79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.01.-21.02.11 Справа №5015/58/11
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Квіти Львова», м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства фірми «ТБС», м.Львів
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівське державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, м.Львів
про витребування майна
Суддя Гулик Г.С.
при секретарі Брик І.С.
Представники:
Від позивача: Яцишин А.В. -представник (дов. №14/01-11 від 14.01.2011р., дійсна до 31.12.2011р.);
Від відповідача: Чик І.С. -заступник директора (дор. №б/н від 17.01.2011р., дійсна до 17.01.2012р.), Шайдич Т.В. -представник (дор. №б/н від 17.01.2011р., дійсна до 17.01.2011р.);
Від третьої особи: не з'явився
Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством «Квіти Львова» до Приватного підприємства фірми «ТБС»про витребування майна, а саме: приміщення теплиці №12, що знаходиться в межах будівлі теплиці «М-1»за адресою: АДРЕСА_2, з чужого незаконного володіння -Приватного підприємства фірми «ТБС»на користь ВАТ «Квіти Львова».
Ухвалою суду від 11.01.2011р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 19.01.2011р.
17.01.2011р. представником відповідача, через канцелярію суду, подано письмове клопотання про здійснення технічного запису судового засідання (аудіозапису).
Також, 17.01.2011р. представником відповідача, через канцелярію суду, подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю підготовки та подання зустрічного позову по даній справі та про залічення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівського державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
В судовому засіданні 19.01.2011р. судом здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Ухвалою суду від 19.01.2011р. розгляд справи відкладено на 31.01.2011р. та залучено до участі в справі на стороні відповідача третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Львівське державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
В судовому засіданні 31.01.2011р. оголошувалась перерва до 21.02.2011р., з метою надання можливості сторонам та третій особі подати додаткові докази.
01.02.2011р., через канцелярію суду, представником відповідача подано письмову заяву-клопотання про витребування судом доказів для огляду в судовому засіданні, в порядку ст.38 ГПК України, зокрема, копій актів приймання-передавання від 20.08.2002р. та від 18.10.2002р., які знаходяться, в даний час, у колишнього (до 20.08.2002р.) голови ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова»п.ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1. Також, представник відповідача повідомив, що другий примірник оригіналів зазначених вище документів є в розпорядженні і може бути витребуваний у п. ОСОБА_2 -ліквідатора (арбітражного керуючого) ВАТ «Квіти Львова».
Суд ухвалив відмовити в задоволенні даної заяви-клопотання виходячи з такого.
Згідно з ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.38 ГПК України - сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
Названі в заяві-клопотанні особи (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) є фізичними особами і не є сторонами чи учасниками судового процесу. Крім цього, представником відповідача не доведено того, що зазначені особи реально володіють документами, які зазначені відповідачем у своїй заяві-клопотанні та що такі особи, по завершенні справи про банкрутство ВАТ «Квіти Львова», залишили в себе зазначені документи. Представником відповідача також не обґрунтовано обставин, що перешкоджають наданню витребовуваних документів. Суд не приймає, як доказ неможливості надання відповідачем зазначених документів ту підставу, що зазначені документи є конфіденційними документами ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова», оскільки ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова»більше не існує у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство ВАТ «Квіти Львова»та оскільки представником відповідача не надано суду письмових доказів звернення відповідача до гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 за отриманням зазначених вище документів зокрема, копій актів приймання-передачі від 20.08.2002р. та від 18.10.2002р.
В судовому засіданні 21.02.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях та додаткових поясненнях по справі, просить суд позов задоволити повністю та витребувати у відповідача майно, а саме: приміщення теплиці №12, що знаходиться в межах будівлі теплиці «М-1»за адресою: АДРЕСА_2, з чужого незаконного володіння -Приватного підприємства фірми «ТБС»на користь ВАТ «Квіти Львова».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що власником будівлі теплиці «М-1»вцілому є ВАТ «Квіти Львова», в межах даної будівлі теплиці є приміщення теплиць (оранжерей) з 1 по 18. Позивач зазначає, що на теплиці з 1 по 11 та з 13 по 16 та 18 ВАТ «Квіти Львова»отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №6634438 для їх подальшого відчуження. Приміщення теплиці №12 (пл.863,5 кв.м.) та теплиці №17 (пл.2107,8 кв.м.) залишились у власності ВАТ «Квіти Львова».
