83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.09.06 р. Справа № 21/122
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Латиш С.В. - довіреність від 27.10.05р.
від відповідача: 1) не з'явився
2) Зайцева Е.М. - довіреність від 28.12.05р.
за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк
до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства «Маркохім» м. Маріуполь
2) Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь
про стягнення 14642,92грн.
в судовому засіданні оголошені
перерви з 18.07.-06.09.06р.,
06.09.-19.09.06р.
Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця» м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Маркохім» м. Маріуполь, Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь про стягнення 14642,92грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок порушення технічних умов розвантаження з вини відповідача 1 відбулось пошкодження вагону № 66709502, який належить позивачу, та йому було заподіяні збитки в сумі 14642,92грн.
Під час нового розгляду справи представником відповідача 2 було повідомлено, що відносно відповідача 1 відбулась реорганізація, шляхом приєднання до відповідача 2. Відповідно до ст. 25 ГПК України суд здійснює заміну відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Маркохім» м. Маріуполь на Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь. При цьому, враховуючи співпадання в одній особі - Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», обох відповідачів у справі, визначених при поданні позовної заяви, суд розглядає позов, як такий, що заявлено до Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь.
31.05.06р. позивачем було подано доповнення до позовної заяви, в якій позивач окрім раніше заявлених вимог, просить суд стягнути з відповідача: а) суму 3% річних, індексу інфляції, нарахованих на суму заподіяних йому збитків; б) додатково понесені збитки під час розгляду справи - витрати на оплату висновку експерта, щодо визначення вартості пошкодженого вагону.
Проте, згадані доповнення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, та індексу інфляції, суд не приймає, виходячи з наступного.
Як вказано вище, підставами первісних позовних вимог позивача є вчинення відповідачем правопорушення, за наслідками якого позивач визначає предмет позову - збитки за приписами ст. 22 ЦК України.
При чому, положення ст. 22 ГПК України передбачають для особи, якій завдано збитків, самостійно визначити спосіб їх відшкодування майнової шкоди - в натурі (вимога щодо полагодження пошкодженої речі, передання речі того ж роду і якості, тощо), або у грошовій формі.
Як слід, збитки, як грошове зобов'язання в розумінні ч. 1,2 ст. 509 ЦК України, ст. 11 ЦК України, існують лише тоді, коли вони визначені кредитором у грошовій формі, та заявлені відповідною вимогою до боржника. (В розумінні ч. 1, 2 ст. 509 ЦК, ст. 11 ЦК України, невідшкодовані боржником кошти, які вимагає кредитор - позивач у якості збитків, за відповідними вимогами, є грошовим зобов'язанням боржника - відповідача).
Але ж, підставами для стягнення 3 % річних та індексу інфляції є не сама заподіяна шкода, а є власне вимога позивача до відповідача (як визначений спосіб відшкодування майнової шкоди) про стягнення збитків в грошовому еквіваленті, та, як наслідок, незадоволення цих грошових вимог в певний строк, нарахування відповідних санкцій (застосування відповідальності).
Тобто, при заявленні вимог про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, в цьому випадку одночасно відбувається зміна як підстав позовних вимог, так і предмету позову, що є неприпустимим відповідно до ст. 22 ГПК України.
Крім того, в доповненні до позовної заяви позивач фактично зменшив суму позовних вимог стосовно відшкодування вартості пошкодженого вагону - 8113,00грн., та напроти збільшив вимоги щодо вартості витрат на порізку пошкодженого вагону - 945,00грн. доповнення в цій частині відповідають вимогам ст. 22 ГПК України.
Враховуючи викладене, судом приймаються до розгляду наступні позовні вимоги щодо стягнення збитків у вигляді: 1) вартості пошкодженого вагону в сумі 8113,00грн.; вартості витрат на порізку пошкодженого вагону - 945,00грн., суми витрат на експертне дослідження щодо визначення вартості пошкодженого вагону - 1250,00грн.
Виходячи з приписів ст. 22 ЦК України, на яку саме позивач посилається в позовній заяві до доповнення до неї, суд розуміє, що позивач застосовує терміни «збитки» та «шкода» в одному контексті, як-то і передбачено зазначеною статтею.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що позивач не доводить суду дійсних витрат, яких він зазнав внаслідок заподіяння йому збитків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 07.07.2002р. на під'їзних коліях відповідача у справі при розвантаженні групи вагонів на роторному вагоноопрокидувачеві відповідача внаслідок порушення технічних умов розвантаження відбулося деформування рами вагону № 66709502, що призвело до виключення данного вагону з інвентарю залізниці, що підтверджується актом ВУ-25 № 107-А від 08.07.02р., підписаного представниками залізниці та відповідача.
