29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" лютого 2011 р.Справа № 18/5025/128/11
за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
м. Хмельницький
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький
про стягнення 4256,59 грн., з яких 3370,01 грн. основного боргу, 337,16 грн. індексу інфляції, 102,69 грн. 3% річних, 446,73 грн. пені
Суддя Саврій В.А.
Представники сторін:
Позивача : Ялівчук А.А. - представник за довіреністю №39/09 від 04.01.11р.
Відповідача : не з'явився
Суть спору: в позовній заяві позивач міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький просить суд стягнути з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2009р. по 01.12.2010р. в сумі 6260,41грн., з яких сума основного боргу 5373,83грн., пені 446,73грн., трьох відсотків річних в розмірі 102,69грн., та 337,16грн., інфляційних нарахувань.
Представник позивача в судовому засіданні 08.02.11р. подав заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в сумі 3370,01 грн., в частині нарахувань індексу інфляції, 3% річних та пені залишено без змін., яка судом прийнята.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, позовні вимоги не оспорив, причини неявки представника та неподання доказів не пояснив, своїм процесуальним правом не скористався.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.
08.07.2009р. між міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго" (Енергопостачальна організація) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Хмельницький (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №2176/1065, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у потрібних споживачу обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни передбачені цим договором (п.1.1).
Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності Споживача (п.2.1 договору).
Пунктом 3.2.2. договору на Споживача покладено обов'язок виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, провадиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Згідно п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а п.6.3 передбачено: оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивачем надано докази, що щомісячно відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію відповідно затверджених тарифів. Однак, в зв'язку з не проведенням відповідачем оплати за спожиту теплову енергію виникла заборгованість за період з 01.10.2009р. по 01.12.2010р. у загальній сумі 3370,01 грн. Розрахунок заборгованості додано до матеріалів справи.
Згідно з п. 7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Відповідач в добровільному порядку вартість спожитої теплової енергії не оплатив, в зв'язку з чим Позивачем подано позов до суду з врахуванням уточнень про стягнення заборгованості в сумі 4256,59 грн., з яких 3370,01 грн. основного боргу за період з 01.10.09р. по 01.12.10р., 337,16 грн. індексу інфляції за період жовтень 2009р. - листопад 2010р., 102,69 грн. 3% річних за період з 10.11.09р. по 01.12.10р., 446,73 грн. пені за період з 10.12.09р. по 10.11.10р.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Положеннями ст. 173 Господарського кодексу передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Відповідно до п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг своєчасно та в повному обсязі не виконав, в результаті чого у нього станом на 01.12.2010р. заборгованість за спожиту теплову енергію за період 01.10.2009р. по 01.12.2010р. склала 3370,01 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку 3% річних, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 102,69 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в частині стягнення 102,69 грн. 3% річних за період з 10.11.09р. по 01.12.10р. підлягають задоволенню.
З приводу нарахованих позивачем відповідачу 337,16 грн. інфляційних за період жовтень 2009р.-листопад 2010р., аналізуючи поданий розрахунок з врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" суд вважає правомірним нарахування відповідачу 275,67 грн. втрат від інфляції за період жовтень 2009р. - листопад 2010р., які підлягають стягненню, в стягненні 61,49 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, враховуючи вищенаведені норми, вимоги п.7.2.3 договору від 08.07.2009р., дотримуючись положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 446,73 грн. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію заявлені правомірно.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 1,12,22,33,44,49,82,84,85,116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 4256,59 грн., з яких 3370,01 грн. основного боргу, 337,16 грн. індексу інфляції, 102,69 грн. 3% річних, 446,73 грн. пені задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код ЄДРПОУ 03356571) 3370,01 грн. (три тисячі триста сімдесят гривень 01 коп.) - боргу за спожиту теплову енергію, 275,67 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень 67 коп.) інфляційних втрат, 102,69 грн. (сто дві гривні 69 коп.) - 3% річних, 446,73 грн. (чотириста сорок шість гривень 73 коп.) - пені, 100,53 грн. (сто гривень 53 коп.) витрат по оплаті державного мита, 232,59 грн. (двісті тридцять дві гривні 59 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя В.А. Саврій
Віддруковано 3 примірники: 1 -в справі, 2 -позивачу, 3 - відповідачу