Справа № 2-о-85/11
01 лютого 2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Свердловська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів до існування у зв'язку зі смертю чоловіка.
Заявниця звернулась до суду з заявою, в обґрунтування якої вказує, що з 19.11.1961 року вона постійно проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилися двоє дітей.
Чоловік на протязі багатьох років працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах з повним робочим днем під землею. Трудова діяльність була припинена у зв'язку з його смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 46 років. Заявниці на той час виповнилось тільки 44 роки.
Після досягнення 55 - річного віку 17.09.1995 року заявниця з приводу призначення їй пенсії в разі втрати годувальника до органу по призначенню пенсії цього виду не зверталась із за юридичної неусвідомленості, не знала, що у неї є таке право. Дізналась про це тільки тепер від знайомих жінок, яким така пенсія призначена, і звернулась до управління ПФУ в м. Свердловську, де підтвердили її право на таку пенсію і порекомендували звернутись до суду із заявою про встановлення названого вище факту, після чого на підставі рішення суду буде вирішено і питання про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. І ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).
Частиною другою цієї статті встановлено, що батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію в разі втрати годувальника, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Частиною четвертою пункту 8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року № 224/30 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 року № 536/6824, визначено, що у разі коли одному з батьків або подружжя померлого пенсія у зв,язку з втратою годувальника призначається внаслідок втрати ними джерела засобів до існування, цей факт установлюється в судовому порядку.
Тобто, підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам і подружжю померлого, які втратили джерела засобів до існування вже після його смерті є рішення суду, оскільки визнання факту такої втрати є компетенцією суду.
Заявниця вважає, що вона у зв'язку зі смертю свого чоловіка втратила джерело засобів до існування так як він працював в шахті на підземних роботах і отримував заробітну плату в декілька разів більшу за її, що підтверджується доданими до заяви довідками про заробітну плату. В пенсійному посвідченні чоловіка вказано, що йому була призначена пенсія по інвалідності 3 групи від професійного захворювання з 01.02.1983 року із заробітку 612,07 радянських рублів, що на той час було дуже високою заробітною платою.
Про те, що у заявниці була невелика заробітна плата, крім довідок, підтверджується і розміром її пенсії, яка на даний час становить 856 грн.43 коп., що менше від мінімальної заробітної плати.
Якби на даний час чоловік заявниці був живий, його пенсія, як шахтаря, була б в декілька разів більшою за її. Крім того, він би отримував і страхові виплати у зв'язку з профзахворюванням. Його дохід був би для неї основним і постійним джерелом засобу до існування, яке вона втратила через його смерть.
В зв'язку з вищевикладеним, заявниця просить встановити факт про те, що вона у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_2 втратила джерело засобів до існування.
В судовому засіданні заявниця підтримала заяву, наполягала на її задоволенні.
Представник заінтересованої особи - УПФУ м Свердловська Луганської області, проти задоволення заяви не заперечувала.
Вислухавши заявницю, представника заінтересованої особи ПФУ м. Свердловська Луганської області, дослідивши матеріали справи та додані докази, суд вважає, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 „Закону України „Про пенсійне забезпечення” та ч. 1 ст. 36 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за випадком втрати годувальника мають непрацездатні члени родини померлого годувальника, які знаходились на його утриманні .
Частинами другими цих статей названих вище Законів встановлено, що батьки та чоловік /дружина/ померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо внаслідок втратили джерела засобів до існування.
Частиною четвертою п. 8 Порядку надання та оформлення документів для призначення /перерахунку/ пенсії згідно до Закону України соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 224/30 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 року № 536/6824, ухвалено, що у випадку, коли одному з батьків або подружжя померлого, пенсія за випадком втрати годувальника призначається внаслідок втрати ними джерела засобів до існування, цей факт встановлюється в судовому порядку.
Тобіш підставами для призначення пенсії за випадком втрати годувальника батькам та подружжю померлого, втратившим джерело засобів до існування вже після його смерті, являється рішення суду, оскільки признання факту такої втрати являється компетенцією суду.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 а/з № 726 від 19.11.1961 року /а.с.8/ заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 19.11.1961 року.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 09.08.1984 року, а/з № 126 від 06.08.1984 року /а.с.9/ чоловік заявниці ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно довідки Виконавчого комітету Червонопартизанської міської /а.с.10/ заявниця з чоловіком ОСОБА_2, на день смерті останнього, проживали сумісно, вели спільне
господарство, після смерті свого чоловіка, заявниця здійснювала його поховання.
Чоловік заявниці ОСОБА_2 на протязі багатьох років працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах з повним робочим днем під землею. Трудова діяльність була припинена у зв'язку з його смертю, що підтверджується копією трудової книжки останнього /а.с.11-13/
Той факт, що у зв'язку зі смертю свого чоловіка заявниця втратила джерело засобів до існування, так як він працював в шахті на підземних роботах і отримував заробітну плату в декілька разів більшу за її, що підтверджується доданими до заяви довідками про заробітну плату /а.с.16-18/. В пенсійному посвідченні чоловіка заявниці вказано, що йому була призначена пенсія по інвалідності 3 групи від професійного захворювання з 01.02.1983 року із заробітку 612,07 радянських рублів /а.с.20/. Про те, що у заявниці була невелика заробітна плата, крім довідок, підтверджується і розміром її пенсії, яка на даний час становить 856 грн.43 коп., що менше від мінімальної заробітної плати /а.с.21/.
В зв'язку з чим суд приходить до висновку, що якби на даний час чоловік заявниці був живий, його пенсія, як шахтаря, була б в декілька разів більшою за її. Крім того, він би отримував і страхові виплати у зв'язку з профзахворюванням. Його дохід був би для заявниці основним і постійним джерелом засобу до існування, яке вона втратила через його смерть, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, пенсійним посвідченням, довідками ПФУ міста Свердловська, та іншими матеріалами справи.
В зв'язку з викладеним, суд вважає що заяву слід задовольнити, та встановити факт, що ОСОБА_1, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_2 втратила джерело засобів до існування.
На підставі ст. 256 ЦПК України, керуючись ст.ст. 259, 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт втрати джерела засобів до існування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_2
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду в Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: