ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/50617.02.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»про стягнення 8 564,86 грн. за участю представника позивача -не з'явився, відповідача -не з'явився,
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 8 564,86 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.01.2010 року в м. Вишневе на вул. Київській мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_1 та автомобіля «Ісузу»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 100,00 грн.
Крім того, позивач додатково оплатив вартість проведення незалежного автотехнічного дослідження у розмірі 200,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №16653 від 11.03.2010 року.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
26.08.2010 року позивач направив відповідачу претензію для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.01.2011 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8557272 та постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №3-492/2010 від 04.02.2010 року, 22.01.2010 року о 16 год. 30 хв. в м. Вишневе по вулиці Київська, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Ісузу», д.н. НОМЕР_2, під час об'їзду перешкоди в залежності віж дорожньої обстановки, не дотримав безпечного інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Шевроле», д.н. НОМЕР_1.
Постановою Києва-Святошинського районного суду Київської області у справі №3-492/2010 від 04.02.2010 року, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 370,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Шевроле», д.н. НОМЕР_1.
Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору страхування № 27747 від 30.09.2009 року.
Відповідно до звіту №5/10 від 30.01.2010 року, матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 8 344,31 грн.
Як вбачається з страхового акту №203/10/50/ТР25/00/2 від 16.03.2009 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 8 100,00 грн.
Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордера №39 та №40.
Також, позивачем було виплачено СПД ОСОБА_3 200,00 грн. за проведення незалежного автотехнічного дослідження, що підтверджується платіжним дорученням №16653 від 11.03.2010 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8 300,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Ісузу», д.н. НОМЕР_2 (ОСОБА_1) встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Шевроле»д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «СП Буддеталь» було укладено договір (поліс) № ВС/3391351 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Ісузу», д.н. НОМЕР_2 -і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -510,00 грн.
Заявою про виплату страхового відшкодування вих. №4084 від 26.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 8 100,00 грн. До вказаної заяви були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана заява була отримана відповідачем 30.08.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №65217513.
Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Пунктом 2 полісу №ВС/3391351 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Шевроле»д.н. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 590 грн. (8 100,00 грн. (вартість матеріального збитку) -510,00 грн. (франшиза) = 7 590,00 грн.).
Вимоги позивача в частині стягнення франшизи в розмірі 510,00 грн. та страхового відшкодування в розмірі 200,00 грн. (витрати на оплату незалежного авто технічного дослідження) не підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 264,86 грн. (за період з 30.09.2010 року по 15.12.2010 року).
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 264,86 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.
Державне мито у сумі 93,54 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 216,44 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код 22945712) на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код 19411125) 7 590 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. боргу, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 86 коп. пені, 93 (дев'яносто три) грн. 54 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна