24 січня 2011 р. Справа № 2а-11207/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Букіна Л.Є.
при секретарі судового засідання Чупіна О.В.
за участю представника відповідача Гармаш Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімкомплект»до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергохімкомплект»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області з позовними вимогами про:
- зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області визнати податковою звітністю Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімкомплект»з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки -квітень 2010 року, наданий 06 серпня 2010 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем поштою направлено до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки -квітень 2010 року (з додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за квітень 2010 року). Проте, відповідач листом від 10 серпня 2010 року №28445/10/28-218 повідомив позивача про те, що наданий Уточнюючий розрахунок не визнаний як податкова звітність. Позивач вважає, що дії відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки у поданій декларації заповнені всі реквізити, а дії відповідача суперечать вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок не відповідає загальним вимогам оформлення звітності, оскільки у розрахунку не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, оригінал податкової декларації, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.
Завданням адміністративного судочинства, згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергохімкомплект» 06 серпня 2010 року поштою направлено до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки -квітень 2010 року (з додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за квітень 2010 року).
Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області листом від 10 серпня 2010 року №28445/10/28-218 повідомила позивача про невизнання податковою звітністю зазначеного Уточнюючого розрахунку з причин подання останньої із порушенням абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (далі -Закон №2181), а саме: Не зазначено обов'язкового реквізиту: Код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ, … Не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються. Крім того, платнику податків запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (а.с. 13).
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (підпункт «ї»підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181).
Відповідно до статті 5.1 Закону №2181 якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Згідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Зазначені положення дублюються пп. 4.3 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (далі -Порядок № 166).
Отже, з вищенаведених правових норми суд дійшов висновку, що можливою підставою невизнання податкової звітності податковою декларацією є заповнення декларації всупереч встановленим правилам не у будь-якому випадку порушення цих правил, а лише за умови: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою підприємства.
У поданому Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок квітень 2010 року заповнені обов'язкові реквізити, зокрема: Код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ, із чим погодився представник відповідача у судовому засіданні. Тому невизнання податковою звітністю Уточнюючого розрахунку з цих підстав суд вважає безпідставними.
Проте, судом встановлено, що позивачем при заповненні Уточнюючого розрахунку не заповнені інші обов'язкові реквізити: не заповнена клітинка «07»-ознака визначення від'ємного значення (повинна бути заповнена у випадку проставляння значень в рядку 21, в якому позивачем зазначено суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету -67 грн.); у переліку додатків не зазначено номери рядків декларації, до яких додано Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (повинно бути зазначено «1», «10.1»).
Зазначені порушення є підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю відповідно до вимог частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181, про що платника податків повідомлено у листі від 10 серпня 2010 року №28445/10/28-218.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, суд вважає рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, про яке повідомлено позивача листом від 10 серпня 2010 року №28445/10/28-218, щодо невизнання податковою звітністю Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки -квітень 2010 року (з додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за квітень 2010 року) таким, що прийнято на підставі норм чинного законодавства, у межах наданих повноважень, та з урахуванням усіх обставин.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімкомплект» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 01 лютого 2011 року.
Головуючий суддя (підпис) Л.Є. Букіна