Справа № 2018/2-а-119/11
"16" лютого 2011 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого -судді Садовського К.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дії і відшкодування шкоди внаслідок прийняття органом державної влади України нормативно-правового акту визнанного незаконним та про визнання бездіяльності відповідачів щодо перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
11 листопада 2010 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій він просить:
1) Визнати дії Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3 такими що були помилково здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2). Зобов'язати Відповідача-1 провести перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175, ст. 268 ЦК України та ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - за період з 2007 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат.
3). Зобов'язати Відповідача-1 усунути порушення, а саме призначити (встановити) йому в подальшому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (III групи інвалідності), основну пенсію, в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. № 796-ХІІ;
4). Зобов'язати Відповідача-2 усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №7-96-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 2007 року;
5). Зобов'язати Відповідача-3 виплатити згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 2007 року;
6). Зобов'язати Відповідача-2 призначити (встановити) мені в подальшому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (III групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ;
7). Зобов'язати Відповідача-3 виплачувати в подальшому йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ;
8). Стягнути на його користь, згідно ст. 90, 94 КАС України, кошти, затрачені мною на правову допомогу в розмірі 500,00 (п'ятсот) грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що є iнвалiдом 3 групи, особою, яка постраждала внаслiдок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. За цих пiдстав, згiдно до ст. 49 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання державної пенсії, розмiр якої, у вiдповiдностi до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»повинен складати не нижче 6 мiнiмальних пенсiй за віком, та додаткової пенсiї за шкоду, заподiяну здоров'ю, розмiр якої у вiдповiдностi до ст. 50 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»повинен складати 50 % мiнiмальної пенсiї за віком. Державну та додаткову пенсiю позивачу призначає, нараховує та виплачує Управлiння Пенсiйного фонду України в Київському районi м. Харкова. Вiдповiдач при призначенi та нapaxyвaннi належних йому пенсiйних виплат, всупереч п.1 ст. 92 Конституцiї України, керується не законами, а пiдзаконними нормативно - правовими актами, тому державна i додаткова пенсiя позивачу призначено i виплачується в меншому розмiрi, анiж це передбачено Законом України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернувся до вiдповiдача про призначення йому державної та додаткової пенсiї відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Звернення позивача залишено без задоволення. Позивач зазначив, що вiдповiдачем не прийнято до уваги те, що право на отримання державної, додаткової пенсії, яку передбачено ч.4 ст.54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», у вiдповiдностi до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами, а не iншими нормативно - правовими актами. Згiдно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державнi соцiальнi стандарти та державнi соцiальнi гарантiї»мiнiмальний розмiр пенсiї за віком визначається виключно законами України, а не Постановами Кабiнету Miнicтpiв України, на якi посилається вiдповiдач. Згідно ст.48 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. За таких обставин позивач вважає дiї вiдповiдачів є не законними та просить суд поновити порушенi права виходячи виключно iз законодавчо визначеного розмiру мiнiмальної пенсiї за віком за допомоги на оздоровлення .
Представник відповідача - Управлiння Пенсiйного фонду України у Київському районi м.Харкова надав до суду заперечення на позов, в якому просить справу розглянути без його участі. В заперечені на позов відповідач посилався на те , що пенсія по інвалідності, яка настала у зв'язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи призначається на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 від 28.02.91 р., а не за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03 р.
Відповідно до ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(796-120) порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а саме: - станом на 01.08.07р. постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 3 січня 2002 року № 1; - починаючи з 28.05.08р. постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року № 530; - починаючи з 16.07.08р. постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16 липня 2008 року № 654.
01.01.08 року Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якими ст. 54 викладена наступним чином -у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках:
по 1 групі інвалідності -160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 2 групі інвалідності -150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 3 групі інвалідності -140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, до 22.05.08р. управління діяло на підставі діючої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після винесення рішення Конституційним Судом України від 22.05.08р. управління керувалося діючими Постановами Кабінету Міністрів, що регулювали питання призначення та виплати пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач окрім основних позовних вимог просить також стягнути витрати на оплату послуг на правову допомогу в розмірі 500 грн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 року №590 граничний розмір компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правова допомога виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день, обчислюється за кожну годину. З долучених до позовної заяви документів не вбачається, скільки саме часу було витрачено на надання правової допомоги, а тому вимоги позивача щодо стягнення компенсації, пов»язаної з витратами на правову допомогу повністю не обґрунтовані.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду 30.09.2010 року, тобто позовні вимоги до 30.03.2010 року подані з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду. Тому управління наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог що стосуються до 30.03.2010 року з причини пропуску шестимісячного строку на зверненян до суду.
Представник відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заперечення на позов, яким просив справу розглядати за відсутності його представника та вважав позовні вимоги ОСОБА_1. такими, що не підлягають задоволенню, при цьому, посилався на наступне. Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1категорії, є інвалідом 3 ої групи..
