83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.08.06 р. Справа № 40/224
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Доценко О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “СТИГ»» м. Донецьк
до товариства з обмеженою відповідальністю “Парадіз-сервіс» м.Донецьк
про стягнення 5310 грн. 11 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача Рисай О.Г. - юрисконсульт
від відповідача Петунін М.В. - юрисконсульт
У засіданні згідно ст. 77 ГПК України з 11 години 20 хвилин до 16 години 20 хвилин було оголошено перерву.
Заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5310 грн. 11 коп. згідно договору купівлі-продажу № 26/04 від 26.04.05р.
Сторони, які беруть участь у справі повідомлені про час і місце проведення судового засідання, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі надіслано на адресу, зазначену у позовній заяві.
Позивачем подана заява про надсилання процесуальних документів суду за фактичною адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 1б.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:
- у договорі № 26/04 відсутня відповідальність за порушення вимог п. 3.4;
- відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі;
- згідно з п. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 26.04.05р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 26/04, згідно з яким останній був зобов'язаний передати у власність позивача металопрокат за ціною та на умовах відповідно до додаткових угод.
Станом на 14.02.06р. сторони склали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого поставлена металопродукція оплачена у повному обсязі, тобто питань щодо основного зобов'язання у позивача не має.
Згідно п. 3.3 договору датою постачання товару є дата підписання прийомо-здавальних документів.
Відповідно до п. 3.4 укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язаний не пізніше двох днів з моменту відвантаження товару повідомити про це позивача.
Однак у порушення п. 3.4 договору відповідач не повідомив позивача про відвантаження металопрокату, за що останній намагається стягнути з відповідача неустойку - штраф у розмірі 0,1% від загальної суми поставки - 5310 грн. 11 коп.
У відповідності зі ст.ст. 173, 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені та штрафу не є мірою відповідальності, а є способом забезпечення виконання зобов'язання. Пеня є видом неустойки, що забезпечує виконання виключно грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф як вид неустойки не застосовується до грошових зобов'язань.
Згідно із ст. 547 ЦК України правочин, передбачений ст. 202 ЦК України повинен вчинятися у письмовій формі, оскільки за відсутністю цієї вимоги може бути визнаний нікчемним.
Пункт 5.2 укладеного між сторонами договору передбачає відповідальність сторін у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ лише за несвоєчасне відвантаження продукції.
Таким чином, у договорі сторони не визначили міру цивільно-правової відповідальності за таке порушення як неповідомлення про відвантаження продукції, внаслідок чого суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити як необґрунтовано заявленого з віднесенням витрат по державному миту та забезпеченню судового процесу на позивача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 547, 549 ЦК України 2003 року, ст.ст. 173, 174, 193, 203, 230 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на позивача.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст.84 ГПК України: 21.08.06р.
Суддя Підченко Ю.О.