ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 38/114-14/2503.08.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 38/114-14/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазаль"
доДержавного підприємства "Конверсенергопром"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт-Інвест"
провизнання договорів недійсними
за участю представників сторін:
від позивача- Клепацький М.М.
від відповідача-1- Мельник Ю.Д.
від відповідача-2- не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазаль" (надалі -ТОВ "Мазаль") звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Конверсенергопром" (надалі -ДП "Конверсенергопром") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт-Інвест" (надалі -ТОВ "Комфорт-Інвест") про визнання недійсними: договору уступки майнових прав № 1312-3 від 13.12.2006 р.; договору Управителя Фонду Фінансування будівництва № 2501-1 від 25.01.2007 р.; договору доручення № 2501-2 від 25.01.2007 р.; договору іпотеки майнових прав (реєстр. № 711 Київського міського нотаріального округу) від 26.01.2007 р.; довіреності № 16-У від 25.01.2007 р.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на наступне. Відповідно до п. 1.1 договору уступки майнових прав від 25.01.2007 р. відповідач-1 передав відповідачу-2 належні йому майнові права на об'єкт нерухомості, що споруджується відповідачем-1, а згідно з п. 1.2 іпотечного договору відповідач-1 передав відповідачу-2 в іпотеку майнові права на об'єкт будівництва. Проте, відповідно до п. 5.1.17 генерального договору, укладеного між позивачем та відповідачем-1, останній не мав права переуступати свої права і обов'язки за цим договором під час його дії третім особам, а також здійснювати будь-які дії щодо об'єкту інвестування без письмової згоди позивача. Тому, при укладенні оспорюваних договорів відповідачем-1 було порушені права позивача. Оскільки відповідач-1 не володів правом самостійно укладати оспорювані договори, останні на підставі ст. 207 ГК України мають бути визнані недійсними.
Відповідачі проти позовних вимог заперечували.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 р., в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2008 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 р. та рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2008 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.12.2008 р. справу прийнято до провадження, присвоєно справі № 38/114-14/25, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.01.2009 р., від 18.02.2009 р., від 11.03.2009 р., від 15.05.2009 р., від 03.06.2009 р. розгляд справи відкладався.
В судових засіданнях 01.04.2009 р., 15.04.2009 р., 08.07.2009 р., 13.07.2009 р. оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.
Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом: заборони відповідачам проводити будівельні роботи та роботи по підготовці до будівництва на земельній ділянці, яку індивідуалізовано планом меж до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 152532 від 05.12.2005 р. (кадастровий номер 3221289001:01:080:0002), заборони відповідачам надавати третім особам права на проведення будівельних робіт та робіт по підготовці до будівництва на земельній ділянці, яку індивідуалізовано планом меж до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 152532 від 05.12.2005 р. (кадастровий номер 3221289001:01:080:0002), заборони відповідачам будь-яким чином (власними або залученими від третіх осіб коштами) фінансувати будівництво на земельній ділянці, яку індивідуалізовано планом меж до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 152532 від 05.12.2005 р. (кадастровий номер 3221289001:01:080:0002), в обсязі більшому, ніж на 55500000 грн. з урахуванням коштів, якими було профінансовано будівництво на зазначеній земельній ділянці станом на день винесення ухвали про забезпечення позову.
Судом відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання позивача, оскільки суд, з огляду на положення ст. 66 ГПК України, не вважає підстави наведені у цій заяві такими, які належним чином доводять, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
В процесі нового розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України згідно відповідної ухвали від 11.03.2009 р. суду уточнено позовні вимоги.
Відповідно до уточнених позовних вимог позивач на підставі ст. 207 ГК України просить суд визнати недійсними укладені відповідачами: договір Управителя Фонду Фінансування будівництва № 2501-1 від 25.01.2007 р. з усіма змінами та доповненнями; договір доручення № 2501-2 від 25.01.2007 р. з усіма змінами та доповненнями; договір уступки майнових прав № 2501-3 від 25.01.2007 р. з усіма змінами та доповненнями; договір іпотеки майнових прав (реєстр. № 711 Київського міського нотаріального округу) від 26.01.2007 р. з усіма змінами та доповненнями; довіреність № 16-У від 25.01.2007 р.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2005 р. між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений генеральний договір № 02/07-05 пайової участі при забудові житлового масиву на території Требухівської сільської ради Броварського району Київської області. Відповідно до п. 2.1 цього договору його предметом є спільна участь сторін в будівництві житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, інженерними мережами й упорядкуванням на земельній ділянці площею 35 га, розташованій в межах Требухівської сільської ради Броварського району Київської області з прилеглою інфраструктурою.
Відповідно до п. 4.2 генерального договору Позивач зобов'язується здійснювати фінансування Відповідача 1 згідно затверджених кошторисів на виконання п. 3.1 договору у строк трьох банківських днів після виставлення рахунків.
Згідно з п. 4.3 генерального договору Відповідач 1 зобов'язується здійснити виконання п. 3.2.1 за умови належного фінансування цих робіт Позивачем до отримання дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт по забудові земельної ділянки.
Відповідно до п. 4.4 генерального договору Позивач зобов'язується здійснювати фінансування Відповідача 1 згідно затверджених сторонами кошторисів на виконання п. 4.3 цього договору в строк трьох банківських днів після виставлення рахунків.
Згідно з п. 4.8 генерального договору сторони домовилися, що розподіл пайової участі на право фінансування будівництва житла згідно п. 3.3.1 і п. 3.3.2 між сторонами розподіляється таким чином: Відповідач 1 -50 % об'єкту на земельному масиві під індивідуальну комерційну забудову згідно генерального плану забудови; Позивач -50 % об'єкту на земельному масиві під індивідуальну комерційну забудову згідно генерального плану забудови.
Відповідно до п. 5.1.17 генерального договору Відповідач 1 не має права переуступати свої права і обов'язки за договором під час його дії третім особам, а також здійснювати будь-які дії або ухвалювати рішення щодо об'єкту без письмової згоди Позивача.
Згідно з п. 5.2.1 генерального договору Позивач здійснює фінансування будівництва об'єкта в три етапи згідно розділу 3 цього договору (оплата перед-проектних робіт, виготовлення проектно-кошторисної документації, сплата згідно наданим платіжним документам, коштів для пайової участі (внесків) для створення інженерно-транспортної інфраструктури, забезпечення пожежної безпеки, довідок БТІ, іншої дозвільної документації).
До вказаного договору сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 11.10.2006 р., відповідно до п. 5.1.9 якої Відповідач 1 не має права переуступати свої права і обов'язки за даною угодою під час її дії третім особам, а також здійснювати будь-які дії або ухвалювати рішення щодо об'єкту без письмової згоди Позивача.
21 лютого 2006 року між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір капітального будівництва № 22/02-06, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є роботи, пов'язані з будівництвом Позивачем власними та залученими силами і засобами житлових будинків, господарських будівель та споруд, а також інженерних комунікацій на земельній ділянці 35 га, що знаходиться в селі Требухів Броварського району Київської області.
Відповідно до п. 1.4 цього договору Відповідач 1 здійснює будівництво об'єкту шляхом виконання функцій “Забудовника будівництва”, які визначені цим договором.
Згідно з п. 1.5 цього договору Позивач здійснює будівництво об'єкту шляхом виконання функцій замовника та генерального підрядника капітального будівництва.
Відповідно до п. п. 4.2.8, 4.2.9 договору Відповідач 1 зобов'язаний не вчиняти будь-які дії чи угоди щодо об'єкту без письмової згоди Позивача.
25 січня 2007 року між ДП "Конверсенергопром" та ТОВ "Комфорт-Інвест" укладено договір № 2501-1 управління Фонду фінансування будівництва, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Відповідач 2, який діє на праві довірчої власності в інтересах довірителів, замовляє Відповідачу 1 збудувати належної якості окреме майно, а саме: житлові будинки, господарські будівлі та споруди, які складаються з переліку об'єктів інвестування відповідної черги будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям Фонду фінансування будівництва у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених правилами ФФБ, а Відповідач 2 зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.
Відповідно до п. 1.3 цього договору Відповідач 1 організовує спорудження об'єкту будівництва та передає довірителям об'єкти інвестування у власність з врахуванням виключно комплексу робіт, передбачених технічною характеристикою на об'єкт будівництва.
Згідно з п. 2.4.1 договору одночасно з укладенням договору між Відповідачами, Відповідачі укладають також: договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об'єктами інвестування відповідної черги будівництва, з відкладальними умовами; договір доручення з відкладальними умовами, за яким Відповідачу 2 у разі порушення Відповідачем 1 умов угоди доручається виконувати функції забудовника в частині спорудження об'єктів інвестування відповідної черги будівництва, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому, Відповідач 1 на час дії договору між Відповідачами має право надавати безвідкличну довіреність Відповідачу 2 на право делегування третім особам функцій Відповідача 1 в частині спорудження об'єктів інвестування відповідної черги будівництва, у разі порушення останнім умов договору з Відповідачем 2.
