ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/5721.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський
торгово -промисловий дім»
до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»
Про визнання недійсним договору іпотеки
Суддя Т.Ю.Трофименко
Представники:
Від позивача Харченко У.Л. - по дов. № б/н від 14.01.2011р.
Від відповідача Сурнін А.В. - по дов. № 107 від 18.01.2011р.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю«Львівський торгово -промисловий дім»до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 16.01.2008р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю«Львівський торгово -промисловий дім».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. порушено провадження у справі №36/57, розгляд справи призначено на 21.02.2011р.
В судовому засіданні 21.02.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що спірним договором не визначено суми основного зобов'язання, яке забезпечується заставою, а вказано тільки заставну вартість предмету іпотеки. Крім того, позивач посилається на те, що спірний договір не містить, як конкретних умов кредитних правовідносин, так і критеріїв, які б надавали можливість визначити конкретний розмір зобов'язань, що забезпечуються іпотекою, що суперечить вимогам норми ч. 1 ст. 584 ЦК України, а тому відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України спірний договір не відповідає вимогам закону та є недійсним.
Представник відповідача позов не визнав, заперечення викладені у відзиві на позов, який залучений до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
16 січня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», яке є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний»(далі відповідач ) та Приватним підприємством «Септіма»було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL 1266, а також додаткову угоду №ВL 1266/BL 1300-KL+ до генерального договору про надання кредитних послуг №ВL 1266 від 16 січня 2008 року та додаткову угоду №ВL 1266/BL 1266-К до генерального договору про надання кредитних послуг №ВL 1266 від 16 січня 2008 року.
З метою виконання зобов'язань Приватним підприємством «Септіма» 16 січня 2008 року між відповідачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський торгово -промисловий дім»(далі позивач) було укладено договір іпотеки, предмет якого погоджений сторонами у п. 1 договору, та передбачає передання іпотекодавцем (позивач) в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) визначеного нерухомого майна, а саме будівлі складу металів під літ. Б, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул.. Текстильна, будинок №28, загальною площею 1071,8 кв.м., що складається з: 1-1 цех пл.. 1048, 3 кв.м., 1-2 каб. пл.. 23.5 кв.м.
Іпотечний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г. 16.01.2008р. та зареєстрований в реєстрі за номером №249.
Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) істотних умов встановлених законом. Істотними вважаються насамперед ті умови, що визнані такими за законом та потрібні для договору відповідного виду, а отже коло таких умов можна визначити проаналізувавши норми діючих на момент укладення договору, чи вчинення іншого правочину, нормативних актів, у зв»язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.
В силу ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Закон України “Про іпотеку” є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
Статтею ст. 3 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 18 Закону України “Про іпотеку” у редакції, що діяла на момент укладення іпотечного договору, передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Істотні умови іпотечного договору визначені названою статтею, якою передбачено, що істотною умовою договору іпотеки для іпотекодавця та іпотекодержателя (резидентів) - юридичних осіб є найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.
У спірному іпотечному договорі зазначені всі істотні умови договору іпотеки, що передбачені чинним законодавством України.
Стаття 18 названого Закону імперативно передбачає перелік істотних умов, які повинен містити іпотечний договір, і відповідно до частини другої, у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних у частині першій ст. 18 Закону істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Із оспорюваного договору іпотеки вбачається, що в розділі «Терміни в договорі вживаються в такому значенні»є посилання на основний правочин - генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1266 від 16.01.2008 р. (далі - Генеральний договір). Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки сторони підтвердили, що іпотекою за цим договором забезпечуються також і розмір зобов'язань, строк і порядок його виконання, який може бути змінений відповідно до умов вищевказаного основного договору. Пунктом 2.1.4. договору іпотеки встановлено, що у разі змін розміру зобов'язання та терміну його виконання, відповідні зміни будуть вноситись лише в генеральний договір і не потребують внесення змін до Договору іпотеки.
Договір іпотеки містить посилання на генеральний договір кредиту, в якому вказаний розмір зобов'язання. Так, п. 1.1. генерального договору містить максимальний розмір основного зобов'язання, який становить 535 000,00 доларів США, термін виконання зобов'язань - 01.01.2028 р. встановлений п. 1.2.1. генерального договору. Конкретний розмір зобов'язання, термін його виконання, розмір оплати за користування кредитними коштами встановлюється додатковими угодами до генерального договору, які є його невід'ємними частинами.
Оспорюваний позивачем договір іпотеки містить всю інформацію, що передбачена чинним законодавством та є обов'язковою для належної чинності договору іпотеки -найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код сторін; посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації; посилання на видачу заставної або її відсутність.
Таким чином, іпотека поширюється як на генеральний договір так і на будь-які додаткові угоди, укладені на його виконання, забезпечує дійсне зобов'язання, виконання якого прийняв на себе позивач.
Всі положення статті 18 Закону України “Про іпотеку” у редакції, що діяла на момент укладення іпотечного договору, спірний іпотечний договір містить.
Так, у договорі зазначено найменування (Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський торгово -промисловий дім», Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк») місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (преамбула договору); посилання на основний правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (розділ терміни в договорі), опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані (п. 1.1 договору), посилання на випуск заставної або її відсутність (розділ 3).
Посилання позивача на те, що договором не визначено розмір зобов»язання забезпеченого заставою, судом не приймається виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
При цьому, спеціальним законом, яким передбачено перелік істотних умов договору іпотеки є Закон України “Про іпотеку”, у п. 2 ч. 1 ст. 18 якого чітко визначено, що договір іпотеки має містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
В даному випадку положення закону не забороняють визначити розмір забезпеченого зобов»язання шляхом посилання на відповідний правочин, а таким чином п. 1.2 спірного договору свідчить про досягнення згоди між сторонами встановити розмір зобов»язання саме таким чином.
Таким чином обставини які наводяться позивачем у позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки при укладенні договору сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із відповідним викладенням конкретних умов договору, непогодженням станом на час розгляду справи з умовами договору по яким досягнуто згоди при його укладенні тощо.
Заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки, відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним з тих підстав про які зазначає позивач.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Повний текст рішення складено
23.02.2011р.