83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.02.08 р. Справа № 40/6пд
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ» м. Димитров
до першого відповідача державного відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» м. Красноармійськ
до другого відповідача Універсальної спеціалізованої товарної біржі «Укрінкомбіржа» м.Красноармійськ
про визнання договору недійсним
за участю:
представників сторін:
від позивача Дорофієнко В.В. - юрисконсульт
від першого відповідача не з'явився
від другого відповідача не з'явився
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ» звернулось до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі -продажу № 79 від 29.12.07р., укладеного між державним відкритим акціонерним товариством «Трест Красноармійськшахтобуд» Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ», зареєстрованого на підприємстві Універсальної спеціалізованої товарної біржі «Укрінкомбіржа» та стягнення з останньої суми гарантійного внеску у розмірі 41 097 грн. 50 коп.
До прийняття рішення по справі, позивач використовуючи своє право передбачене ст. 22 ГПК України уточнив підстави позову та намагається згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України стягнути з другого відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 41 097 грн. 50 коп.
Представник другого відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі по викладеним у відзиві доводам, у зв'язку з чим просив розглянути спір без участі його представника.
Неприбуття у судове засідання представника першого відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що державним відкритим акціонерним товариством «Трест Красноармійськшахтобуд» Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» (далі - перший відповідач) було виставлено для продажу на аукціоні належне йому майно, яке є державною власністю, саме 11/25 частини нежитлової адміністративної будівлі , загальною площею 864,8 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Леніна, 115.
Організатором аукціону була Універсальна спеціалізована товарна біржа «Укрінкомбіржа» (далі - другий відповідач).
Для участі в аукціоні товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ» (далі - позивач) платіжним дорученням № 329 від 24.12.07р. перерахував другому відповідачеві гарантійний внесок в сумі 41 097 грн. 50 коп.
Відповідно до Протоколу № 46-А проведення аукціону з реалізації активів державного відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» ДП ВАТ ДХК «Донбасшахтобуд» від 29.12.07р. переможцем аукціону став позивач, який придбав майно за остаточною вартістю 2 492 713 грн. 12 коп.
За результатами проведеного аукціону та на підставі Протоколу № 46-А від 29.12.07р. між першим відповідачем та позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 79 від 29.12.07р., відповідно до якого останній купив 11/25 частини нежитлової адміністративної будівлі , загальною площею 864,8 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Леніна, 115 (далі - об'єкт).
Позивач вважає, що зазначений договір суперечить Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 24.12.07р. № 1231-р «Деякі питання розпорядження об'єктами державної власності».
На підставі викладеного, позивачем заявлені вимоги про визнання договору купівлі-продажу № 79 від 29.12.07р. недійсним, як такого, що не відповідає вимогам закону.
Крім того, оскільки гарантійним внеском відносно зазначеного договору купівлі-продажу були грошові кошти в розмірі 41 097 грн. 50 коп., позивач намагається стягнути їх з другого відповідача як такі, що набуті без достатніх правових підстав.
Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані за наступними підставами.
Судом прийнято до уваги, що учасники судового процесу є суб'єктами господарювання у розумінні ст. 55 ГК України.
Законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, зокрема:
- Цивільний кодекс (ст. 215) формулює детальні та достатньо визначені положення про підстави недійсності правочинів та про види недійсних правочинів (нікчемні та оспорювані). Положення ст. 207 ГК з цього ж питання, хоч і стосуються лише господарських договорів, але є більш загальними. Виходячи із принципового положення про Цивільний кодекс як основний акт цивільного законодавства, при вирішенні питання про підстави недійсності (нікчемності, оспорюваності) правочина у сфері дії Господарського кодексу слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу. Підстави нікчемності умов договорів, встановлені ч. 2 ст. 207 ГК не повинні застосовуватись, оскільки визнання нікчемності умов типових договорів є взагалі некоректним (як таке, що передбачає застосування до типового договору, що є нормативно-правовим актом, правової конструкції нікчемності, яка може стосуватись тільки правочинів).
- відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Під змістом правочину тут розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені. Тому правочин може бути визнаний недійсним, зокрема у разі, коли ним порушено право третьої особи, яка відповідно до закону отримала право на укладення договору стосовно того ж предмета за результатами конкурсу, аукціону тощо (в зв'язку з тим, що волевиявлення стосовно учасника правочину, суперечить акту цивільного законодавства) ;
- підставою недійсності правочину може бути його суперечність актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК). При застосуванні цього положення слід врахувати, що абсолютна більшість законів та інших нормативно-правових актів формулюють норми, що належать до декількох галузей законодавства. В багатьох випадках в одних і тих же положеннях актів законодавства формулюються норми двох і навіть трьох галузей права. Тому численні публічно-правові заборони та обмеження, які стосуються умов, за яких можливе вчинення правочину, мають тлумачитись так, що вони мають цивільно-правовий зміст, а їх порушення є підставою для висновку про те, що зміст правочину суперечить акту цивільного законодавства;
- наслідки недійсності правочинів встановлюються ст.ст. 216, 217 та іншими Цивільного кодексу. Враховуючи, що в Цивільному та Господарському кодексах, в інших законах терміни “зобов'язання», “правочини» часто використовуються як тотожні, положення ст.ст. 207, 208 ГК про недійсність зобов'язань та наслідки їх недійсності з урахуванням термінології, що використовується у Цивільному кодексі, мають тлумачитись як такі, що стосуються недійсності правочинів. Тому відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК правочини, що є підставою господарських зобов'язань, можуть бути визнані недійсними у разі вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з застосуванням наслідків, передбачених цією частиною.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.07р. № 1231-р «Деякі питання розпорядження об'єктами державної власності» було встановлено наступне:
«З метою недопущення порушень інтересів держави і суспільства під час відчуження об'єктів державної власності, запобігання зловживанням у цій сфері міністерствам, Фонду державного майна та іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, визначеним Законом України "Про управління об'єктами державної власності", до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення зупинити:
- прийняття рішень про відчуження об'єктів державної власності, в тому числі військового майна та майна державних органів (крім державного майна, яке відчужується відповідно до законодавства про приватизацію), внесення їх до статутного фонду суб'єктів господарювання, передачу зазначених об'єктів у комунальну власність, вчинення будь-яких інших дій, які можуть призвести до відчуження об'єктів державної власності;
- виконання власних рішень із зазначених питань, прийнятих до набрання чинності цим розпорядженням;
- надання згоди або дозволу суб'єктам господарювання на відчуження майна, що перебуває в їх господарському віданні або оперативному управлінні;
- укладення нових договорів оренди об'єктів державної власності;
не допускати прийняття господарськими товариствами, у статутному фонді яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, рішень про відчуження належного їм майна, а також стосовно здійснення додаткової емісії акцій».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» до складу суб'єктів управління входять державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Таким чином, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.07р. № 1231-р перший відповідач не мав права відчужувати об'єкт державної власності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору обґрунтовані та підлягають задоволенню, а тому слід визнати недійсним договір купівлі-продажу № 79 від 29.12.07р., укладений між державним відкритим акціонерним товариством «Трест Красноармійськшахтобуд» Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ», зареєстрований на підприємстві Універсальної спеціалізованої товарної біржі «Укрінкомбіржа».
Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти.
Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою.
Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов'язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.
Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондикційних.
Кондикційні зобов'язання відносяться до позадоговірних зобов'язань. Головною метою кондикційних зобов'язань є відновлення майнового положення того суб'єкта, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагатився.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з другого відповідача безпідставно набутих ним грошових коштів в розмірі 41 097 грн. 50 коп. відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати по держмиту за немайновими вимогами в сумі 85 грн. та майновими вимогами в сумі 410 грн. 97 коп., а також по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідачів в рівних частинах відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою представника позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 1212 ЦК України, ст.ст. 55, 207 ГК України, ст.ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 79 від 29.12.07р., укладений між державним відкритим акціонерним товариством «Трест Красноармійськшахтобуд» Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ», зареєстрований на підприємстві Універсальної спеціалізованої товарної біржі «Укрінкомбіржа».
3.Стягнути з Універсальної спеціалізованої товарної біржі «Укрінкомбіржа», 85307, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 1, ід. код 32502652, р/р 26001051702732 в Красноармійській філії ДРУ «Приватбанк», МФО 335496, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ», 85320, м. Димитров, м-н «Світлий», 2, ід. код 30952756, р/р 20634350625553 в філії відділення «ПІБ» м.Красноармійська, МФО 334497, безпідставно набуті грошові кошти в сумі 41 097 грн. 50 коп., витрати по держмиту в сумі 247 грн. 98 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 59 грн., видавши наказ.
4.Стягнути з державного відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донбасшахтобуд», 85300, м.Красноармійськ, вул. Леніна, 111, ід. код 001800798, р/р 26004303620087 в філії відділення «ПІБ» м.Красноармійська, МФО 334497, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ», 85320, м. Димитров, м-н «Світлий», 2, ід. код 30952756, р/р 20634350625553 в філії відділення «ПІБ» м.Красноармійська, МФО 334497, витрати по держмиту в сумі 247 грн. 98 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 59 грн., видавши наказ.
5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Підченко Ю.О.
Дата підписання рішення, оформленого згідно вимог ст. 84 ГПК України:15.02.08р.