Справа № 2018/2-664/11
"16" лютого 2011 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Шмадченко С.І.,
при секретарі - Бурдіній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та, посилаючись на вимоги ст..60, ч.1 ст.70 СК України, просив визнати за ним право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з відповідачкою з 07.05.1988 року знаходився у шлюбі. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер. За час перебування у шлюбі вони купили АДРЕСА_1. Право власності на квартиру було зареєстровано в КП ХМБТІ за дружиною та сином по Ѕ частки.
Після смерті сина відповідачка не стала з ним спілкуватися, а 20 травня 2010 року вигнала його зі спірної квартири, що вимусило його з вказаним позовом звернутися до суду..
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги просила їх задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_5 позовні вимоги позивача не визнав, посилалася на те, що спірна квартира була придбана за кошти, які належали саме відповідачки від продажу її та батька майна - квартири по вул..Іванова у м.Харкові. Позивач знав про вказаний правочин, був присутній при його здійсненні, але не потребував, щоб його внесли в якості покупця.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд відмовляє позивачу у позові, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що позивач з відповідачкою з 07.05.1988 року знаходився у шлюбі. 25 жовтня 2010 року на підставі рішення Київського районного суду м.Харкова шлюб між позивачем і відповідачкою розірваний.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, введення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі продажу квартири від 11 грудня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 відповідачка ОСОБА_2, яка діяла від себе і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 та її батько ОСОБА_7 продали квартиру АДРЕСА_2 за 7464 грн. (а.с.53)
Того ж дня 11.12.2001 р. відповідачка ОСОБА_2, яка діяла від себе і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 за 6859 грн. (а.с.54) та яку в КП Харківське міське бюро технічної інвентарізації на праві власності зареєструвала за собою і сином по Ѕ частині (а.с.10). Тобто Ѕ частка спірної квартири має бути сумісним майном подружжя, вартість якої становить 3429,50 грн. (6859 грн.:2= 3429,50). Однак, виходячи з того, що відповідачка від продажу квартири по АДРЕСА_2 мала свою частку, вартість якої становила 2488 грн.(7464 грн.:3=2488), а частка подружжя при купівлі квартири по вул. Мироносицькій,88 становить 941,50 грн. з якої частка позивача становить 470,75 грн. (6859 грн.:2=3429,50-2488=941,50:2=470,75 грн.), то суд вважає, що частка позивача у сумісному майні подружжя є не значною і не може являтися для визнання права власності спірної квартири за позивачем.
Позивач не позбавлений права звернутися до відповідачки з позовом про стягнення грошової суми за частку у сумісному майні подружжя.
На підставі викладеного і керуючись ст..ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 про визнання права власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м.Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя