01 жовтня 2010 р. Справа № 2а-8999/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чабаненко С. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інваліді до товариства з обмеженою відповідальністю "Продлайн,ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Продлайн, ЛТД» на користь позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9268,42 грн., а також пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 266,88 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, однак в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності повноважного представника.
В судове засідання прибув представник відповідача.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2009 рік та за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте інвалідом, у встановлений Законом строк не сплачено відповідну суму, яка має визначатися в розмірі половини середньої річної заробітної плати на даному підприємстві.
З урахуванням поданого підприємством відповідача звіту форми 10-ПІ за 2009 рік, позивачем був складений розрахунок заборгованості по сплаті адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, розмір якої дорівнює 9268,42 грн., а також розрахунок пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції у розмірі 266,88 грн.
Зазначені суми позивач просить стягнути на свою користь з відповідача у відповідності до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідачем суду надані письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких останній зазначає про те, що з боку відповідача у повному обсязі виконані всі вимоги, покладені на підприємство відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та за відсутності вини підприємства у не працевлаштуванні інвалідів, просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані письмові докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом 2009 року середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача складала 19 осіб, що зазначено у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми 10-ПІ.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2009 року щомісяця відповідачем до Амур-Нижньодніпровського та Кіровського районних центрів зайнятості м. Дніпропетровська звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій на робочі місця для інвалідів на посаду прибиральника службових приміщень.
Отже, як вбачається з вищенаведених доказів, у 2009 році підприємством відповідача створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда з урахуванням встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» чотирьохвідсоткового нормативу робочих місць. Проте у 2009 році на підприємстві не працювало жодної особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, оскільки, центром зайнятості для працевлаштування зазначена категорія осіб не направлялась.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.
Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гаранти, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст. 18 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно статті 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Із матеріалів справи вбачається, що визначені органи влади повідомлялися відповідачем про наявність вакансії для працевлаштування інваліда у визначені Законом строки та спосіб, однак на підприємство відповідача інваліди не направлялися, так само інваліди безпосередньо не зверталися на вказане підприємство для працевлаштування.
Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.
Таким чином, слід вважати, що відповідач здійснював всі залежні від нього дії для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інваліда на підприємстві, отже адміністративно-господарські санкції та пеня позивачем нараховані безпідставно.
Керуючись 2, 9, 11, 18, 70-71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Продлайн, ЛТД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в порядку, встановленому ст. 186 КАС України.
Суддя
С.В. Чабаненко