Відповідно до п. 3.1.1 договору Відповідач 2 зобов'язаний спрямувати грошові кошти довірителів, залучені до ФФБ, виключно на фінансування спорудження об'єктів інвестування відповідної черги будівництва, в терміни, розміри та порядку, згідно умов цього договору.
Згідно з п. 3.3.3 договору одночасно з укладанням договору сторонами цього договору, Відповідач 1 зобов'язаний: укласти з Відповідачем 2 договір іпотеки у письмові формі та посвідчити його нотаріально; укласти з Відповідачем договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об'єктами інвестування відповідної черги будівництва, з відкладальними умовами; укласти з Відповідачем 2 договір доручення з відкладальними умовами, за яким Відповідачу 2 у разі порушення Відповідачем 1 умов цього договору доручається виконувати функції забудовника в частині будівництва об'єктів інвестування відповідної черги будівництва, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому, Відповідач 1 на час дії цього договору надає безвідкличну довіреність Відповідачу 2 на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов цього договору з Відповідачем 2.
Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ Відповідач 2 здійснює в межах фактично отриманих від довірителів в управління грошових коштів, за винятком сум оперативного резерву, який формується Відповідачем 2 у розмірі, визначеному п. 2.7 цього договору.
25 січня 2007 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір доручення № 2501-2, відповідно до п. 1.1 якого на умовах визначених цим договором, Відповідач 1 доручає Відповідачу 2 виконувати функції забудовника, що випливають з договору, укладеного між Відповідачами 25.01.2007 р. № 2501-1, а також з інших правочинів, на підставі яких укладено договір Відповідача 1 з Відповідачем 2 та тих, які укладені на виконання умов вказаного договору.
Відповідно до п. 1.2 цього договору повноваження на здійснення функцій забудовника включає право на вчинення всіх юридичних та всіх необхідних фактичних дій щодо реалізації прав та обов'язків належних забудовникові згідно з договором Відповідача 1 з Відповідачем 2, а також згідно інших правочинів, що укладені на виконання умов договору Відповідача 1 з Відповідачем 2 та тих правочинів, на підставі яких укладено договір Відповідачів.
25 січня 2007 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір № 2501-3 уступки майнових прав, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором та на умовах визначених у ньому, Відповідач 1 передає Відповідачу 2 майнові права на об'єкт нерухомості, що споруджується останнім згідно договору Відповідача 2 з Відповідачем 1 № 2501-1 від 25.01.2007 р.
Відповідно до п. 1.2 цього договору вартість майнових прав, які є предметом цього договору складає 10000000 грн.
Згідно з п. п. 2.4, 2.5 договору в момент набуття Відповідачем 2 майнових прав на об'єкт нерухомості, Відповідач 1 повинен передати Відповідачу 2 документи, що підтверджують існування цих майнових прав, а також усю технічну документацію на об'єкт будівництва. Факт передачі майнових прав Відповідачу 2 підтверджується актом приймання майнових прав, що оформляється сторонами протягом п'яти робочих днів, які слідують після спливу строку визначеного п. 2.2 цього договору.
25 січня 2007 року Відповідачем 1 була видана довіреність № 16-У, відповідно до якої Відповідач 1 уповноважує Відповідача 2 виконувати функції забудовника та/або здійснювати від імені Відповідача 1 делегування третім особам функцій забудовника по організації спорудження житлових будинків, господарських будівель та споруд у с. Требухів, Броварського району м. Києва, у відповідності та на умовах встановлених договором № 2501-1 від 25.01.2007 р. у разі порушення Відповідачем 1 вимог зазначеного договору.
З метою виконання визначених цією довіреністю повноважень, Відповідач 2 має право вчиняти всі юридичні та необхідні фактичні дії щодо реалізації прав та обов'язків належних Відповідачу 1, як забудовнику, згідно договору № 2501-1, а також інших правочинів, що укладені на виконання умов договору № 2501-1, та тих правочинів на підставі яких укладено договір № 2501-1, а саме: укладати, змінювати, розривати будь-які цивільно-правові, трудові угоди, визначаючи умови правочинів а власний розсуд; бути представником Відповідача 1 перед юридичним та фізичними особами з питань організації спорудження об'єкту будівництва; відкривати рахунки в банківських установах і здійснювати будь-які дозволені законом операції за цими рахунками стосовно фінансування установниками управління майна об'єктів інвестування; організовувати спорудження об'єкту будівництва або делегувати функції забудовника третім особам для спорудження об'єкту будівництва; отримувати грошові кошти від установників управління, які призначені для фінансування об'єкту будівництва, та, у випадку делегування третім особам функцій забудовника, - направляти грошові кошти третім особам; залишати за собою майнові права на об'єкти інвестування, а разі делегування третім особам функцій забудовника, передавати майнові права третім особам; здійснювати оформлення права власності установників управління на житло та надавати установникам управління документи для оформлення права власності на нежитлові приміщення.
26 січня 2007 року між Відповідачами був укладений іпотечний договір майнових прав, відповідно до якого цей договір забезпечує вимогу Відповідача 2, що випливає з договору № 2501-1 від 25.01.2007 р., укладеного між Відповідачами, за умови якого Відповідач 1 зобов'язується збудувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам Фонду фінансування будівництва до 30.06.2010 р. У відповідності до умов цього договору Відповідач 2 має право, у випадку невиконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором, звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 1.2 цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором Відповідач 1 передає, а Відповідач 2 приймає в іпотеку майнові права на об'єкт будівництва (житлові будинки, господарські будівлі та споруди у с. Требухів, Броварського району, Київської області), які буде збудовано в майбутньому, право власності на які виникне у Відповідача 2 після спорудження об'єктів інвестування та реєстрації їх у встановленому законом порядку, в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Відповідача 1 за договором між Відповідачами, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому. Вищевказаний об'єкт будівництва буде збудовано в майбутньому на земельній ділянці площею 35 га, яка надана Відповідачу 1 в строкове платне користування для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 152532, виданого Требухівською сільською радою Броварського району Київської області 05.12.2005 р.
Згідно з п. 1.3 цього договору заставна вартість предмету іпотеку визначається сторонами у сумі 10000000 грн.
5 березня 2007 року між Відповідачами був укладений договір № 1 про внесення змін до іпотечного договору майнових прав від 26.01.2007 р., відповідно до якого п. п. 1.1, 1.3 іпотечного договору від 26.01.2007 р. були викладені в редакції, відповідно до якої: цей договір забезпечує вимогу Відповідача 2, що випливає з договору № 2501-1 від 25.01.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 05.03.2007 р. до договору від 25.01.2007 р. № 2501-1, укладеного між Відповідачами, за яким управителем Фонду фінансування будівництва є Відповідач 2, а забудовником -Відповідач 1, та за умовами якого останній зобов'язується збудувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам Фонду фінансування будівництва до 30.06.2010 р.; у відповідності до цього договору Відповідач 2 має право, у випадку невиконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором № 2501-1 звернути стягнення на предмет іпотеки, що визначений нижче; заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 20000000 грн.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені в ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правові підстави та правові наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 ЦК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" із змінами та доповненнями, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Поряд з цим, в силу положень процесуального законодавства, обирати правову підставу пред'явленого позову (вимоги) є прерогативою позивача.
В даному випадку позивач, з посиланням на норми ст. 207 ГК України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до п. 5.1.17 Генерального договору Відповідач 1 не мав права переуступати свої права та обов'язки зокрема щодо фінансування будівництва за цим договором третім особам без письмової згоди позивача.
Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі Вищий господарський суд України в постанові від 04.12.2008 р. зазначив, що позивач звернувшись з даним позовом просив суд визнати спірні правочини недійсними на підставі ст. 207 ГК України, однак місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки спірним правовідносинам сторін у контексті наведеної позивачем норми ГК України, відповідно до якої, на думку позивача, слід вирішити спір, що не було виправлено і судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В силу ст. 207 ГК України («Недійсність господарського зобов'язання») господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Таким чином, норма ч. 1 ст. 207 ГК України надає можливість визнати недійсним господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), - виключно на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади.
Проте, позивач не є стороною оспорюваних правочинів, як і не є відповідним органом державної влади.
Також, частина 2 ст. 207 ГК України фактично стосується визнання недійсною певної умови господарського зобов'язання.
Однак, ототожнювати певну умову господарського зобов'язання із оспорюваними договорами (правочинами) в цілому правові підстави відсутні.
При цьому, посилання позивача на те, що нікчемними визнаються такі умови договорів, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов, в контексті ч. 2 ст. 207 ГК України, - слід визнати безпідставними, оскільки відповідні положення стосуються типових договорів і договорів приєднання.
