17.02.11 Справа № 13/178-10.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велетень»
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»
про визнання договору недійсним
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників сторін:
Від позивача: Лисенко С.В.
Від 1-го відповідача: Євсєєв В.В.
Від 2-го відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цукру від 07.11.2007 р. № ДКЦ 398, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велетень».
Представник першого відповідача подав відзив від 09.01.2011 р., в якому вважає позовну заяву надуманою та просить відмовити у позові у зв'язку з пропуском встановленого строку позовної давності.
Представник першого відповідача подав 21.01.2011 р. заяву про розподіл судових витрат, в якій просить у разі відмови у позові судові витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. 00 коп. покласти на позивача.
Представник позивача подав клопотання, в якому наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.
Крім того, наполягає на тому, що дізнався про існування договору № ДКЦ 398 від 07.11.2007 р. під час розгляду справи № 13/148-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Велетень» про стягнення 103 200 грн. 00 коп., провадження у якій було порушене ухвалою від 13.10.2010 р.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав. Ухвали суду від 24.12.2010 р., від 10.01.2011 р., від 24.01.2011 р., від 03.02.2011 р., направлені на адресу другого відповідача, вказану у позовній заяві (03062, м. Київ, пров. Червонозаводський, 2/13), повернуті з відміткою пошти про те, що «організація вибула».
Водночас до повноважень господарських судів не відноситься з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та першого відповідача, дослідивши наявні докази для вирішення справи по суті, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
Як свідчать матеріали справи, 07.11.2007 р. між ТОВ «ЮВС» і ТОВ «Велетень» був укладений договір № ДКЦ 398 купівлі-продажу цукру, відповідно до умов якого другий відповідач - ТОВ «ЮВС» продав, а позивач - ТОВ «Велетень» купив 30,0 т цукру загальною вартістю 103 200 грн. 00 коп.
Як зазначає позивач, про існування даного договору йому стало відомо під час слухання справи № 13/148-10 за позовом ТОВ «ЛеСтар» до ТОВ «Велетень» про стягнення боргу в розмірі 103 200 грн. 00 коп. за договором від 10.01.2008 р., укладеним між ТОВ «ЮВС» і ТОВ «ЛеСтар» про відступлення права вимоги.
Позивач підтверджує факт отримання 07.11.2007 р. від ТОВ «ЮВС» цукру-піску в кількості 30,0 т на суму 103 200 грн. 00 коп., однак зазначає, що дану операцію відобразив у власному бухгалтерському обліку як погашення заборгованості ТОВ «ЮВС» за зобов'язаннями по договору купівлі-продажу цукрових буряків № 64/02 від 06.09.2006 р., відповідно до п. 5.5 якого розрахунок за отриману продукцію здійснюється, в тому числі, цукром по ціні 3,4 грн./кг.
В обґрунтування вимог про визнання договору № ДКЦ 398 від 07.11.2007 р. недійсним позивач посилається на те, що від імені ТОВ «Велетень» договір підписав не директор ТОВ «Велетень» ОСОБА_2, а інженер з охорони праці ОСОБА_1, який не був уповноважений на це, ні довіреністю, ні статутом товариства, ні посадовими обов'язками за своєю посадою.
У судовому засіданні 03.02.2011 р. представник першого відповідача не заперечував можливий факт того, що оспорюваний договір підписано зі сторони ТОВ «Велетень» не директором ОСОБА_2
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, підпис на договорі № ДКЦ 398 від 07.11.2007 р. та видатковій накладній № ЮВ-0002760 від 07.11.2007 р. належить ОСОБА_3, на якого було видано довіреність Серія ЯНФ № 267480 від 07.11.2007 р. на отримання 30,0 т цукру.
Як вбачається з матеріалів справи, у видатковій накладній № ЮВ-0002760 від 07.11.2007 р. про поставку цукру на суму 103 200,00 грн., є посилання на договір 398 від 07.11.2007р.
У судовому засіданні 03.02.2011 р. оригінали вищевказаних документів були оглянуті судом та представниками сторін.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до п. 9.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як свідчать матеріали справи, позивач прийняв 30,0 т. цукру від ТОВ «ЮВС» по видатковій накладній, у якій було посилання на оспорюваний договір, тобто виданій на його виконання, що свідчить про схвалення вказаного договору позивачем.
При цьому, посилання позивача на відображення вказаної господарської операції у власному бухгалтерському обліку як погашення заборгованості за іншим договором, господарський суд вважає безпідставним та таким, що не спростовує обставини справи, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо позовної давності, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, визначений у ст. 268 Цивільного кодексу України. Наведений перелік не є вичерпним. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З цього положення випливає висновок про те, що до моменту порушення цивільного права позовна давність не починає свого перебігу.
Враховуючи те, що спірний договір позивачем був схвалений шляхом прийняття товару на його виконання, то цивільні права останнього не були порушені, а отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не подав доказів наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу цукру від 07.11.2007 р. № ДКЦ 398, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велетень» задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст.. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.
Відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при відмові в позові - на позивача.
Як свідчать матеріали справи, між адвокатом Євсєєвим Віктором Вікторовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3073/10 від 26.01.2006 р.) та першим відповідачем - ТОВ «ЛеСтар» був укладений договір № б/н від 04.01.2011 р. про надання адвокатських послуг по веденню справи № 13/178-10.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Факт перерахування першим відповідачем адвокату Євсєєву В.В. за договором від 04.01.2011 р. 10 000 грн. 00 коп. підтверджується копією платіжного доручення № 6 від 20.01.2011 р.
Враховуючи зазначене, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. 00 коп. покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велетень» (41400, Сумська область, м. Глухів, вул.. Матросова, 16, код 03778450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» (40000, м. Суми, вул.. Соборна, 46, оф. 4а, код 35539968) 10 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Б.І.ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене 22.02.2011 р.