 у розмірі 166 602,40 грн., № 9000101070 у розмірі 263 727,29 грн.
Крім цього, у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання, відповідач на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ застосував до відповідача штрафні санкції податковими повідомленнями - рішеннями від 08.06.2010 № 0006401503/0 у розмірі 50 225,71 грн., від 01.09.2010 у розмірі 19 163,31 грн. Зазначені податкові повідомлення - рішення не були оскаржені відповідачем.
12.11.2010 відповідачем була сплачена пеня в розмірі 1 399,05 грн.
Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача становить 498 318,76 грн.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ у редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, який був чинним на момент виникнення заборгованості відповідача, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) є загальнодержавним податком.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (далі - Закон № 2535-ХІІ) у редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.
З відомостей із договору оренду землі, які є додатком до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вбачається, що плата за землю була нарахована відповідачу на підставі договорів оренди земельної ділянки між відповідачем (орендар) та Мелітопольською міською радою (орендодавець).
Листом від 06.12.2010 вих. № 12/310 відповідач надіслав позивачу уточнену податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, в якій розмір нарахованої орендної плати було зменшено на 281 829,70 грн.
Позивач листом від 24.12.2010 № 38722/10/15-40 повідомив відповідача про те, що подана ним декларація орендної плати за землю № 9005400870 від 06.12.2010 зі зменшенням нарахувань з січня прийнята з позначкою «до відома», тобто без проведення нарахувань.
Відповідач не надав суду доказів оскарження ним відмови позивача у прийнятті уточненої декларації.
Статтею 5 Закону № 2181-ІІІ у редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 2535-ХІІ у редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, у редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Податкове повідомлення - рішення від 08.06.2010 № 0006401503/0 було отримано відповідачем 15.06.2010, а податкове повідомлення - рішення від 01.09.2010 № 0007691503/0 було отримано відповідачем 03.09.2010 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ у редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд
Адміністративний позов Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаш» задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаш» (вул. Фрунзе, 57, м. Мелітополь, Запорізька область, 72310, ідентифікаційний код: 31802327), податковий борг з орендної плати за землю в сумі 498 318,76 грн. (чотириста дев'яносто вісім тисяч триста вісімнадцять гривень 76 коп.) на р/р 33210812700013, одержувач - державний бюджет м. Мелітополь, код 34676932, банк - ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 13050200.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус
Постанова у повному обсязі складена 07 лютого 2011 року.