У зв'язку з втратою позивачем витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №6634438, 08.11.2010р. він звернувся до ЛОДК БТІ та ЕО з заявою про видачу дублікату витягу, проте у відповідь на свою заяву отримав рішення про відмову у видачі дублікату витягу так як будівля теплиці «М-1»- загальною пл.6'473,3 кв.м. -вже відчужена (включаючи теплиці 12 та 17), згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2002р., укладеного між ВАТ «Квіти Львова»та ПП фірмою «ТБС»та акту прийому-передачі від 02.07.2002р.
Зазначений договір купівлі-продажу позивач вважає нікчемним в силу відсутності його нотаріального посвідчення, на підставі ч.1 ст.47 ЦК Української РСР від 1963р. та постанов Пленуму верховного суду України від 28.04.1978р. №3 та від 06.11.2009р. №9.
Також, на думку позивача, договір купівлі-продажу від 01.07.2002р., укладений між ВАТ «Квіти Львова»та ПП фірмою «ТБС», підписаний з боку ВАТ «Квіти Львова»(Продавця) особою, яка не володіла необхідними повноваженнями для вчинення такого виду правочинів, оскільки згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 14.06.2002р. у справі №2/595-10/93 (про банкрутство Агрофірми «Квіти Львова»за заявою АТ «Львівгаз») ліквідатором банкрута АФ «Квіти Львова»(правонаступником якої є ВАТ «Квіти Львова») призначено ОСОБА_2 та зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру в порядку, визначеному ст.ст.22-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. №2343-XII (із внесеними змінами і доповненнями)(в редакції чинній на момент вчинення правочину). На думку позивача договір купівлі-продажу від 01.07.2002р. та акт приймання-передачі, підписані з боку ВАТ «Квіти Львова»заступником голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3, який не мав жодних повноважень на здійснення вищевказаного правочину, оскільки на той момент ліквідатором АФ «Квіти Львова»був арбітражний керуючий ОСОБА_2 і саме він, як визначено ст.32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»очолював ліквідаційну комісію.
В судовому засіданні 21.02.2011р. представники відповідача проти позовних вимог заперечили повністю з підстав, викладених у відзиві, просять суд в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування свої позиції представники відповідача покликаються на наступне.
Як зазначають представники відповідача у своєму відзиві, 01.07.2002р. між ВАТ «Квіти Львова»та ППФ «ТБС» було укладено договір купівлі-продажу. 02.07.2002р. сторонами підписано акт прийому-передачі спірного приміщення від 02.07.2002р.
Також, як на підставу правомірності придбавання спірного приміщення представники відповідача покликаються на реєстраційне посвідчення від 08.07.2002р. про право власності ППФ «ТБС»на приміщення теплиці №12 в літ. «М-1», заг.пл. 863,5 кв.м.
Представники відповідача стверджують, що неприпустимим з боку позивача в обґрунтування правомірності заявлення позову про безпідставність користування відповідачем спірним майном, є посилання на документ - витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №6634438, якого сам позивач, як і третя особа немає в оригіналі.
Безпідставним, на думку представників відповідача, є і твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу від 01.07.2002р. теплиці №12 є нікчемним в силу відсутності його нотаріального посвідчення. В обґрунтування чого представники відповідача посилаються на ст.ст.4, 10 та 203 ЦК України згідно з якими зміст правочину не може суперечити ЦК України і іншим Законам України. Також представники відповідача посилаються на ч.1 ст.47 ЦК Української РСР 1963р. та на постанову Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 (із внесеними змінами і доповненнями). З врахуванням зазначених вище статей представники відповідача стверджують, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.07.2002р., чинне законодавство встановлювало обов'язкову нотаріальну посвідчену форму тільки для договорів купівлі -продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини (стосовно нерухомого майна). Відчужене ж по договору від 01.07.2002р. приміщення теплиці №12 не є житловим будинком чи квартирою, а є нежитловим виробничим приміщенням, у зв'язку з чим чинне законодавство не встановлювало обов'язкової нотаріально-посвідченої форми договору, що підтверджується і тим, що вищевказаний договір був зареєстрованим ЛОДК БТІ та ЕО з видачею реєстраційного посвідчення від 08.07.2002р. про право власності ППФ «ТБС»на придбане за договором майно.