При оперативному розборі 10.07.02р., що відбувся при присутності всіх представників сторін, було встановлено, що зазначений вагон було пошкоджено з вини відповідача та протокольним рішенням було встановлено, що вагон № 66709502 був пошкоджений до ступеню його виключення з інвентарю.
Згідно ст. 73 Статуту залізниць України та п. 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, схоронність вантажів і вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Відповідач під час пошкодження вагону № 66709502 був власником залізничної під'їзної колії, де відбулося пошкодження цього вагону.
Згідно ст. 124 Статуту залізниць України за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей, тощо), матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Як вбачається зі звіту про оцінку майна, проведеного ПП «Експертторгсервіс» (сертифікат № 2663/04 суб'єкта оціночної діяльності від 13.07.04р., виданий ФДМ України), ринкова вартість вантажного на піввагону № 66709502 на момент його ушкодження складала 24549,00грн. При цьому, вартість запасних частин вагону, придатних до подальшого користування складала 10584,00грн. Зазначений звіт приймається судом, як письмовий доказ, відповідно до ст. 36 ГПК України.
Залишок металобрухту з пошкодженого вагону, який позивач має намір залишити у себе, складає 11т., що за вартістю становить 7204грн. (додаток 1 до акту по проведенню огляду технічного стану ремонтопридатних запасних частин та деталей, протокол від 07.04.06р. № ЦЗІ-23/б).
З огляду на наведені вартісні показники, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення збитків стосовно пошкодження вагону в сумі 8113,00грн. (24549грн. (вартість вагону на момент пошкодження) - 10584грн. (ремонтопридатні деталі) - 7204грн. (металобрухт) х 1,2 (20% ПДВ), є доведеними та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про відшкодування на його користь витрат на порізку пошкодженого вагону в сумі 945,52грн., та витрат по понесених під час розгляду справи, щодо оплати послуг ПП «Експертторгсервіс» за визначення вартості пошкодженого вагону, суд виходить з наступного.
Загальний принцип відшкодування заподіяних збитків особі для відновлення її порушеного права, полягає в тому, що витрати, які зазначала така особа (або мусить зазнати) є наслідком протиправної поведінки особи, якою збитки заподіяні.
Бажання позивача здійснити порізку металобрухту, ніяким чином не пов'язано з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідача.
Неможливість вчинити здачу металобрухту на переробку без такої порізки, або зберігання його позивачем, або інші дії, які мав би вчинити позивач на відновлення свого порушеного права, і які б були необхідними та залежали б від порізки вагону, позивачем суду не доведені.
Так само, суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між фактом пошкодження вагону та втратами позивача, пов'язаними з наданням певних доказів у справі - експертного висновку, щодо вартості пошкодженого вагону оскільки:
а) обов'язок доказування власних вимог покладається на позивача;
б) останній не довів суду того, що обраний спосіб доказування, який потягнув певні витрати, є виключним за допомогою якого можливе встановлення вартості пошкодженого вагону та, або був узгоджений з відповідачем.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення оплати послуг ПП «Експертторгсервіс» за визначення вартості пошкодженого вагону в сумі 1250,00грн.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, ст. ст. 11, 22, 509 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 25, 33, 36, 43, 49,82-85 ГПК України, суд, -
Задовольнити частково позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь про стягнення вартості пошкодженого вагону в сумі 9058,00грн., вартості витрат на порізку пошкодженого вагону - 945,00грн., суми витрат на експертне дослідження щодо визначення вартості пошкодженого вагону - 1250,00грн., 3% річних в сумі 1069,56грн., індексу інфляції в сумі 3034,67грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158, п/р 26003501676000 в МФ ПУМБ, код банку 335742) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк (83000, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957, п/р 2600901517249 в Укрексімбанку, код банку 334817) збитки в сумі 8113,00грн., витрати з державного мита в сумі 111,14грн., 66,42грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення підписаний 25.09.06р.
Рішення набирає законної сили 05.10.2006р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя Сковородіна О.М.