Проте, оспорювані договори не є такими договорами.
За таких обставин, задоволення позову в даному випадку із заявлених позивачем підстав (ст. 207 ГК України) суперечить чинному законодавству та не може мати місце.
Інших правових підстав для визнання правочинів недійсними, які передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України, позивач не наводить, а господарський суд таких підстав за наслідком правового аналізу оспорюваних правочинів на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, не вбачає.
Поряд з цим, як встановлено судом, розподіл пайової участі на право фінансування будівництва житла згідно п. 3.3.1 та п. 3.3.2 генерального договору між сторонами розподіляється таким чином: Відповідач 1 -50 % об'єкту на земельному масиві під індивідуальну комерційну забудову згідно генерального плану забудови; Позивач -50% об'єкту на земельному масиві під індивідуальну комерційну забудову згідно генерального плану забудови.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів на фінансування будівництва. Решта коштів залишається в управлінні управителя відповідно до Правил фонду. Вільні кошти на поточних рахунках фонду, які тимчасово не передані на фінансування будівництва, банк-управитель має право використовувати при здійсненні банківських операцій. При цьому банк-управитель несе відповідальність за їх збереження власними коштами (ст. 7 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю").
Як вбачається з матеріалів справи, позивач останній платіж за Генеральним договором здійснив 04.12.2006 р., після чого фінансування з його сторони припинилось, у зв'язку з чим Відповідач 1 звертався до позивача з претензіями № П1-06 від 11.08.2006 р. та № 281 від 24.06.2008 р., які були залишені позивачем без відповіді та задоволення.
Крім того, Відповідач 1 звернувся до позивача з листом № 32/01-07/01 від 18.01.2007 р., в якому зазначив про прийняття рішення щодо вибору фінансової компанії ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт-Інвест" для створення фонду фінансування будівництва.
З пояснень Відповідача 1, вбачається, що під час пошуку фінансового посередника, неодноразово запрошувались представники позивача, які приймали участь у спільних нарадах 12.07.2006 р. та 21.11.2006 р.
З дати створення Правил Фонду фінансування будівництва (25.01.2007 р.) за програмою "Городчани" було укладено 49 договорів про участь фінансування будівництва та залучено від довірителів 38643735 грн.
У зв'язку з цим суд також приймає до уваги, що наслідком визнання оспорюваних договорів недійсними є фактичне припинення функціонування Фонду Фінансування будівництва.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється у разі: повного виконання управителем ФФБ зобов'язань перед довірителем; відмови довірителя від участі в ФФБ; смерті довірителя - фізичної особи або ліквідації довірителя - юридичної особи; в інших випадках, передбачених Правилами ФФБ.
Фонд фінансування будівництва припиняє своє функціонування за рішенням управителя ФФБ у разі досягнення мети, з якою був створений фонд. Після виконання управителем ФФБ зобов'язань перед усіма довірителями ФФБ вважається таким, що припинив своє функціонування (ст. 22 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю").
Таким чином, відсутні законні підстави припинення існування фонду фінансування будівництва.
Також на виконання вимог ст. 11112 ГПК України судом встановлено, що від імені відповідача 2 підписувати договори та угоди мав право заступник Генерального директора -виконавчий директор Дехно І.Л., що підтверджується довіреністю № 1705/06-1 від 17.05.2006 р. (в матеріалах справи). Останній з 30.03.2007 р. переведений на посаду Генерального директора (наказ № 6-К від 30.03.2007 р.), відповідно з 30.03.2007 р. йому належало право укладати та підписувати від імені товариства будь-які правочини (п. 7.2.4 Статуту в редакції від 29.03.2007 р.).
Крім цього суд враховує, що питання наявності у осіб, які підписали оспорювані правочини, необхідного обсягу цивільної дієздатності не є спірним ані для сторін цих правочинів, ані для позивача, який не є стороною цих правочинів та не посилається на їх підписання особами з перевищенням повноважень.
При цьому, в силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В процесі розгляду справи позивачем, який не є стороною оспорюваних правочинів, не доведено порушення своїх прав внаслідок укладення відповідачами цих правочинів.
Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, положення чинного законодавства, предмет доказування у справі, враховуючи положення ст. 11112 ГПК України та вказівки, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2008 р., беручи до уваги недоведеність позивачем порушення своїх прав та інтересів, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяМ.М. Нарольський