Щодо твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу від 01.07.2002р. теплиці №12 підписаний зі сторони продавця неналежною особою, то представники відповідача зазначають, що зазначене твердження спростовується протоколом зборів кредиторів ВАТ «Квіти Львова»від 22.05.2002р. та протоколом №12 ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова» від 22.05.2002р., якими чітко встановлені повноваження та уповноважена особа стосовно відчуження спірного на даний час майна.
Як стверджують представники відповідача про продаж ВАТ «Квіти Львова»спірного приміщення - теплиці №12 (пл.863,5 кв.м.) відповідачу стало відомо з повідомлення в ЗМІ (газеті), тому ППФ «ТБС»є добросовісним набувачем права власності на придбане майно, в яке ним були вкладені значні кошти в покращення та модернізацію придбаного об'єкту.
Крім цього, представники відповідача піддають сумніву ту обставину, що за період з 2002р. по 2011р. позивачу не було відомо про продаж приміщення (теплиці №12), яке нібито перебувало у його власності до 2011р. і що йому не було відомо, що відповідач - ППФ «ТБС»використовує спірне приміщення у своїй господарській діяльності вже впродовж дев'яти років.
Спростовуючи позовні вимоги представники відповідача посилаються на: розпорядження Сихівської районної адміністрації від 15.10.2004р. №867 про присвоєння придбаного ППФ «ТБС»приміщення будинкового номера АДРЕСА_3; ухвалу сесії Львівської міської ради від 26.04.2005р. про затвердження ПП фірмі «ТБС»проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3; договір оренди землі від 09.09.2005р. №б/н, укладений між Львівською міською радою (Орендодавець) та ПП «ТБС»(Орендар), про передачу в оренду земельної ділянки заг. пл. 0,1050га, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3; договір оренди землі від 09.09.2005р. №б/н, укладений між Львівською міською радою (Орендодавець) та ПП «ТБС»(Орендар), про передачу в оренду земельної ділянки заг.пл.0,1320га, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3. Як зазначають представники відповідача, зазначені правовстановлюючі документи є чинними та позивачем в судовому порядку не оспорювались.
В судове засідання 21.02.2011р. 3-тя особа явки повноважного представника не забезпечила. В судовому засіданні 31.01.2011р. представник третьої особи повідомив про те, що в реєстраційній справі ЛОДК БТІ та ЕО відсутні такі документи як оригінал витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №6634438 та оригінал договору купівлі-продажу від 01.07.2002р. теплиці №12.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши зібрані та наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.
Постановою арбітражного суду Львівської області від 06.08.1999р. у справі №2/595 Відкрите акціонерне товариство «Квіти Львова» визнано банкрутом.
В процесі банкрутства майно ВАТ «Квіти Львова», зокрема будівлі теплиці «М-1», були відчужені.
01.07.2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Квіти Львова»(Продавець), від імені якого діяла ліквідаційна комісія, в особі заступника голови комісії ОСОБА_3, який діяв на підставі повноважень, наданих рішенням ліквідаційної комісії (протокол №12 від 22.05.2002р.), з однієї сторони та Приватним підприємством фірмою «ТБС»(Покупець), в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі повноважень наданих статутом підприємства, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу теплиці (оранжереї).
Так, згідно з рішенням ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова» від 22.05.2002р. Продавець продав, а Покупець купив приміщення теплиці (оранжереї) №12, площею 863,5 кв.м. в літері «М-1», що складає 133/1000 ід.частки, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 договору). Дійсна вартість «Об'єкта Продажу»згідно довідки -характеристики ЛОДК БТІ та ЕО №73749 від 01.07.2002р.(наявна в матеріалах справи), становить 1'783,00 грн. (п.1.3 договору). Продаж вчинено за 2'560,00 грн.(з ПДВ)(п.1.4 договору).
08.07.2002р. ППФ «ТБС»отримано реєстраційне посвідчення ЛОДК БТІ та ЕО на приміщення теплиці №12 в літ. М-1, загальною площею 863,5 м.кв. та вироблено технічний паспорт на дане приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач заперечує факт продажу ВАТ «Квіти Львова»Приватному підприємству фірмі «ТБС»приміщення теплиці №12 пл.863,5 кв.м., за договором купівлі-продажу від 01.07.2002р., оскільки вважає, що такий правочин відбувся з порушенням вимог чинного на той момент законодавства, а саме ЦК Української РСР 1963р. та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. №2343-XII (із внесеними змінами і доповненнями)(в редакції чинній на момент вчинення правочину).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Основною підставою звернення позивача з позовом було те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 01.07.2002р. сторонами договору ВАТ «Квіти Львова»(Продавець) та ППФ «ТБС»(Покупець) було порушено ч.1 ст.47 діючого на той момент ЦК Української РСР 1963р.
Згідно з ч.1 ст.47 ЦК Української РСР від 1963р. - нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Відповідно до ч.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»(із внесеними змінами і доповненнями) -з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.
Як вбачається з зазначеного пункту Постанови Пленуму ВСУ обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають лише договори купівлі-продажу жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. З матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення теплиці (оранжереї) №12 (пл.863,5 кв.м.) є виробничим приміщенням, а тому вимоги зазначеної вище норми про обов'язковість нотаріального посвідчення купівлі-продажу такого об'єкту, в даному випадку, не застосовуються.
Не заслуговує на увагу покликання позивача на ту обставину, що відповідач не проводить в спірному приміщенні жодних дій з метою його використання у своїй господарській діяльності, виходячи з такого.
Позивач посилається на довідку ЛОДК БТІ та ЕО №Ю 3/41 від 22.10.2010р. згідно з якою приміщення теплиці літ. «М-1»зруйновані на 87,7%, питома вага наявних конструктивних елементів (фундамент, частково металевий каркас) складає 12,3%, їх фізичний знос становить 50%.
Проте, з даної довідки ЛОДК БТІ та ЕО не вбачається яких саме приміщень стосується проведене обстеження, чи це знос в кожній з 18-ти теплиць, які знаходяться під літ. «М-1»становить 87,7% чи відсоткове відношення торкається загальної кількості теплиць.
Суд приймає до уваги надані відповідачем докази в підтвердження вкладення коштів у модернізацію спірного приміщення теплиці №12, зокрема такі як: акт від 22.12.2004р. на списання матеріалів витрачених на влаштування даху теплиці; акт від 12.10.2006р. на списання матеріалів витрачених для влаштування огородження території теплиці з підтверджуючими документами первинного обліку та акт виконаних робіт (до договору №066/08 ПС від 08.05.2008р.) по влаштуванню пожежної сигналізації і системи сповіщення.