До 2008 року, на підставі ч.4 ст.48 Закону України №796-XII від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для осіб відповідної категорії було передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від мінімальної заробітної плати, яка для інвалідів 3-ої групи передбачена у розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, за цим Законом, визначається на момент виплати.
Пунктом 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»була призупинена на 2007 рік дія положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. За статтею 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Законом про Державний бюджет України затверджуються повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів та здійснення платежів з конкретною метою. Одним із принципів бюджетної системи України Бюджетним кодексом України визначено збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
Виходячи з цього, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»був передбачений відповідний обсяг видатків.
У 2007 році щорічна допомога на оздоровлення громадянам постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС призначалась і виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в затверджених розмірах, а саме інвалідам 3-ої групи -90 грн.
Позивач у 2007 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення у лютому місяці у розмірі 90 грн., як інвалід 3-ї групи.
У 2008 році, на підставі підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внесені зміни і текст ст. 48 викладено у новій редакції, де «…щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Тому, у 2008 році ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3-ої групи допомога на оздоровлення призначалась та виплачувалась також згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(яка є чинною на даний час) у розмірі 90 грн., яку позивач отримав у березні 2008 року.
Щорічна допомога на оздоровлення у 2007-2008 рр. ОСОБА_1 була призначена та виплачена до прийняття Конституційним судом України рішень про визнання неконституційним окремих положень законів України про державний бюджет України на 2007-2008 роки. Крім того, для перегляду розмірів виплачених у 2007-2008 роках допомог не має підстав, так як рішення Конституційного Суду України набрали чинність відповідно тільки з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року і їх дія не має зворотної сили.
У 2009 році статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно ст..61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
Отже, щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2009 році виплачувалась також на підставі постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року, яка є чинною і після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., розмір якої для інвалідів 3-ї групи становить 90 грн.
Кошти для виплати щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати у 2009 році не передбачалися державним бюджетом України.
Згідно розпорядження управління №7000188 від 05.02.2009 року позивачу призначена щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 120 грн., яка була виплачена Харківським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у лютому 2009 року.
В 2009-2010 рр. щорічна допомога позивачу призначена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 грн., згідно вищевказаної постанови.
Представник відповідача -Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації у судове засідання свого представника не направив, проте надав заперечення, в яких посилається на те, що Центр не може бути належним відповідачем по справі, так як підпорядковується Головному управлінню праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, яке є головним розпорядником коштів, а районні управління праці та соціального захисту населення здійснюють призначення та встановлюють суми належних виплат відповідно до діючого законодавства. Просить справу розглядати без участі представника Центру.
Сторони по справі надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2011 р. та у відповідності до ч.3 ст.122 КАС України справу вирішено судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку письмового провадження, передбаченого ч.3 ст.122 КАС України..
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, є iнвалiдом ІІІ групи, особою, яка постраждала внаслiдок Чорнобильської катастрофи та яка вiднесена до 1-ї категорії постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи, що пiдтверджується вiдповiдно копiями посвiдчень НОМЕР_1 від 22.07.1998 року, вкладки НОМЕР_2 від 16.07.2004 року та довідки МСЕ №003970 (а.с.16) та має пільги, встановленi законодавством України для iнвалiдiв, осiб вiднесених до першої категорії постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи.
Позивач 26.03.2010 року звернувся до Управлiння Пенсiйного фонду України в Київському районi м. Харкова з заявою про перерахунок розмiру пенсiї згiдно дiючого законодавства України (а.с.20), проте перерахунок проведено не було. Суд вважає не проведення перерахунку пенсiї позивачу неправомiрним з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Згідно до пп.15 п.28 II розділу Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” ст.54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи»викладена у наступній редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 1 групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пп.15 п.28 ІІ розд. Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни до ст.54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, з 01.08.2007 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, стаття 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»діє в редакції, яку вона мала до внесення в неї змін в неї Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Щодо вимоги позивача щодо здійснення перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пп.12 п.28 ІІ розд. Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік”, яким внесені зміни до ст.50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 1 групи - 100% мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи -75% мінімальної пенсії за віком; ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -50% мінімальної пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.
У статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення i призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-1У - відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Відповідний перерахунок пенсій позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст.ст.28,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України i щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік», є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.
Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова повинно було здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідні докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в частині здійснення перерахунку щомісячної додаткової пенсії передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи»у період з 01.01.2007 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.
З приводу вимог позивача в частині проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.44-50), щорічна допомога на оздоровлення у 2007-2010р.р. виплачувалась позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме позивачем одержана допомога на оздоровлення: за 2007-2010 роки, як особою, яка є інвалідом 3 групи постраждалою внаслідок ЧАЕС 1-ї категорії у сумі 90 грн. на рік
Положеннями Закону України №769-ХІІ визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, на охорону їх життя, і здоров'я, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
У відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України №769-ХІІ, для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 та 2 категорій, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Як передбачено ч.7 ст. 48 Закону України №769-ХІІ, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000-2005 р.р. не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України №769-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, - допомоги на оздоровлення.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»зупинена дія абз. 2-7 ч. 4 ст. 48 Закону України №769-ХІІ. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними.
Отже, лише починаючи з 09.07.2007 р. ст. 48 Закону України №769-ХІІ діяла в редакції станом до 01.01.2007р.
Згідно п. п. 11, п. 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 48 Закону України №769-ХІІ викладена в новій редакції. Відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію цього положення Закону діяла Постанова Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам 2 групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення становить 120 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. п. 11, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» стосовно виплати щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ЧАЕС.
Таким чином, дія рішення Конституційного Суду України є перспективною і не поширюється на відносини, що виникли, змінилися або припинилися до ухвалення судом вищевказаного рішення.
Виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 провадились у лютому 2007 р. та в березні 2008 р., тобто до прийняття Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, відповідно, з 01 січня по 09 липня 2007 року, та з 01 січня по 22 травня 2008 року відповідач мав застосовувати законодавство, що було чинним на час проведення цих виплат.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач, здійснивши виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у лютому 2007 р. в розмірі 90 грн. як особі, постраждалої внаслідок ЧАЕС 1-ї категорії та в березні 2008 р. у розмірі 90 грн. діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений діючим у зазначені періоди законодавством України, оскільки враховуючи разовий характер виплати щорічної допомоги на оздоровлення, та момент їх здійснення у лютому 2007р., березні 2008р., позивач реалізував своє право на їх отримання, як наслідок, у відповідача припинився обов'язок щодо їх виплати, як і правовідносини між сторонами припинились фактом виплати разової допомоги на оздоровлення.
Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання проведення перерахунку та виплати соціальної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2008 р.р.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідачів провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2009 та за 2010 роки, суд вважає їх обґрунтованими.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»№ 835-ІV від 26.12.2008 р. дія Закону України №769-ХІІ не зупинялась. Як зазначено ч.2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», розміри державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Законом, який встановлює разову грошову допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС є Закон України № 769-ХІІ.
Таким чином, у 2009-2010 роках відповідач мав виконувати приписи діючої норми ст. 48 Закону України №769-ХІІ і виплату позивачу у лютому 2009 р. допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 562 неможна вважати правомірною, з урахуванням того, що на час виплати, згідно ст. 55 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» №835-VІ від 26.12.2008р., розмір мінімальної заробітної плати складав 605 грн.
Зважаючи на викладене, позивач за виключенням вже сплачених відповідачем 90 грн., повинен у 2009-2010 р. отримати допомогу на оздоровлення по 2330 грн. = (605 х 4)-90 грн., за 2009-2010 роки.
Суд не бере до уваги посилання відповідачів на пропущення позивачем шестимісячного позовної давності при пред'явленні вимог по сплаті допомоги на оздоровлення за період 2007-2010р.р., оскільки згідно ст. 48 Закону України №769-ХІІ виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
За змістом ст.ст.1,13,76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»право подання позову до суду про відшкодування ядерної шкоди заподіяної життю і здоров'ю не обмежуються строками давності.
Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог частині зобов'язання відповідачів проводити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення у майбутньому та зобов'язання в подальшому виплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст.48, 49, ч.4 ст.54 Закону України №769-ХІІ, у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки на теперішній час право позивача не порушене і доказів того, що воно порушуватиметься у подальшому, позивач суду не надав.
Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно приписам ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, а граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою КМУ № 590 від 27.04.06р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»встановлено, що якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, то компенсація не повинна перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Однак, позивачем, крім копії рахунку №03-407 від 22.03.2010 року на суму 500 грн., акт приймання-передачі послуг., ксерокопії квитанції від 23.09.2010р. про сплату позивачем на рахунок ТОВ «Надія»500 грн. (а.с.30-31), інших доказів оплати цієї допомоги (оригіналу квитанції), відомостей про кількість часу, протягом якого йому надавалися такі правові послуги не надано, у зв'язку з чим неможливо визначити розмір компенсації витрат на правову допомогу, оскільки компенсація не повинна перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь судових витрат на правову допомогу не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст. 46 Конституції України, ст.ст.48, 49, 50, 54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 3, 6 - 9, 11, 17, 18, 69 -71, 94, 159, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 в розмірі меншим ніж встановлено ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.08.2007 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та за 2010 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова та здійснити перерахунок , а Харківському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести відповідні виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та за 2010 рік, як особі віднесеної до 1 категорії учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС, у відповідності до положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично виплачених йому сум за 2009 рік та 2010 рік.
В іншій частині вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в десятиденний строк із дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.