Іменем України
17 лютого 2011 року
справа № 5020/97/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020/97/2011
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Індстрой-сервіс”
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
про внесення змін до договору про пайову участь (внесках) замовників,
за участю представників:
позивача - Молчанов А.О., довіреність б/н від 24.01.2011;
Падінкер І.Я., директор, протокол загальних зборів учасників №2 від 27.07.2006;
відповідача - не з'явився;
Суть спору:
25.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Індстрой - сервіс” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про внесення змін до договору №502ст/08 про пайову участь (внесках) замовників у розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Севастополя (будівництво житлового кварталу (2-а черга, корпус 18) в мікрорайоні «Омега-2а) від 03.07.2008.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.01.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача,
03.07.2008 між Севастопольською міською державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Індстрой - сервіс” (надалі - Забудовник) було укладено договір №502ст/08 про пайову участь (внесках) замовників у розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Севастополя (будівництво житлового кварталу (2-а черга, корпус 18) в мікрорайоні «Омега-2а), відповідно до умов якого Забудовник здійснює пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя (надалі -Договір, арк.с.8-9).
Рішеннями Севастопольської міської Ради за №6648 від 14.04.2009 та №7297 від 14.07.2009 повноваження Севастопольської міської державної адміністрації щодо угод про пайову участь, а також щодо функцій головного розпорядника коштів цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста було передано Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (арк.с.37).
Відповідно до пункту 2.1. Договору Забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 2 537 100 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету згідно розрахунку, доданого до Договору, що складає 10 % від смітної вартості об'єкту будівництва, а саме -25 371,023 грн (арк.с.10).
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву”, який набрав чинності з 16.09.2008, доповнено Закон України „Про планування і забудову територій” статтею 27-1, якою встановлено граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який на час розгляду справи не може перевищувати 4%.
Прикінцевими положеннями Закону України „Про планування і забудову територій” зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
На підставі зазначених змін, внесених до законодавства, рішенням Севастопольської міської Ради №7297 від 14.07.2009 було встановлено граничний розмір пайового внеску при будівництві житлових будинків в розмірі не більш 4% від смітної вартості будівництва (арк.с.37).
Листом №277 від 17.12.2010 позивач звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з пропозицією внести зміни до Договору у зв'язку із внесенням змін до діючого законодавства, шляхом укладення додаткової угоди №2 про внесення в розділ 4 «Інші умови»пункту 4.4 в наступної редакції: «У відповідності з рішеннями Севастопольської міської Ради №6648 від 14.04.2009 та №7297 від 14.07.2009, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є наступником прав та обов'язків Севастопольської міської державної адміністрації за цім Договором»та викладання пункту 2.1 в наступної редакції: «Забудовник перераховує суму пайової участі (пайової внесок) в розмірі 816 391 грн, що складає 4 (чотири) відсотка від загальної смітної вартості будівництва (20409,78 грн). Сума пайового будівництва виплачується Забудовником за наступним графіком: 2010 рік -250 тис.грн, 2011 рік -566,33 тис.грн. Граничний строк сплати остаточного платежу пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкту будівництва до експлуатації»(арк.с.11-12).
Проте, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом №191 від 20.01.2011 повідомив позивача про те, що застосування 4% ставки при корегуванні розміру пайової участі за Договором є незаконним, оскільки зміни до законодавства України відносно граничного пайового внеску не поширюються на договори, що укладені до набрання цих змін законної сили (арк.с. 16-17).
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із відповідними вимогами до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, заслухав представників позивача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Частинами першою, другою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Судом з'ясовано, що Договір було укладено сторонами на законних підставах, він є діючим і не оспорюється сторонами.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як встановлено судом, підставою для внесення змін до Договору не є порушення його умов стороною, а є внесення змін у діюче законодавство України.
Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Тобто таким обов'язком для сторони може лише пряма вказівка в договорі або в законодавстві.
Судом з'ясовано, що Прикінцевими положеннями Закону України „Про планування і забудову територій” зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте спірний договір не є нормативно-правовим актом, а є укладеним у відповідності з діючим законодавством на час його укладення та діючим на цей час господарським договором.
На підставі зазначеного, судом не встановлено істотного порушення Договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом, які є підставою для внесення змін до спірного договору на вимогу однієї із сторін, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Ухвалами суду від 26.01.2011 та 07.02.2011 відповідач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради - було зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують зазначені в ньому обставини (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи), докази направлення копії відзиву позивачеві; установчі документи: статут/положення, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи); належним чином засвідчені копії рішень Севастопольської міської Ради від 14.04.2009 №6648 та від 14.07.2009 №7297 про передачу повноважень Севастопольської міської державної адміністрації відносно договорів про пайову участь (внесках) Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.
Проте, відповідач ухвали суду від 26.01.2011 та 07.02.2011 отримав відповідно 31.01.2011 та 14.02.2011, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (арк.с31, 41), проте від вчинення дій, покладених судом на відповідача ухилився: витребувані судом документи не подав, незважаючи на попередження щодо відповідальності згідно пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на відповідача, до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягає застосуванню штраф в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Стягнути в доход Державного бюджету України з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) штраф за ухилення від вчинення дій, покладених судом на відповідача, у розмірі 170 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 22.02.2011.