Як вбачається з довідки №б/н, виданої ППФ «ТБС»від 17.01.2011р. загальна вартість інвестицій вкладених ППФ «ТБС»у спірне приміщення, станом 17.01.2011р. становить 154'116,40 грн. Також, як вбачається з зазначеної довідки, станом на 17.01.2011р. спірне приміщення використовується за її функціональним призначенням -вирощування саджанців ялини колючої, туї, ялівцю та ін. шпилькових.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що йому стало відомо про факт відчуження спірного приміщення лише наприкінці 2010р., оскільки як вбачається з матеріалів справи №2/595 про банкрутство ВАТ «Квіти Львова»у ній наявний звіт арбітражного керуючого ОСОБА_2, поданий до господарського суду Львівської області 25.10.2002р. за вх.№15562, в якому серед інших документів міститься документ про оцінку і продаж основних засобів, де зазначено, що предмет продажу -оранжерея №12 відчужено (продано) ПП «ТБС»за договором від 01.07.2002р. за ціною 2'500,00 грн. Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі від 18.10.2002р., підписаний головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1 та арбітражним керуючим ОСОБА_2 за яким останній, на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2002р. по справі №2/595-10/93, прийняв від ліквідаційної комісії серед інших документів також і договір купівлі-продажу від 01.07.2002р. Крім цього відповідач впродовж цих років використовував придбане ним приміщення в своїй господарській діяльності (вирощував саджанці) чого не міг не бачити позивач так як спірний об'єкт знаходиться в межах однієї з позивачем земельної ділянки
Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. №2343-XII (із внесеними змінами і доповненнями)(в редакції чинній на момент вчинення правочину) - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Твердження представника позивача про те, що йому не могло бути відомо про відчуження у 2002р. приміщення теплиці №12 спростовується тим фактом, що позивач не міг не знати про розгляд справи про банкрутство його підприємства та про відкриття ліквідаційної процедури щодо його майна. Разом з тим, після припинення справи про банкрутство ВАТ «Квіти Львова» 22.04.2005р., ніхто не перешкоджав позивачу знайомитись з матеріалами даної справи, зокрема зі звітом арбітражного керуючого, протоколами ліквідаційної комісії чи актом приймання-передачі від 20.08.2002р., підписаним головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1 та арбітражним керуючим ОСОБА_2
Суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу від 01.07.2002р. теплиці №12 підписаний зі сторони продавця неналежною особою, оскільки як вбачається з протоколу №12 ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова»від 22.05.2002р. комісія постановила продати приміщення оранжереї площею 863,5 грн., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ПП «ТБС»та уповноважити підписати від імені ВАТ «Квіти Львова»договір купівлі-продажу із підприємством «ТБС»заступника голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3, а виручені кошти спрямувати на погашення кредиторської заборгованості ВАТ.
Згідно з п.14 ч.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження як, зокрема, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим законом.
Оскільки на момент вчинення правочину (договору купівлі-продажу від 01.07.2002р.) заступник голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 був належним чином уповноважений на укладення такого договору, згідно протоколу №12 ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова»від 22.05.2002р., то у суду немає підстав вважати такий договір, підписаний з боку ВАТ «Квіти Львова»(Продавця) особою яка не мала права його підписувати.
Посилання позивача на ч.2 ст.44 ЦК Української РСР від 1963р. в якій йдеться про те, що письмові угоди повинні бути підписані особами які їх укладають, як на підставу відсутності повноважень у заступника голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 на підписання договору купівлі-продажу від 01.07.2002р. також не заслуговують на увагу суду, оскільки з урахуванням ч.2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та протоколу №12 ліквідаційної комісії ВАТ «Квіти Львова»від 22.05.2002р. заступник голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 мав достатній обсяг повноважень для підписання договору купівлі-продажу спірного приміщення.
Щодо твердження позивача про те, що ухвалою господарського суду Львівської області від 14.06.2002р. було визнано незадовільною роботу ліквідаційної комісії на чолі з ОСОБА_1 та призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 який мав би в 15-денний термін отримати від ОСОБА_1 бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута проте отримав зазначені документацію і атрибути лише 20.08.2002р., а тому договір купівлі-продажу від 01.07.2002р. є недійсним, то суд не приймає до уваги таке твердження виходячи з наступного.
Як вбачається з акту приймання-передачі від 20.08.2002р., підписаного головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1 та арбітражним керуючим ОСОБА_2 за яким останній, на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2002р. по справі №2/595-10/93, прийняв від ліквідаційної комісії установчі документи, кутовий штамп та круглу печатку а також інші документи, згідно опису, дані документи та печатки були прийняті арбітражним керуючим ОСОБА_2 без будь-яких застережень щодо термінів їх передачі.
Суд не приймає до уваги також твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, а відтак і про безпідставність подання позивачем даного позову, виходячи з такого.
Відповідно до ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст.387 ЦК України - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як вбачається з позовної заяви позивач зазначив, що ВАТ «Квіти Львова»дізналось про наявність договору купівлі-продажу від 01.07.2002р. лише з рішення від 19.11.2010р. про відмову у видачі у видачі дублікату витягу про реєстрацію права власності, а тому, на його думку, необхідним є застосування позовної давності, передбаченої п.4 ст.258 ЦК України.
