"22" лютого 2011 р.
Справа № 15/5027/120/2011
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонтрейд», м. Київ,
до дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення 130748,03 грн. заборгованості та штрафних санкцій
суддя Байталюк В. Д.
представники сторін:
від позивача -Онищенко О. І. -директор;
від відповідача -Левченко І. С., довіреність від 22.09.2010 № 268,
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніонтрейд», м. Київ, звернулося до дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Чернівці, з позовом про стягнення 130748,03 грн. заборгованості та штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань.
Позов обґрунтовується тим, що згідно умов укладеного сторонами договору поставки продукції від 28.04.2010 позивач за період з 05 по 11 травня 2010 року поставив відповідачу згідно видаткових накладних щебінь гранітний різних фракцій та відсів гранітний на загальну суму 110 765,63 грн. за який останній не розрахувався внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основної заборгованості також пеню в сумі 4493,59 грн. (пункт 6.3 договору), штраф на підставі абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в сумі 7753,59 грн. (7 %), інфляційні в сумі 5732,33 грн. та 3 % річних в сумі 2002,89 грн..
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, однак в порушення частини першої статті 78 Господарського процесуального кодексу України заявив про визнання позову в усній формі, а тому визнання відповідачем позову в повному обсязі судом до уваги не приймається.
Представники сторін не заперечували проти розгляду справи за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що 28.04.2010 сторони уклали між собою договір поставки продукції від того ж числа № 27/10 (далі -Договір) згідно умов якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача щебінь гранітний різних фракцій та відсів гранітний (далі -продукція), а відповідач зобов'язався прийняти й оплатити вказану продукцію.
На виконання умов вказаного Договору за період з 05 по 11 травня 2010 року позивач поставив відповідачу згідно наданих видаткових накладних від 05.02.2010 № РН-0000056, № РН-0000057 та від 11.05.2010 № РН-0000067 продукцію на загальну суму 110 765,63 грн., а тому свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином.
Пунктами 4.3 та 4.4 Договору передбачений обов'язок відповідача оплатити кошти за поставлену продукцію протягом 30 днів з дати одержання продукції на підставі виставленого рахунку на вартість поставленої продукції.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого заборгував позивачу 110765,63 грн., що також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим відбитками їхніх печаток актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2010 по 14.09.2010 від 14.09.2010.
Пунктом 6.3 Договору сторони встановили, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочки.
У зв'язку з цим та з урахуванням статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, статей 258, 259 Цивільного кодексу України пеня за період з 12.06.2010 по 10.12.2010 в сумі 4493,59 грн. позивачем нарахована правомірно та підтверджується наступним розрахунком:
Сума боргу (грн.)
Період прострочення
Кількість днів прострочення
Розмір облікової ставки НБУ
Сума пені за період прострочення
110765.63
12.06.2010 - 07.07.2010
26
9.5000 %
749,56
110765.63
08.07.2010 - 09.08.2010
33
8.5000 %
851,23
110765.63
10.08.2010 - 10.12.2010
123
7.7500 %
2892,80
Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, крім основної суми боргу та пені, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також інфляційні в сумі 5732,33 грн. та 3 % річних в сумі 2002,89 грн.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у наступному розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого вказаною нормою Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме:
ь якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;
ь якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
ь якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
У Договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено. Згідно Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України»та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»засновником, вищим органом і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України. Однак, з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу в сумі 7 753,59 грн.
Слід зазначити, що така правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 06.12.2010 у справі № 42/562.
Судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду в судовому порядку, пропорційно сумі задоволеного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Чернівці, вул. Головна, 205, ідентифікаційний код 31963989) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонтрейд»(м. Київ, вул. Петра Вершигори, 9, ідентифікаційний код 36347431) 110 765,63 грн. заборгованості за Договором, 4493,59 грн. пені, 5732,33 грн. інфляційних, 2002,89 грн. трьох відсотків річних, 1229,94 грн. державного мита та 222,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити за безпідставністю.
Суддя В. Байталюк