ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/27324.12.10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Екватор ЛД”, м. Київ
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Київ
про стягнення 22 544,12 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: Івко А.В., предст., дов. № 172/10-10 від 22.10.2010 року
від відповідача: ОСОБА_2, предст., дов.серії ВМР № 917414
Товариство з обмеженою відповідальністю „Екватор ЛД” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Київ про стягнення 22 544,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором б/н від 14.04.2009 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 18 544,12 грн. Також позивач просить відшкодувати йому витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.10.2010 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2010 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що не визнає позовних вимог в повному обсязі. При цьому відповідач посилався на п.1.4 Додатку №1 до Договору від 14.04.2009 року згідно якого передбачена оплата за фактично проданий товар, а позивачем, на думку відповідача, факт продажу товару належними доказами не доведений.
В подальшому відповідачем подано доповнення до відзиву на позов, в яких він зазначає про часткове визнання позовних вимог на суму 13 201,75 грн. Також відповідач зазначає, що має в наявності нереалізований товар позивача на загальну суму 2 998,42 грн.
В судовому засіданні 24.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
14.04.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Екватор ЛД”, Постачальник (надалі по тексту ТОВ „Екватор ЛД”, позивач) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, Покупець (надалі по тексту ФОП Зікунова, відповідач) укладено Договір б/н (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах даного Договору передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і вчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.9 Договору право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі товару.
Умови оплати Товару зазначені в Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.4 Договору).
Згідно п. 1.4 Додатку №1 до Договору Покупець здійснює оплату до 10 числа поточного місяця за Товар, який був реалізований в попередньому місяці, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар:
згідно видаткової накладної № 177 від 17.04.2009 року на суму 15 603,3 грн.;
згідно видаткової накладної № 178 від 17.04.2009 року на суму 15 603,3 грн.;
згідно видаткової накладної № 179 від 17.04.2009 року на суму 11 839,5 грн., загалом на суму 43 046,10 грн.
Всі накладні оформлені належним чином, містять підпис відповідальної особи відповідача та його печатку.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково сплативши 9 700 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та не заперечується сторонами.
Крім того, згідно матеріалів справи відповідачем позивачеві було здійснено повернення товару на загальну суму 17 084,71 грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 16 261,39 грн.
Під час судового розгляду справи сторонами було проведено перевірку залишків нереалізованого товару та виявлено залишок товару на загальну суму 2 998,42 грн.
Позивач стверджує про наявність заборгованості в розмірі 18 294,12 грн., відповідач визнав заборгованість в розмірі 13 201,75 грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач зобов'язався сплачувати до 10 числа поточного місяця за Товар, який був реалізований в попередньому місяці, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Таким чином сторони встановили порядок розрахунків за товар в залежності від його реалізації.
Згідно матеріалів справи станом на день прийняття рішення залишок нереалізованого товару позивача у відповідача складає 2 998,42 грн. (звіт по товарам на комісії в матеріалах справи) і відповідно підстав для стягнення зазначеної суми заборгованості з відповідача не вбачається.
При цьому, під час судового розгляду справи позивач стверджував про здійснення відповідачеві додаткової поставки на суму 2 032,73 грн. згідно накладної 270/1 від 02.06.2010 року. Відповідач щодо отримання товару на зазначену суму заперечував. Позивачем на підтвердження вимог в цій частині не додано жодних належних доказів, накладна № 270/1 від 02.06.2010 року не містить ні підпису, ні печатки відповідача, також у позивача відсутні будь-які довіреності видані відповідачем для отримання його уповноваженими особами товару позивача, тощо. Позивачем на підтвердження поставки товару в цій частині надано корінець виданий фірмою -перевізником ПАТ «ДПД Україна»(згідно пояснень позивача), однак з зазначеного корінця неможливо дійти однозначного висновку щодо обсягів доставляємого товару, повноважень особи, що його отримала, тощо. Крім того, позивач посилається на поставку товару згідно видаткової накладної від 02.06.2010 року, тоді як згідно корінця товар отриманий лише 21.06.2010 року.
За таких обставин, позивачем не доведено суду належними доказами своїх вимог в цій частині.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 262,97 грн. (43 046,10 грн.(доведена сума поставки) - 9 700 грн. (сума оплаченого товару) -17 084,71 грн. (вартість повернутого товару)- 2 998,42 грн. (вартість нереалізованого товару) та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо наявної заборгованості в розмірі 13 201,75 грн. не підтверджені останнім під час судового розгляду справи. Крім того, між сторонами підписано Акт звірки станом на 09.12.2010 року згідно якого відповідач заперечував лише щодо суми поставки в розмірі 2032,73 грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на юридичні послуги встановлено наступне.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями) зазначається, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату юридичних послуг в розмірі 4 000 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір № 100/09-10 від 01.09.2009 року про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, Акт приймання-передачі наданих послуг від 22.10.2010 року, видатковий касовий ордер № 4 від 17.09.2010 року на суму 4 000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 17.09.2010 року на суму 4 000 грн.
При цьому, з жодного з зазначених документів не вбачається, що Договір укладений та кошти сплачені позивачем ОСОБА_3 саме як адвокату і, що надаючи певні послуги позивачеві зазначена особа діяла як адвокат.
В контексті ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають стягненню лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Суд враховує, що в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3514 видане ОСОБА_3, однак наявність у зазначеної особи такого свідоцтва не позбавляє її права надавати правову допомогу іншим особам не в якості адвоката, а як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, що відповідно і підтверджено поданими позивачем доказами.
За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02091, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Екватор ЛД ” (83108, м. Донецьк, вул. Новочеркаська, 54, ід код 35151485) 13 262,97 грн. (тринадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні дев'яносто сім копійок) основного боргу, а також 132,63 грн.(сто тридцять дві гривні шістдесят три копійки) державного мита, 168,79 грн. (сто шістдесят вісім гривень сімдесят дев'ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя О. С. Копитова