Відповідно до п.4 ст.258 ЦК України - позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Позивач в позовній заяві посилається також на ч.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з яким вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Згідно ч.4 п.5 Постанови - якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Враховуючи вищенаведені норми суд дійшов висновку про те, що позивач був вправі звернутись до господарського суду з зазначеним позовом в межах строку, визначеного п.4 ст.258 ЦК України.
Як вбачається з довідки ЛОДК БТІ та ЕО від 06.12.2010р. №3/955, виданої ВАТ «Квіти Львова», згідно архівних даних ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»та даних реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 06.12.2010р. приміщення теплиці №12 літ. «М-1», загальною площею 863,5 кв.м., по АДРЕСА_2, що в м.Львові, зареєстровано за ППФ «ТБС», на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2002р., укладеного між ВАТ «Квіти Львова»та ППФ «ТБС», акту прийому-передачі від 02.07.2002р.
Також, як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви копії витягу ЛОДК БТІ та ЕО з реєстру прав власності на нерухоме майно №6634438 від 01.03.2005р., у власності ВАТ «Квіти Львова»перебували приміщення з 1 по 11, з 13 по 16 та 18 будівлі теплиці літ. «М-1», тобто приміщення оранжереї (теплиці) №12, тобто станом на 01.03.2005р., вже було відчужене.
Крім цього представниками відповідача на дані суду такі документи як: розпорядження Сихівської районної адміністрації від 15.10.2004р. №867 про присвоєння будинкового номера АДРЕСА_3; ухвала сесії Львівської міської ради від 26.04.2005р. про затвердження ПП фірмі «ТБС»проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3; договір оренди землі від 09.09.2005р. №б/н, укладений між Львівською міською радою (Орендодавець) та ПП «ТБС»(Орендар), про передачу в оренду земельної ділянки заг. пл. 0,1050га, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3; договір оренди землі від 09.09.2005р. №б/н, укладений між Львівською міською радою (Орендодавець) та ПП «ТБС»(Орендар), про передачу в оренду земельної ділянки заг.пл.0,1320га, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3, які не скасовані та не визнані недійсними в судовому порядку.
З наведеного вбачається, що позовні вимоги про витребування майна, а саме: приміщення теплиці №12, що знаходиться в межах будівлі теплиці «М-1»за адресою: АДРЕСА_2, з чужого незаконного володіння -Приватного підприємства фірми «ТБС»на користь ВАТ «Квіти Львова»не підлягають до задоволення, оскільки згідно ст.387 ЦК України - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач ППФ «ТБС»на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством придбала спірне приміщення, що підтверджується: договором купівлі-продажу, актом приймання-передачі а також довідками та реєстраційним посвідченням, виданими ЛОДК БТІ та ЕО (наявні в справі).
Суд також не погоджується з твердженням представників відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву про те, що згідно положень чинного законодавства, на дату подання позову, не існує такої організаційної форми підприємства як «Відкрите акціонерне товариство», положеннями чинного законодавства до таких суб'єктів господарської діяльності встановлювалась обов'язкова вимога по перетворенню (перереєстрації) ВАТ в Публічне акціонерне товариство (ПАТ), виходячи з такого.
Згідно з ст.25 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991р. №1576-XII (із внесеними змінами і доповненнями) - до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Відповідно до ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-VI (із внесеними змінами і доповненнями) - акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.
Вищенаведені норми є чинними, а тому покликання представників відповідача на те, що позов заявлено (подано) неналежною особою не відповідає дійсності.
В судовому засіданні 21.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 22.02.2011р.
Виходячи із змісту наведених норм, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій позивача судові витрати повністю покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»(із внесеними змінами і доповненнями), ч.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч.2 ст.23, п.14 ч.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. №2343-XII (із внесеними змінами і доповненнями), ст.25 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991р. №1576-XII (із внесеними змінами і доповненнями), ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-VI (із внесеними змінами і доповненнями), ч.1 ст.47, ч.2 ст.44 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., ст.16, п.4 ст.258, ст.387 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 12, 33, 38, 44, 47-1, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити в позові повністю.
Суддя