83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.09.06 р. Справа № 36/74
за позовом: Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м.Макіївка
до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення» в особі дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська», м.Белицьке
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ», м.Донецьк
про стягнення 1290,60 грн.
Суддя Мальцев М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Ахметова Н.В. за довіреністю
від відповідача-1: не з»явився
від відповідача-2: Сердюченко Ю.М. за довіреністю, Попівський А.А. за довіреністю
До господарського суду Донецької області звернулось Закрите акціонерне товариство «Макіївкокс», м.Макіївка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення» в особі дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська», м.Белицьке та Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ», м.Донецьк, про стягнення з належного відповідача 1290,60 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 1678/3 від 18.08.03 р., розрахунок позовних вимог, акти приймання продукції, та про вагу тари, посвідчення, рахунок-фактуру, платіжне доручення, претензії та відповіді на неї, оригінал залізничної накладної.
Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає посилаючись на відсутність договірних відношень з позивачем, тому не може бути залучено до відповідальності про стягнення збитків, пов»язаних з виконанням договору, укладеного між позивачем та відповідачем-2.
Відповідач-2 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у заподіянні шкоди позивачеві, на те, що відповідач-2 не може бути відповідачем за фактом нестачі вантажу.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 07.09.06р. продовжений строк вирішення спору до 11.10.06р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд ВСТАНОВИВ:
18 серпня 2003 р. позивачем («Покупець») та відповідачем-2 («Продавець») укладено договір № 1678/3 (далі-Договір), згідно до умов якого Продавець зобов'язався передати, а Покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію - товар, номенклатура, кількість, ціна, строки та умови поставки якого погоджуються сторонами у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною Договору (п.1 Договору).
09.03.05р. на виконання Договору на адресу позивача надійшов вугільний концентрат марки «Г» за залізничною накладною № 51276227 зі станції Родинська Донецької залізниці, вантажовідправником якого є відповідач-1.
Вантаж надійшов у справному вагоні, без слідів втрати, розкрадання та був виданий позивачеві без перевірки маси та кількості місць відповідно до ст.52 Статуту залізниць України, про що зроблено відповідну відмітку на зворотньому боці накладної.
При прийманні товару за кількістю було виявлено його нестачу в розмірі 9000 кг, про що складено акт № 361/п від 09.03.05 р., та у зв'язку з чим приймання продукції було зупинено.
Телеграмою від 09.03.05р. позивач викликав представника відповідача 1. для участі у продовженні прийняття продукції.
Листом від 10.03.05р. за №499 відповідач 1. визнав недовантаження у вагонах, які прибули за спірною накладною та зобов'язався відшкодувати його у наступних відвантаженнях.
Подальше приймання товару здійснювалось за участю представника громадськості. За результатами прийомки був складений акт №361 від 10.03.05р.
З урахуванням норм природного спаду розмір нестачі концентрату склав 9000 кг на суму 1290,60 грн.
В силу ст.306 Господарського кодексу України, ст.908 Цивільного кодексу України, загальні вимоги перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), що передбачено п.5 ст.307 Господарського кодексу України, п.2 ст.908 Цивільного кодексу України.
Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457.
Вантажовідправником вугільного концентрату, який позивач придбав у відповідача-2 за Договором, був відповідач-1.
Отже, надавши залізниці накладну і вантаж, відповідач-1 уклав з залізницею угоду на перевезення спірного вантажу (п.2 ст.307 Господарського кодексу України, п.2 ст.909 Цивільного кодексу України). При цьому ТОВ «САВІ» стороною в цій угоді не є.
Матеріали справи свідчать про те, що при прийнятті вантажу ознаки його втрати не виявлені, у зв'язку з чим він був виданий позивачу без перевірки маси та кількості місць.
За змістом ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках, визначених цією нормою. Зокрема, в силу п.«а» ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженими засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст.1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст.37 Статуту, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до ст.24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Таким чином, внаслідок невірного визначення відповідачем-1 маси вантажу у накладній позивачеві заподіяно шкоди в сумі 1290,60 грн.
Відповідач-2 є продавцем спірного вантажу, не є вантажовідправником, а, отже, і особою, відповідальною за достовірність даних, зазначених у накладній; він взагалі не є стороною договору перевезення вантажу; позов заявлено щодо недостачі вантажу, переданого для перевезення, а не у зв'язку з виконанням договірних зобов»язань, у яких перебувають позивач та ТОВ «САВІ».
Як вбачається з положень ст.1166 Цивільного кодексу України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 Цивільного кодексу України.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення шкоди у вигляді збитків завданих відповідачами, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.
При цьому, обов'язок надати докази заподіяння майнової шкоди покладається на позивача. Водночас, частина 2 стаття 1166 Цивільного кодексу України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у заподіянні позивачеві шкоди.
Отже, при пред'явлені позову особа, якій завдано шкоди, звільняється від обов'язку доводити вину особи, яка заподіяла шкоду. Тягар доказування відсутності вини у заподіянні шкоди лежить на особі, яка її завдала.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі; повне відшкодування заподіяних збитків.
Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі за допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходів, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 Цивільного кодексу України). Стягнення цих збитків відповідає принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій заподіяно шкоду.
Відповідач-1 не надав суду доказів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди позивачеві.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову стосовно відповідача-1 у зв'язку із обґрунтованістю позовних вимог до нього.
У задоволенні позову стосовно відповідача-2 слід відмовити, оскільки у даному випадку він не може нести відповідальність за заподіяну позивачеві шкоду.
Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2), 4-3), 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.306, 307, Господарського кодексу України, ст.ст.908, 909, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.24, 37, 111 Статуту залізниць України, суд
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м.Макіївка, до Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення» в особі дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська», м.Белицьке - задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення» в особі дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська», м.Белицьке на користь Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс» 1290,60 грн. - суму шкоди, 102,00 грн. - держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ», м.Донецьк, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Текст рішення оголошено в судовому засіданні 20.09.06р.
Суддя Мальцев М.Ю