ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/49209.02.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 1 890,00 грн. за участю представників позивача -Голосової А.В., довіреність №256 від 17.01.2011 року, відповідача -Лати А.Ф., довіреність № 08-03-28/483-10 від 08.12.2010 року,
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 1 890,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.04.2010 року у м. Києві на вул. Електротехнічна буд.16 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Рав 4», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 21043»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 1 590,00 грн.
Крім того, позивач додатково оплатив вартість послуг за експертизу у розмірі 300,00 гривень.
Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2 було застраховано ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
12.08.2010 року позивач направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2010 року порушено провадження у справі, призначено до розгляду на 12.01.2011 року.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з постанови Деснянського районного суду м. Києва у справі № 3-4410 від 26.05.2010 року, 23.04.2010 року об 11 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 по вул. Електротехнічна, 16 в м. Києві, керуючи автомобілем «ВАЗ 21043»д.н. НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота Рав 4»д.н. НОМЕР_1 пуд керуванням водія ОСОБА_1, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.10.9 ПДР та вчинив правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва у справі №3-4410 від 26.05.2010 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота Рав 4», д.н. НОМЕР_1.
Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_1 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №022-79600085 від 09.12.2009 року.
Відповідно до висновку спеціаліста по визначенню суми матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Тойота Рав 4»НОМЕР_1 №0203 від 13.05.2010 року матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Тойота Рав 4», д.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 2 486,46 грн.
Як вбачається з страхового акту №3557-А-К та № 3557-А-К-Д позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 1 590,00 грн. (1 172,00 грн. згідно страхового акту № №3557-А-К + 418,00 грн. згідно страхового акту № 3557-А-К-Д).
Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями платіжним дорученням № 1802 від 23.06.2010 року та № 2324 від 19.07.2010 року.
Також, позивачем було виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Алфа Плюс»300,00 грн. за автотоварознавче дослідження, що підтверджується платіжним дорученням № 1275 від 20.05.2010 року, яке міститься в матеріалах справи.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 1 590,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб -«ВАЗ 21043», д.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Тойота Рав 4»д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_3, що підтверджується довідкою ГУ УДАЇ в м. Києві.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ 21043», д.н. НОМЕР_2 (ОСОБА_2), та який перебував у її користуванні, встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота Рав 4»д.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»та гр. ОСОБА_2 було укладено договір (поліс) № ВС/5898308 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 21043», д.н. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза -0,00 грн.
12.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, що не заперечується сторонами у справі.
Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Тойота Рав 4», д.н. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 1 590,00 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 300,00 грн. (витрати за проведення автотоварознавчого дослідження) не підлягають задоволенню.
Державне мито у сумі 85,81 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198,54 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма»(03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 52, код 21265671) 1 590 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто ) грн. 00 коп. основного боргу, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 81 коп. державного мита та 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя С.О Чебикіна