Справа № 2018/2-а-57/11
25 січня 2011 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Губської Я.В.
при секретарі Плотниковій К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському району м. Харкова, Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Харкова про повернення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії , -
12.10.2010 року позивач звернувся до суду до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з позовом та просив: 1) визнати дії відповідача про відмову в перерахунку розмірів основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю, щомісячного підвищення пенсії як інваліду війни відповідно до чинного законодавства України протиправними; 2) визнати за відповідачем право на отримання основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та право на щомісячне отримання підвищення пенсії як інваліду війни 2 групи, виходячи з розміру 350% мінімальної пенсії за віком; 3) зобов'язати відповідача відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" вiд 28 лютого 1991року №796-ХІІ (далі - Закон про ЧАЕС) провести перерахунок та виплату йому недоплачених сум як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильскої катастрофи, 1 категорії 2 групи інвалідності з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, та щомісячне підвищення пенсії як інваліду війни, виходячи з розміру 350% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 року з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 10.03.2010 року. Просив також призначити йому пенсію та підвищення на майбутнє та відшкодувати витрати по сплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильскої катастрофи (Серія А №НОМЕР_1 (категорія 1), видане 25.03.2010р., йому встановлена друга група інвалідності з 10.03.2010р.(безстроково) згідно довідки до акта огляду МСЕК Серія ХАР-08 № НОМЕР_2 від 15.03.2010р., та перебуває на облiку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Київському районi м. Харкова, має посвідчення інваліда 2 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (Серія Є № НОМЕР_3), видане 18.03.2010р., перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги в Управлінні праці та соціального захисту населення Київського району м. Харкова з 18.03.2010р. (згідно довідки УП та СЗН Київського району м. Харкова від 18.03.2010р.).
На даний час йому виплачується державна пенсiя та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в значно нижчому розмiрi, який вказано у відповіді УПФ України в Київському районі м. Харкова від 14.06.2010р. (від 959,00 грн. до 1296,00 грн. в місяць).
Позивач здавав документи для призначення пенсії до УПФ України в Київському районi міста Харкова 22.03.2010р., 08.04.2010р. згідно довідок УПФ України в Київському районі м. Харкова від 22.03.2010р., 08.04.2010р.
23.03.2010р. позивач звертався до Головного управління ПФ України в Харківській області для призначення пенсії по 2 групі з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком. 28.05.2010р. позивач повторно звертався до УПФ України в Київському районi м. Харкова для письмових роз'яснень про правильність нарахування йому пенсії. Але відповідач відмовив у проведенні перерахунку на підставі ч.7 ст.54, ст. 67 Закону про ЧАЕС та Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Надав до суду заперечення, в яких зазначає, що ОСОБА_1 з 10.03.2010 року визнаний інвалідом 2 групи захворювання, пов8язаного з виконанням обов8язків військової служби по ліквідації наслідків ЧАЕС і йому з 10.03.2010 року було призначено пенсію по 2 групі інвалідності з урахуванням норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При нарахування основної та додаткової пенсії УПФ застосовує норми Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 року № 1, якою визначено, що розрахунок розміру пенсії проводиться із розміру 19,91 грн. Відповідно до поданої заяви ОСОБА_1. 08.04.2010 року йому призначено підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та призначена допомога на прожиття, як інваліду 2 групи у розмірі 50 грн. Вважає, що підстав для задоволення позову немає, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом достовірно встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, статус інваліда 2 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується відповідно посвідченням Серія А №НОМЕР_1, виданим 25.03.2010р., вкладкою № 642670 до посвідчення №НОМЕР_1, посвідченням Серія Є № НОМЕР_3, довідкою до акту огляду МСЕК серія ХАР-08 №НОМЕР_2 (а.с. ).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з 10.03.2010 року та отримує пенсію як інвалід ЧАЕС 2 групи в сумі 1296 грн.00 коп. (згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Київському районі від 25.05.2010р.), перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги в Управлінні праці та соціального захисту населення Київського району м. Харкова з 18.03.2010р.
Ст. 49 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вiд 28 лютого 1991року №796-ХІІ пенсія особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюється у вигляді: 1) державної пенсії; 2) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону про ЧАЕС встановлено розмiр державної пенсiї для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по II групі інвалідності - не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, розмiр додаткової пенсiї по II групі інвалідності - 75% мiнiмальної пенсiї за віком.
Виплата щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 53 Закону про ЧАЕС повинна здійснюватися повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пункти 2-4, 6-8, 10-18, підпункт 7 пункту 19, підпункт "б" підпункту 2 пункту 20, пункти 20-22, 24-34, підпункти 1-6, 8-12 пункту 35, пункти 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункт 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007р., яким були внесенi змiни до Закону України "Про статус та соцiальний захист громадян, які постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" вiд 28.02.1991р.
