83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.09.06 р. Справа № 6/221
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ____Подколзіной Л.Д._
При секретарі Шабановой Н.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс» м. Київ
до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк
третьої особи _____________________________________________________________________
про стягнення 115 186грн. 02коп.
за участю
прокурора
представників сторін:
від позивача - Самойленко В.В. - представник по довіреності № 42/02 від 08.02.2006р.
від відповідача - Брунько В.О.- представник по довіреності № 71-01/264 від 01.02.2005р.
від третьої особи
Позивач, Акціонерного товариства закритого типу “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс» м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк матеріального збитку у сумі 88 604грн. 63коп. та втрат у сумі 22 151грн. 16коп. відповідно договору № С00187К/11-537 від 18.04.03 року. (Усього 110 755грн. 79коп.) Крім того просить стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця» втрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 4 430грн 23коп. відповідно договору № 17/05/05-ц від 12.05.05р. про надання юридичних послуг.
Відповідач у відзиві на позов відхилив позовні вимоги, оскільки виплата страхувальнику страхових сум за договором, відноситься саме до страхової діяльності відповідно до ст.ст. 979, 988 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,4,5 р.2 закону України “Про страхування» і ст.ст. 3, 5, 6, 10, 17, 29, 37 закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, зазначив, що в матеріалах доданих позивачем до позовної заяви мається ряд неточностей та розбіжностей, які підтверджують не обгрунтованість пред»явлених позовних вимог та підлягають перевірки у порядку судового провадження.
У процесі слухання справи позивач надав заяву про збільшення позовних вимог у порядку ст.22 ГПК України, в якій пояснив, що для визначення вартості відновлювальних робіт автомобіля “Фольксваген Пасат» д/н АН 89474В позивач вимушений був звернутися до ЗАТ “Український центр Післяаварійного захисту “Експерт-Сервіс» з метою проведення оцінки вартості майна. В зв»язку з чим, 23.12.2005р. ЗАТ “Український центр Післяаварійного захисту “Експерт-Сервіс» було надано АТЗТ “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс» Звіт про оцінку майна № 312, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робі від 30.12.2006р. Вартість експертної оцінки автомобіля становила 432грн., оплата вказаних послуг підтверджується рахунком № 351 від 30.11.2005р. та платіжним дорученням № 1816 від 09.12.2005р. Таким чином, позивач вважає, що витрати пов»язані з проведенням експертної оцінки майна (автомобіля “Фольксваген Пасат») у сумі 432грн. є реальними збитками та підлягають відшкодуванню. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк матеріальний збиток у сумі 88 604грн. 63коп., втрати у сумі 22 151грн. 16коп., втрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 4 430грн 23коп. та втрати по оплаті експертних послуг у сумі 432грн. (Усього 115 618грн. 02коп.).
Справа слуханням відкладалася для представлення позивачем додаткових документів, необхідних для вирішення спору по суті. Такі документи були представлені суду.
У процесі слухання справи відповідач надав клопотання, в якому просить суд зобов»язати позивача та АТ “Українська пожежно-страхова компанія» надати у повному обсязі страхові справи по страховому випадку, який відбувся 17.11.2005р. о 19год. 20хв. Суд відхиляє дане клопотання, оскільки в матеріалах справи достатньо документів, що мають значення для правильного вирішення спору.
19 вересня 2006р., після оголошення вступної та резолютивної частини рішення у судовому засіданні, до суду надійшло клопотання відповідача про призначення проведення товарознавської експертизи у відношенні автомобіля “VW Passat», державний номер “АН8947АВ», який належить ДК “Укртрансгаз НАК “Нафтогаз України» з ціллю встановлення достовірності даних вказаних у звіті про оцінку майна складеного оцінювачем Крутих Є.А., у зв»язку з тим, що залізниця не згодна з результатами експертизи наданими позивачем. Крім того надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд, для доказу відсутності вини дороги, витребувати у Волноваському міському суді Донецької області матеріали адміністративної справи у відношенні водія Волноваської дистанції шляху ДП “Донецька залізниця» Голевца А.А. Суд відхиляє дані клопотання, оскільки вони надійшли після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та не були предметом розгляду у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
встановив:
18 квітня 2003р. між Акціонерним товариством закритого типу “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс» м. Київ (Страховик) та ДК “Укртрансгаз НАК “Нафтогаз України» (Страхувальник) було укладено договір №С00187К/11-537 страхування автомобільного транспорту.
Відповідно до розділу 1 договору та додаткової угоди №8-ДТГ/С00187К/11-537, був застрахований автотранспортний засіб “VW Passat», державний номер “АН8947АВ», кузов WVWZZZ3BPZ3BZ4P252218 (далі - автомобіль). Згідно з умовами договору позивач зобов»язався в разі настання страхового випадку ( в т.ч. дорожньо-транспортна пригода) виплатити страхувальнику страхове відшкодування.
Відповідно до п.7.8 укладеного договору, страхувальник зобов»язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом двох робочих днів з дня, що слідує за днем настання страхового випадку. Заява на виплату страхового відшкодування повинна бути подана страхувальником протягом п»ятнадцяти днів, починаючи з дня, що слідує за днем настання страхового випадку. При порушенні терміну подання заяви або несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин на це страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
Страхувальник на підставі п.7.8 договору надав страховику заяву на виплату страхового відшкодування за страхуванням наземного транспорту, з проханням виплатити страхове відшкодування за збитками завданими внаслідок настання страхового випадку. У зазначеній заяві страхувальник вказав повні назви сторін договору страхування, номер та дату договору, реквізити для виплати страхового відшкодування та інформацію про страховий випадок. До заяви були додані протокол огляду місця ДТП від 17.11.2005р., рахунки-фактури №50 від 10.01.2006р., № 127 від 01.12.2005р., та постанова Волноваського районного суду Донецької області від 29.12.2005р., що остаточно виключає ймовірність складання заяви до настання страхового випадку а саме, до 17.11.2005р.
Як пояснив позивач, 17 листопада 2005р. о 19год 20хв. у м.Донецьку на перехресті по вулиці Артема та по вулиці Батіщева сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП) за участю транспортних засобів:
- автомобіль, що належить страхувальнику та яким керував Михальков Едуард Миколайович (1968р.н), що мешкає за адресою: м.Макіївка, Новоробітниче містечко;
- “ВАЗ -21213» д.н. 043-69ЕВ, що належить ДП “Донецька залізниця» та яким керував Голівець Андрій Анатолійович, що мешкає за адресою: Донецька область, м.Волноваха, пров.Гоголя,12.
Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, що відображено в протоколі про адміністративне правопорушення від 18.11.2005р. складеного ісп. з дізнання ДАІ ДМУ Пантелейчуком С.О.
29.12.2005р. Волнохаським районним судом Донецької області було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності Голівця А.А., в зв»язку зі скоєнням адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КоАП.
На замовлення ДК “Укртрансгаз НАК “Нафтогаз України» в особі УМГ “Донбастрансгаз» ЗАТ Український Центр Післяаварійного Захисту “Експерт-Сервіс» було проведено оцінку майна, на вирішення якого було поставлене питання “Який матеріальний збиток завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП».
За результатами дослідження пошкодженого автомобіля, проведеного експертом Крутих Є.А., був складений Звіт № 312 про оцінку майна від 23.12.2005р. про матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, в результаті пошкодження при ДТП. За висновком експерта Крутих Є.А. матеріальний збиток завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 88 604грн. 63коп.
14 лютого 2005р. страхувальником було подано позивачу заяву на виплату страхового відшкодування за страхування наземного транспорту. На підставі зазначеної заяви позивачем був складений Страховий акт №06-06-012 від 14.02.2006р. про виникнення страхового випадку, пов»язаного із пошкодженням автотранспортного засобу. Цим актом було встановлено розмір страхового відшкодування в обсязі 106 429грн. 97коп., яке позивач сплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №0000245 від 22.02.2006р.
Відповідно до п. 7.15 договору № С00187К/11-537 від 18.04.2003р. “після виплати страхового відшкодування за цим договором у межах виплаченої суми до страховика переходять права страхувальника на відшкодування збитку від осіб, відповідальних перед страхувальником за завданий збиток».
Відповідно до ст. 27 ЗУ “Про страхування» від 4 жовтня 2001р. №2745-ІІІ “до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст.993 ЦК України, “до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки».
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України “особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом».
З огляду на вищезазначене до страховика (позивача) перейшли права страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, позивач набув право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у ДТП в розмірі фактичних затрат (витрат) понесених позивачем у зв»язку із виплатою страхового відшкодування за договором.
У описовій частині рішення Волноваського районного суду Донецької області від 26 травня 2005р. (адміністративний матеріал № 8603/124/74п) зазначено, що 17.11.2005р. о 19год. 20хв., Голівець А.А., керуючи автомобілем ВАЗ 21213 н/з 043-69ЕВ при спробі переїхати перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, скоїв зіткнення, в наслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.8.10 ПД, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КоАП України.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов»язків.
Виходячи із положень Постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
При розгляді справ про відшкодування шкоди відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв»язку з виконанням трудових (службових) обов»язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку». Джерелом підвищеної небезпеки, згідно ч.1 ст.1187 ЦК України, є, зокрема, діяльність пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереробної сили або умислу потерпілого. До того ж, у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. №6 зазначено що відповідно до статей 440 і 450 ЦК УРСР (ст.ст. 1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Загальний розмір фактичних затрат (витрат) понесених позивачем у зв»язку із виплатою страхового відшкодування складає 106 429грн. 97коп. Матеріальний збиток визначений ЗАТ УЦПЗ “Експерт-Сервіс» у звіті №312 від 23.12.2005р. становить 88 604грн. 63коп. (вказана сума входить в розмір фактичних витрат).
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивач довів суду, що саме з вини працівника Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк завданий матеріальний збиток пов»язаний з пошкодженням автотранспортного засобу при ДТП у сумі 88 604грн. 63коп., то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Вимоги позивача по стягненню витрат у сумі 22 151грн. 16коп., у виді податку на прибуток підприємства в розмірі 25% від поверненої суми задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відмовляючи у цій частині позову, суд враховує, що відповідно до положень ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, у тому числі зроблені управленою стороною. Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, збитки повинні бути реальними та на майбутнє стягнуті не можуть бути.
У судовому засіданні 29.08.2006р. позивач заявив про те, що сума податку в розмірі 22 151грн. 16коп. до теперішнього часу не була перерахована в бюджет та буде сплачена тільки у майбутніх періодах. Позивачем в позовній заяві вказано: “Грошові кошти, які позивач отримує у порядку регресу, в межах фактичних затрат (витрат) понесених ним у зв»язку із виплатою страхового відшкодування, не є доходом від страхової діяльності. У зв»язку з чим, позивач повинен зробити витрати пов»язані із сплатою податку на прибуток у розмірі 25% з суми фактичних затрат (витрат) понесених ним у зв»язку із виплатою страхового відшкодування», та що сума 22 151грн. 16коп. є реальними збитками. Однак станом на даний момент він не надав доказів такої оплати (виписки банку, копії платіжного доручення). У даний час сума, заявлена у порядку регресу, не доказана позивачем та не стягнута судом, а відповідно не одержана позивачем. Тому не може йти річ про стягнення збитків, пов»язаних з відшкодуванням шкоди у порядку регресу у розмірі 25% на суму 22 151грн. 16коп., тим більш, що виконання податкових зобов»язань ніколи не відносилися законодавцем до ряду збитків.
Таким чином, суми податкових зобов»язань страхувальника не підлягають відшкодуванню, так як їх виникнення не пов»язано з виконанням зобов»язань укладених між позивачем та відповідачем, тим більш що ніяких зобов»язань між ними у даному випадку не має.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги щодо понесених ним витрат на суму 22 151грн. 16коп. Оскільки позивач до теперішнього часу фактичних збитків не поніс, то суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті юридичних послуг у сумі 4 430грн. 23коп. згідно представленого договору про надання юридичних послуг №17/05/05-Ц від 12.05.2005р., додаткових угод №№ 1,2 від 30.12.2005р. до договору №17/05/05-Ц від 12.05.2005р. та платіжного доручення № 798 від 26.05.2006р. на суму 4 430грн. 23коп. необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов»язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов»язання доказується кредитором.
При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов»язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка; наявність збитків, причинний зв»язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.
Враховуючи наведене, витрати позивача на оплату юридичних послуг в розмірі 4 430грн. 23коп. не мають обов»язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв»язку з сумою заявлених збитків, тому суд відмовляє у цій частині позову.
Вимоги позивача по стягненню витрат на оплату експертних послуг у сумі 432грн. згідно представленого рахунку №351 від 30.11.2005р. та платіжного доручення №1816 від 09.12.2005р. також не підлягають задоволенню, оскільки згідно абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз»яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов»язано з пред»явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу. Останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач в порушення п.7.8 договору своєчасно не повідомив страхувальника про настання страхового випадку, оскільки заява на виплату страхового відшкодування за страхуванням наземного транспорту була складена, підписана уповноваженими особами та завірена мокрою печаткою заявника 14.02.2005р. Зазначена у заяві дата 14.02.2005р., є нічим іншим, як описка. Підтверджує факт описки дати складання заяви та повністю виключає факт її складання 14.02.2005р. (тобто до настання страхового випадку), безпосередньо зміст зазначеного документа. Зміст заяви, а саме її частина де зазначена інформація про страховий випадок, повністю і точно відповідає реальним подіям,що відбулися 17.11.2005р. Також, до заяви були додані протокол огляду місця ДТП від 17.11.2005р., рахунки-фактури №50 від 10.01.2006р., № 127 від 01.12.2005р., та постанова Волноваського районного суду Донецької області від 29.12.2005р., що остаточно виключає ймовірність складання заяви до настання страхового випадку а саме, до 17.11.2005р.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необгрунтовано довів розгляд справи до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.993, ч.1 ст.1166, 1172, ч.2, 5 ст.1187, 1191, ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс» м. Київ до Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк про стягнення 115 618 грн. 02 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957, р/р № 260000000019 у ДФ АБ “Експрес-Банк» м.Донецьк, МФО 335838) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс» (03150, м. Київ, вул.Горького,122, ЄДРПОУ 13550765, п/р № 265080130143 в ЗАТ “Комерційний-Банк НРБ-Україна», МФО 320627) матеріальний збиток у сумі 88 604грн. 63коп., витрати по сплаті держмита у сумі 886грн. 04коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118грн.
В решті частині позову відмовити.
У судовому засіданні 19.09.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.09.2006р.
Суддя Подколзіна Л.Д.