Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" лютого 2011 р. Справа № 37/67-10
вх. № 3322/5-37
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - Демидчук В.Г. за довіреністю № 02-04/736 від 12.11.2010 р.
відповідача - Балан О.Ю. за довіреністю № б/н від 27.12.2010 р.
3-ї особи - не з'явився
розглянувши справу за позовом ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ в о. Харківської обл. філії, м. Харків
до Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", м. Харків, 3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 338560,16 грн.
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа 37/67-10 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії (позивач) до Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" (відповідач), 3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про стягнення з відповідача на користь позивача 338560,16 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням третьою особою умов укладеного між нею та банком кредитного договору, по якому відповідач виступає поручителем на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки.
Відповідач надав відзив на позовну в якому вказував, що до договору кредиту без згоди відповідача як поручителя були внесені зміни, які призвели до значного збільшення забезпечених порукою зобов'язань позичальника за договором кредиту, внаслідок чого відповідно збільшився обсяг відповідальності відповідача як поручителя за виконання цього зобов'язання, на підставі положень вказаної статті Цивільного кодексу України, договір поруки № 839/4/27/38/8-21 від 11.01.2008 р., за яким відповідач виступив поручителем, припинив свою дію з 31.07.2008 року. Отже, з моменту припинення договору поруки позивач як кредитор втратив своє право вимоги до відповідача як до поручителя за цим договором поруки, у зв'язку із чим законні підстави для задоволення позовної заяви позивача по цій справі та стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту відсутні.
Сторони та 3-я особа до початку судового засідання призначеного на 18.01.2011 р., через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № Д83, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
Позивач, через канцелярію господарського суду 17.01.2011 р. за вх. № 776, надав заперечення на відзив відповідача на позовну заяву, які господарським судом залучені до матеріалів справи.
3-я особа, через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № 1129, надала письмові пояснення, які господарським судом залучені до матеріалів справи.
Позивач, через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № 889, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: АДРЕСА_2, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № 891, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: АДРЕСА_1, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.
3-я особа, через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № 890, надала заяву про надіслання їй всіх процесуальних документів по справі на адресу: м. Харків, вул. Трінклера, буд. 9, кв. 91, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 18.01.2011 року було оголошено перерву до 25.01.2011 року о 15:40.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 25.01.2011 р. за вх. № 2045, надав письмові пояснення на заперечення позивача, які господарським судом залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 25.01.2011 року було оголошено перерву до 03.02.2011 року о 15:40.
Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 03.02.2011 р. за вх. № Д216, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
11 січня 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" (правонаступник - ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 839/3/27/38/8-17 (надалі - договір кредиту).
Згідно умов договору кредиту, позивач надав ОСОБА_1 у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 272788,00 грн. зі сплатою 13,25 відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості по 918,47 грн., та кінцевим терміном погашення основної, заборгованості до 10.01.2033 року, кредит був наданий на фінансування будівництва житла.
Позивач у позові вказував про те, що починаючи з 10 січня 2009 року ОСОБА_1 порушує умови договору, а саме щодо своєчасного погашення кредиту (п.3.3.9 договору кредиту) та своєчасного погашення відсотків за користування кредитом (п.3.3.8 договору кредиту).
Станом на 23.03.2010 року загальна сума боргу ОСОБА_1 перед позивачем складає 338560,16 грн., з яких за кредитом - 265440,24 грн.; за відсотками 40867,76 грн.; пеня 7701,24 грн.; штраф 24550,92 грн.
ОСОБА_1 було запропоновано позивачем (лист вих. № 11.4.1-01/96-4661 від 25.09.2009 р.) погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, проте заборгованість ОСОБА_1 сплачена не була.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 839/4/27/38/8-21 від 11.01.2008 р. з забудовником - Споживчим товариством "Житлово-будівельним кооперативом "Авантаж" (відповідач).
Згідно умов договору поруки відповідач зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (третьою особою) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.
Пунктом 4.5. договору кредиту було передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань, визначених п.п.3.3.8, 3.3.9 договору кредиту, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.
Таким чином, позивач, із посиланням на норми ст. 554 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 338560,16 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2008 між позивачем та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до Договору кредиту № 839/3/27/38/8-17 від 11.01.2008 р., згідно яких відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 13,25% річних до 20% річних.
При цьому, суд зазначає, що відповідна додаткова угода була укладена без отримання згоди відповідача на збільшення відсоткової ставки за договором, в яких він є поручителем.
Окремо слід відзначити, що позивач у своєму позові не вказує про збільшення відсоткової ставки за договором кредиту.
Таким чином, до кредитного договору, за належне виконання яких поручився відповідач, без згоди відповідача були внесені зміни, які призвели до значного збільшення забезпечених порукою зобов'язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором, внаслідок чого відповідно збільшився обсяг відповідальності відповідача, як поручителя за виконання цих зобов'язань за укладеним договором поруки.
Разом із тим, у договорів поруки, міститься умова (пункт 3.3.2. договору поруки) про те, що кредитор (позивач) зобов'язаний до припинення договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя (відповідача), якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1. ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.
Відтак, у даному випадку саме договір поруки є підставою виникнення забезпечувального зобов'язання в силу норм ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, тому зміна вказаних вище елементів змісту забезпечувального зобов'язання може відбуватися виключно у формі зміни умов договору поруки.
У ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, відповідна зміна умов договору поруки здійснюється лише за умови волевиявлення усіх сторін договору поруки на таку зміну у письмовій формі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позову є безпідставними й неправомірними, у зв'язку чим в позові необхідно повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 547, 553, 554, 559, 629, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Доленчук Д. О.
Рішення підписано 08.02.2011 р.
справа № 37/67-10