83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.09.06 р. Справа № 43/266
Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. ЗубченкоПри секретарі Мошнік О. Г.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави
в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк
до відповідача: Приватного підприємства «ДонВнешСнаб» м. Донецьк
про відшкодування збитків у сумі 29 603 грн.
Представники сторін:
Від позивача: представник не з'явився
Від відповідача: Синявський В.І. за дов. від 12.09.2006р.
В судовому засіданні брали участь:
Лисенко С. І. - прокурор за посв. № 1348
Прокурор Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства «ДонВнешСнаб» м. Донецьк, про стягнення 29 603 грн. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на обов'язок відшкодування орендарем земельної ділянки втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, яке провадиться юридичними і фізичними особами, які отримали земельні ділянки, що передбачено ст.ст. 90, 91 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на час надання земельної ділянки відповідачеві), ст.ст. 207-209 Земельного кодексу України 2001 року, п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97р. № 1279.
Відповідач в поясненнях від 20.09.2006р. позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилається на недоведеність прокурором та позивачем визначення розміру збитків, відсутність відповідної комісії для визначення розміру збитків, а також сплив строку позовної давності на відшкодування збитків.
Клопотання відповідача про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи задоволено судом шляхом надання такої можливості представникові за довіреністю 18.09.2006р.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача, відповідача та прокурора було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.
Крім цього, представнику позивача, відповідача та прокурору у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, господарський суд
Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради № 17/6 від 19.01.2000р. “Про надання Приватному підприємству «ДонВнешСнаб» для будівництва магазину, кафе, автостоянки в Кіровському районі» вилучено земельну ділянку площею 1500 кв.м. (лісові землі) із землекористування державного лісогосподарського об'єднання «Донецькліс». Вказана земельна ділянка передана в оренду відповідачеві строком на 10 років.
21.03.00р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 1500 кв.м. лісових земель та 335 кв.м. земель Донецької міської ради.
Згідно акту контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12.08.05р. перевірки фінансово-господарської діяльності та використання коштів державного бюджету, передбачених на збереження та розвиток лісового господарства та мисливства в Донецькому обласному управлінні лісового господарства, розмір втрат від вилучення лісових земель та надання їх відповідачеві становить 29603 грн.
Посилаючись на ст.ст. 90, 91 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на час надання земельної ділянки відповідачеві), ст.ст. 207-209 Земельного кодексу України 2001 року, п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97р. № 1279, прокурор наполягає на обов'язку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, яке провадиться юридичними і фізичними особами, які отримали земельні ділянки.
Також прокурором з посиланням на ст. 152, 156 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України зазначено, що сума, не сплачена відповідачем, є збитками у вигляді доходів, які особа (власник земельної ділянки) могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її права не було порушено (упущена вигода).
Тому намагається стягнути з відповідача на користь виконавчого комітету Донецької міської ради 29603 грн. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.
За приписом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно із ст. 1166 зазначеного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При стягненні заподіяної шкоди, перш за все слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду. Проте шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст.1168 ЦК.
Таким чином, у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, на позивачеві лежить тягар доказування:
1)факту заподіяння йому шкоди;
2)розмір зазнаної шкоди;
3)причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та завданою шкодою.
Як встановлено судом, за договором оренди земельної ділянки від 21.03.2000р. на орендаря - відповідача у справі покладені обов'язки: використовувати земельну ділянку відповідно до визначеної мети - будівництва магазину, кафе і автостоянки, сплачувати орендну плату та ін. Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва в розмірі 58456 грн. умовами договору не встановлено.
Слід зазначити, що пунктом 4.7 рішення виконкому Донецької міської ради № 17/6 від 19.01.00р. передбачений обов'язок відповідача з метою відшкодування втрат лісогосподарського виробництва провести посадку великомерним посадочним матеріалом в Кіровському лісництві, урочище «Червоне» квартал 10 виділ 5 на площі 0,5. В позовній заяві прокурора не йдеться про виконання такого обов'язку, тому судом не надається належної правової оцінки таким обставинам.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як свідчать докази у справі, прокурором не доведено суду: факту заподіяння відповідачем шкоди (можливості отримання доходів, які власник земельної ділянки міг б реально отримати за звичайних обставин), причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою. Одночасно, з матеріалів справи не випливає неправомірності дій відповідача, адже ним дотримані умови договору оренди, будь-яких порушень таких умов прокурором та позивачем не заявлені.
Слід зазначити також, що прокурором зазначено у якості неправомірних дій відповідача несплату збитків від втрат лісогосподарського виробництва, тоді як з аналізу вищезазначених норм законодавства випливає інший порядок: спочатку неправомірні дії, а вже потім - збитки (шкода), які виникли внаслідок здійснення неправомірних дій.
Дії ж відповідача по несплаті збитків не можуть вважатися неправомірними, оскільки такий обов'язок не передбачено умовами договору, іншими актами.
Слід звернути увагу також на те, що земельна ділянка, орендована відповідачем, знаходиться у Кіровському районі м. Донецька, в зв'язку з чим не зрозумілі інтереси прокурора Ленінського району м. Донецька щодо заявлених ним вимог.
За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк про стягнення з Приватного підприємства «ДонВнешСнаб», м.Донецьк 29 603 грн. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати за приписами чинного законодавства.
Беручи до уваги вищевикладене, ст. ст. 4, 4-3, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк про стягнення з Приватного підприємства «ДонВнешСнаб», м.Донецьк 29 603 грн. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, відмовити за недоведеністю.
У судовому засіданні 20.09.2006р. оголошено повний текст рішення.
Суддя Зубченко І.В.
Надруковано 5 прим