Справа № 2018/2-1156/11
"14" лютого 2011 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого -судді Садовського К.С.
при секретарі - Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, -
09 грудня 2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якої просить стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (надалі ХДАВП) на його користь заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 9926,11 грн. з відповідною індексацією та компенсацією, стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати остаточного розрахунку та відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при звільненні з ним не був проведений остаточний розрахунок по заробітній платі, що змусило його звернутись з цим позовом до суду.
В ході попереднього судового засідання ОСОБА_1 свої вимоги уточнив, зменшила їх розмір і просить стягнути з відповідача лише середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні і відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн. ОСОБА_1 пояснив суду, що 22.12.2010 р. з ним провели остаточний розрахунок, але він протягом двох років відчував моральні страждання у зв'язку з невиплатою йому заробітної плати.
Представник відповідача Пересада А.П. проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди заперечувала, посилаючись на тяжке матеріальне становище підприємства та оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторі. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди вважає необґрунтованими.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З копії трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 працював на ХДАВП.
04 вересня 2008 року позивач був звільнений на підставі ст. 38 ч.3 КЗпП України (Наказ № 942-к від 04.09.2008 р.).
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Як встановлено в судовому засіданні при звільненні позивача остаточний розрахунок з ним проведений не був.
Згідно довідки ХДАВП від 30.12.2010 р. № 1181 остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведений 22.12.2010 р. /а.с. 17/.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно довідки ХДАВП від 03.02.2011 р. № 94 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1складає 3304,38 грн., а сума середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку за період з 04.09.2008 року по 22.12.2010 року (2 роки 3 міс 18 днів) складає 91200,89 грн.
Враховуючи той факт, що ХДАВП вжило заходи щодо добровільного і повного погашення перед позивачем суми заборгованості, а також приймаючи до уваги ту обставину, що ухвалою Господарського Суду Харківської області від 16.06.2010 відносно відповідача порушено провадження про визнання його банкрутом, суд, виходячи з конкретних обставин по справі, вважає, що вказана вище сума 91200,89 гр. є неспівмірною, та з вказаних підстав приходить до висновку про необхідність зменшення такої суми до 6000 гр.
При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на неможливість стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку у зв'язку з наявністю зазначеної ухвали Господарського Суду Харківської області від 16.06.2010, оскільки відповідно до п. 3.9. розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за N 114/8713, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, належать, зокрема, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні. Вказана редакція зазначеного положення не є перешкодою до ухвалення судового рішення.
Доводи у запереченнях представника відповідача про звільнення ХДАВП від сплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахункуОСОБА_1у зав'язку із тяжким матеріальним становищем підприємства, суд вважає необґрунтованими. Відповідно до роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 р. № 13, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності по сплаті на користь працівника середнього заробітку за весь період затримки розрахунку в порядку, що передбачений ст. 117 КЗпП України.
Посилання представника відповідача на оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів не заслуговує на увагу, в зв'язку з тим що дія мораторію встановлює заборону на здійснення стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, але статті 201 ті 202 ЦПК України не передбачають таких підстав для зупинення провадження по цивільній справі як введення мораторію на задоволення вимог кредиторів підприємства.
Таким чином, можливо дійти висновку, що суд не позбавлений можливості під час дії мораторію щодо розв'язання по суті спору між колишнім працівником та підприємством про стягнення суми відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України.
Згідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (далі -КЗпП), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а по справам про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем для звернення до суду в частині стягнення моральної шкоди, оскільки на час звернення до суду з позовом повний розрахунок відповідачем не був проведений, тобто, право позивача на своєчасне отримання остаточного розрахунку відповідач продовжував порушувати.
Однак, в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд відмовляє, у зв'язку із їх недоведеністю.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача 60 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від оплати якого позивач при пред'явленні позову був звільнений.
Керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати остаточного розрахунку у розмірі 6000 /шість тисяч / грн.
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь держави судовий збір у розмірі 60 /шістдесят/ грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 /сто двадцять/ грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.