З моменту винесення зазначеного рiшення Конституцiйним Судом України положення Закону Укрaїни "Про Державний бюджет Укрaїни на 2008 piк та про внесення змiн до деяких законодавчих aктiв України" вiд 28.12.2007р., що обмежують розмiр мiнiмальної пенсії iнвалiдiв, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, внесенi змiни до ст. 67 Закону України "Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", внесені зміни до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3551-XII від 22.10.1993 щодо розміру підвищення пенсій інвалідам війни втратили чинність з 22.05.2008 року.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів i нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-III від 05 жовтня 2000 року.
За змістом абзацу третього статті 1 цього Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
У вiдповiдностi зі ст.19 Закону України «Про державнi соцiальнi стандарти i державнi соцiальнi гарантії»№ 2017-III від 05 жовтня 2000 року мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України, а не Постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач.
Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум»№ 966-XIV від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних i культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України i щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також суд враховує вимоги ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначений в статті 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України „Про Державний бюджет України на відповідний рік”, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися, виходячи з нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначаються на пiдставi Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" №796 вiд 28.02.1991р., а не за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування" вiд 09.07.2003р.
Відповідний перерахунок пенсій позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України „Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є відсильною нормою з посиланням на ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 року.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії, підвищення пенсії як інваліду війни 2 групи виступає мінімальна пенсія за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, при розрахунку підвищення пенсії як інваліду війни 2 групи застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 року. Іншого нормативно-правового акта, який визначав би цей або встановлював інший розмір немає.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання дій відповідача про відмову в перерахунку розміру пенсії позивача у відповідності з чинним законодавством України протиправними та зобов'язання відповідача відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»провести перерахунок та виплату його державної пенсії з 10.03.2010р із розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком -прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії за шкоду ,заподіяну здоров'ю, -75 процентів мінімальної пенсії за віком -прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також суд зазначає, що згідно вимог ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров*ю особи, не обмежується строком давності.
Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та законними, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Вимоги позивача, щодо встановлення пенсiї на майбутнє не пiдлягають задоволенню, оскiльки суд не повноважний визначати конкретний розмір недоплаченої соціальної допомоги позивача у грошовому вимірі, тaкi виплати не були йому нapaxoвані, а суд не може перебирати на себе функцiю здiйснення перерахунку та нарахування пенсiї замiсть органу, на який покладенi такі повноваження.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 08.04.2010 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з заявою про призначення підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи, надане посвідчення серії Є № 106467.
Згідно ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( в редакції станом на 08.04.2010 року) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам війни 1 групи -у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для соіб, які втратили працездатність; 2 групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Право позивача з 08.04.2010 року на отримання зазначеного підвищення до його пенсії, призначеної за нормами ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено ст. 60 цього Закону, за якою особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись і інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України. Таким чином, позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначення іншого розміру підвищення до пенсії, виходячи із вимог підзаконних нормативних актів всупереч вимогам ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірним.
Витрати позивача на оплату послуг з правової допомоги в сумі 500 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належить, зокрема, витрати на правову допомогу.Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України витратами на правову допомогу є витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором
Позивачем не надано суду копії договору з адвокатом або іншим фахівцем в галузі права на надання йому правової допомоги по даній справі. Таким чином, ці витрати не можуть бути віднесені до судових витрат позивача і відшкодуванню не підлягають.
На пiдставi вищевикладеного, керуючись ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ вiд 28 лютого 1991 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 року, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-XII від 22 жовтня 1993 року, ст.ст. 8-14, 71, 155, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управлiння Пенсiйного фонду України у Київському районi м. Харкова щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії всупереч вимогам ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»та підвищення до пенсії, як інваліду війни згідно вимог ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управлiння Пенсiйного фонду України в Київському районi м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 10.03.2010 року відповідно до вимог ст.ст. 50,54, п.3 ст. 67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», щодо мінімального розміру державної пенсії не нижче 8 мiнiмальних пенсiй за віком та додаткової пенсiї за шкоду заподiяну здоров'ю у розмiрi 75 відсотків мiнiмальної пенсiї за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з виплатою недоотриманих сум пенсії за результатами здійсненого перерахунку.
Зобов'язати Управлiння Пенсiйного фонду України в Київському районi м. Харкова провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1, як інваліду війни 2 групи з 08.04.2010 року відповідно до вимог ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з виплатою недоотриманих сум за результатами здійсненого перерахунку.
В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в десятиденний строк із дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ-