25.09.06 р. Справа № 18/311
за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захистуінвалідів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-49» м. Харцизьк, Донецької області
про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 9495,50 грн.
Суддя господарського суду Донецької області Овсяннікова О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду за участю
представників сторін:
від позивача: Вдовін М.М.-дов.
від відповідача: Власов Р.В.-дов.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-49» м. Харцизьк, Донецької області про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 9221,88 грн. та пені в сумі 273,62 грн., а всього 9495,50 грн.
У підтвердження заявлених вимог позивач посилається на: розрахунок сум позову, звіт форми № 10-ПІ, листи Харцизького районного центру зайнятості.
Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що у підприємства є обов»язок по створенню тільки нормативів робочих місць для інвалідів, а ні як не обов»язок по їх працевлаштуванню. Крім того, пояснив, що нормативна кількість робочих місць для інвалідів у 2005 році склала 6 одиниць ( що підтверджується довідкою підприємства), але Наказом № 05.09-1К від 05.09.2005 року була звільнена гр. Лепська Ірина Миколаївна з посади касира-оператора каси за власним бажанням.
Позивач у засідання суду надав заяву, в якій просив розглянути справу по суті в цьому засіданні. Відповідач з заявою погодився.
Відповідно до п.3 ст. 121 Кодексу Адміністративного Судочинства України якщо під час попереднього судового засідання, на яке прибули всі особи, які беруть участь у справі, вирішені необхідні для її розгляду питання, то за письмовою згодою цих осіб судовий розгляд може бути розпочатий у той же день.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно даних статистичної звітності форми № 10-ПІ за 2005 рік загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу) становила 160 осіб , середньорічна заробітна плата штатного працівника - 9221,88 грн.
З урахуванням даних звіту та вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991 року № 875-XII (зі змінами та доповненнями) чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні були працювати у 2005 році на робочих місцях, створених відповідно до 4-відсоткового нормативу, становить - 6 осіб.
У дійсності у спірний період на підприємстві відповідача за його розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 5 осіб.
Таким чином, кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менше на 1 особу відносно нормативу, передбаченого ч.1 ст. 19 Закону .
Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об»єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов»язкових платежів)
На підставі ст. 20 Закону та даних звітності Ф № 10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця, яка складає 9221,88грн.
Станом на 18.07.2006 року штрафні санкції не сплачені, тому на підставі п.2 ст. 20 Закону була нарахована пеня виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, яка склала 273.62 грн.
Таким чином загальна сума з урахуванням пені становить 9495,50 грн.
У судовому засіданні було з»ясовано і матеріалами справи підтверджено, що у звіті по ф. № 10-ПІ була невірно підрахована кількість працюючих інвалідів.
Фактично у 2005 році на підприємстві відповідача працювало не 5, а 6 осіб з числа інвалідів, оскільки один інвалід - гр. Ленська І.М. була звільнена з посади касира-оператора 05.09.2005 року, тобто за 3 місяці до кінця року.
Таким чином, суд вважає, що у 2005 році на підприємстві відповідача працювало 6 осіб з числа інвалідів, а тому норматив працевлаштування інвалідів ним був виконаний.
Беручи до уваги, що факт порушення відповідачем ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» спростований матеріалами справи, підстав для задоволення позову не має.
Керуючись статтями 86, 138, 160, п.1 ст. 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного Судочинства України, на підставі ст. 218 Господарського кодексу України. суд, -
У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільпо-49» м. Харцизьк, Донецької області штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році-відмовити.
Постанова оголошена 25.09.2006 року і набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Овсяннікова О.В.