Справа № 2018/2-а-97/11
"15" лютого 2011 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Діденко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.11.2010 р. до суду надійшов позов ОСОБА_1, в якому позивач просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по жовтень 2010р.; зобов'язати відповідача перерахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. по 01.10.2010р. у сумі 8207,10грн. та виплатити за мінусом 715,0грн. 7492,0грн.; зобов'язати відповідача подовжити з 01.11.2010р. у подальшому виплату доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності з нормами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Свої позовні вимоги вона обгрунтувала тим, що вона є дитиною війни згідно ст.6 вказаного Закону. З 01.01.2006р. по теперішній час відповідач повинен доплачувати їй щомісячно 30% мінімальної пенсії за віком. Невиплата їй державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України №2195-VI «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною та суперечить Конституції та Законам України. Розмір щомісячного підвищення у відповідності до ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»встановлює 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком у відповідності зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування»від 09.08.2003р. №1058-VI встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Сума недоплаченої їй державної соціальної допомоги з боку відповідача за період 2006-2010рр. складає 8207,10грн. У відповідності до ст.ст.99,100 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів встановлений річний строк, який обчислюється з дня, коли особа узнала про порушення своїх прав, свобод, інтересів. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, законами України. Про порушення її прав їй стало відомо лише після опублікування вказаних подій у СМІ, у тому числі у відповідному рішенні Конституційного суду України від 09.07.2007р. Однак, про порушення її прав на момент винесення рішення Конституційним судом України їй стало відомо тільки після висвітлення вказаних подій у засобах масової інформації.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив слухати справу у його відсутність, надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволені позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та наявних в ній доказів, позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, тому позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорту та пенсійного посвідчення позивача.
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до ст. 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в редакції, якою визначено що «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та про внесення змін закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
У відповідності з Рішенням Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Київському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, у розмірі, який передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»та про «Державний бюджет на 2010 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей»не зупинено.
Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, тому суд вважає за можливе захистити права позивача, яки «дитини війни», за період з 05.05.2010 р. по дату прийняття рішення по справі.
Щодо вимог позивача про забов'язання відповідача на майбутнє виплачувати підвищення пенсії суд вважає що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд поновлює порушені права позивача, які визначені законодавством на час вирішення справи .
Судові витрати у вигляді судового збору по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова вчинити певні дії по здійсненню нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 05.05.2010р. по 15.02. 2011 р.
В інший частині вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна)грн.70коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.