01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.02.2011 № 37/543
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Маяковська В.В.,
від відповідача: Осадчук Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2010
у справі № 37/543 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради
про стягнення 272671,22 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія ”Київенерго” в особі Структурного підрозділу ” Енергозбут Київенерго ” (позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (відповідач) про стягнення 163 627,41 грн. основного боргу, 81 052,55 грн. інфляційних нарахувань, 17 240,57 грн. трьох річних відсотків, 10 100,41 грн. пені та 650,28 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 8684004 від 17.11.2003 на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії ”Київенерго” 163 627,41 грн. основного боргу, 75 054,78 грн. інфляційної складової боргу, 17 240,57 грн. трьох відсотків річних, 10 100,41 грн. пені, 2 660,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 230,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить рішення суду від 20.12.2010 скасувати та прийняти нове, яким відмовити Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго” у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 порушено апеляційне провадження з призначенням розгляду справи на 17.02.2011.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі у справі № 37/543 в якості третьої особи - Київську міську державну адміністрацію.
Колегія суддів вважає, що рішення з даного спору не може вплинути на права та обов'язки Київської міської державної адміністрації, оскільки предметом спору в справі № 37/543 є стягнення заборгованості з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва за договором № 8684004 від 17.11.2003, а тому відмовляє у задоволенні заявленого клопотання.
Представник відповідача підтримав в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду від 20.12.2010 залишити без змін.
Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 8684004 від 17.11.2003 (далі-договор), за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору (п.2.2.1 договору).
Згідно з 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.
Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).
В п. 3 додатку № 2 до договору зазначено, що у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.
Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-7 - не пізніше 28 числа поточного місяця (п.4., п.5. додатку № 2 до договору).
Пунктом 7 додатку № 2 до договору встановлено, що у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.
Відповідно до п. 8 додатку № 2 до договору, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 8684004 від 17.11.2003, проте відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2007 по 01.10.2010 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 163 627,41 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 276 (ч. 6, 7) Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором № 8684004 від 17.11.2003 виконав, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, а відповідач в свою чергу за спожиту теплову енергію розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 163 627,41 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, а тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача розмір інфляційних втрат та 3% річних, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 75 054,78 грн. - інфляційних нарахувань та 17 240,57 грн. - трьох відсотків річних
Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача 10 100,41 грн. пені та 650,28 грн. -7 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 8684004 від 17.11.2003.
Вимога позивача про стягнення з відповідача пені була задоволена місцевим господарським судом в повному обсязі, в задоволенні вимоги в частині стягненя штрафу - судом відмовено.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з висновком суду щодо нарахування пені і вважає за необхідне відмовити позивачу в цій частині, беручи до уваги наступне.
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частино 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 3.1 договору № 8684004 від 17.11.2003, сторони несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або неналежне їх виконання -винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі % від суми договору за кожен день невиконання або неналежного виконання взятих обов'язків.
Колегія суддів вважає, що оскільки сторони в договорі не встановили розмір пені, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача у даному випадку пені за порушення грошового зобов'язання.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 650,28 грн. - 7 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 8684004 від 17.11.2003, то колегією суддів слід зазначити наступне.
В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 650,28 грн. (7 %) позивач посилається на те, що АЕК ”Київенерго” належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що Акціонерена енергопостачальна компанія ”Київенерго” діє лише на основі державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справ в суді перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.
Також, аналізуючи положення ч. 2-10 ст. 22 ГК України, вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень ГК України, Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки суду не було надано.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року у справі № 37/543 - зміні щодо стягнення пені, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року у справі № 37/543 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
”1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії ”Київенерго” (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 163 627 (сто шістдесят три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 41 коп. основного боргу, 75 054 (сімдесят п'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 78 коп. інфляційної складової боргу, 17 240 (сімнадцять тисяч двісті сорок) грн. 57 коп. трьох відсотків річних, 2 559 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”
Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії ”Київенерго” (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 31731838) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 83,74 грн. (вісімдесят три гривні 74 коп.).
Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 37/543 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді