№ 2а-256/11
31 січня 2011 року м. Ізюм
Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бутенко В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії, -
встановив:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (далі -Управління ПФУ), в якому зазначає, що вона має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії, має 2 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з аварією на Чорнобильській АЕС з 1.10.1998 року, обліковується в Управлінні ПФУ. Законодавством України - статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.1991 року, їй щомісячно повинна надаватися пенсія у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, призначення щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Але всупереч вимогам закону належні їй виплати пенсії та доплати до пенсії Управлянням ПФУ з 15 жовтня 1998 року по цей час неправомірно виплачувалась в неповному розмірі.
Просить суд:
1. Визнати противоправними дії та бездіяльність відповідача Управління ПФУ щодо не нарахування та виплати їй пенсії та додаткової пенсії не в повному обсязі з 15 жовтня 1998 року по цей час.
2. Зобов'язати Управління ПФУ виконати перерахунок та виплату їй належної до видачі державної пенсії по 2 групі інвалідності по захворюванню, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи -8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.1991 року, у розмірі законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком з розрахунку на час виплати починаючи з 15 жовтня 1998 року.
Вважає ці дії відповідача неправомірними і тому вона подала позов до суду з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду, посилаючись, що про порушення її законних прав Управлінням їй стало відомо лише у жовтні 2010 році, що є поважною причиною (а.с. 1-5).
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.11.2010 року у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з 15 жовтня 1998 року до 2010 року відмовити. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії, стягнення шкоди в частині вимог позову з 15 жовтня 1998 року до 2010 року залишено без розгляду (а.с. 21-22).
Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 36-38).
В судове засідання позивач або його представник не з'явилися, представник відповідача не з'явився, про дату, місце, та час розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 32).
Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду від 31 січня 2011 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (а.с. 40).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи Пенсійного фонду України, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС у 1986 році, Категорія 1, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 4.11.1998 року і вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 від 13.08.1997 року (а.с. 14), з 30.09.1998 року їй встановлено 2 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з аварією на Чорнобильській АЕС, має статус інваліда 2 групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія 2-98 ХАР № 004344 від 15.10.1998 року (а.с. 7) та експертним висновком МСЕК № 105 від 30.09.1998 року (а.с. 8).
14.09.2010 року позивач звернулася до Управління ПФУ з заявою про здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі кошти до пенсії та додаткової пенсії згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с. 10).
Листом № 1074/К-14 від 11.10.2010 року Управління ПФУ надана відповідь позивачу, в якій роз'яснено, що здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі кошти до пенсії та додаткової пенсії обчислені ОСОБА_1 з дотриманням вимог чинного законодавства як державному службовцю (а.с. 12-13).
ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.1991 року, встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір її пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком інвалідам ІІ групи. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Тому вона звернулася до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримала відмову (а.с. 1-5, 10).
Суд вважає, що вказана відмова Управління ПФУ є протиправною частково з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 3 статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абзацу 3 статті 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії -встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум -вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-4 від 9 липня 2003 року, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули Закону України № 1058-4 передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-4 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України № 1058-4.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України № 1058-4 обумовлено, що особам, які мають право одночасно на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за їх вибором.
Розмір державної пенсії визначається за тим законом, згідно з яким вона призначена.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», але додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не отримує взагалі (а.с. 12-13, 39).
Таким чином, вищевказаними нормами законів встановлюється право особи, яка має право на державну пенсію відповідно до різних законів, вибору одного виду пенсійного забезпечення та отримання державної пенсії на підставі одного із законів. Тобто, позивач має право отримувати лише один вид державної пенсії на свій вибір.
З заявою про переведення на пенсію, передбачену Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачка до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області за місцем свого проживання за період з 1січня 2010 року по 28.09.2010 року не зверталася (а.с. 6,11).
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління ПФУ в частині визнати противоправними дії та бездіяльність відповідача Управління ПФУ щодо не нарахування та виплати їй державної пенсії не в повному обсязі з 1 січня 2010 року, та зобов'язати Управління ПФУ виконати перерахунок та виплату їй належної до видачі державної пенсії по 2 групі інвалідності по захворюванню, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи -8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, у розмірі законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком з розрахунку, починаючи з 1 січня 2010 року, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці перерахунку додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 1 січня 2010 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Позиція Управління ПФУ ґрунтується виключно на Законі України від 28.12.2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та на постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530, якою врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян.
Суд зазначає, що Постановою КМУ, на яку посилається Управління ПФУ, визначений для даної категорії нижчий розмір додаткових пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 1 статті 50 даного закону нижчий розмір додаткової пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи; дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка набрала чинності 22.05.2008 року, врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, яка отримують пенсії, вiдповiдно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону інвалідам 2 групи у розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які в тратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-УI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону №1058-ІУ встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління ПФУ повинно було нараховувати та сплачувати позивачу додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 1 січня 2010 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Суд не може погодитись з позицією відповідача в цій частині. Як зазначалось вище, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, і, встановлюючи такий порядок, останній не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
В статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI встановлений прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня -709 гривень, з 1 жовтня -723 гривень, з 1 грудня -734 гривень. Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось.
Тобто, при нарахуванні додаткової пенсії позивачу з 1 січня 2010 року Управління ПФУ повинен брати встановлений прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2010 року -695 гривень, з 1 квітня 2010 року -706 гривень, з 1 липня 2010 року -709 гривень, з 1 жовтня 2010 року -723 гривень, з 1 грудня 2010 року -734 гривень, оскільки саме він береться для визначення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті додаткової пенсії згідно Закону №796-ХІІ.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Таким чином, позивачу мав бути визначений мінімальний розмір додаткової пенсії, виходячи з розрахунку 75% мінімальних пенсій за віком, передбаченої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV, а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме розмір мінімальної пенсії за віком, установлений у законі Про державний бюджет України на відповідний рік, а не Постанова КМУ, на яку посилається відповідач.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України №796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача в цій частині відповідають Закону України №796-ХІІ, і вона має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу призначеної щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам 2 групи з 1 січня 2010 року по 4 листопада 2010 року в належному розмірі, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ по не виконанню приписів статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування і отримання призначеної щомісячної додаткової пенсії у цей період.
Таким чином, Управління ПФУ, не здійснивши ОСОБА_1 виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю інваліду 2 групи у зазначений період з 1 січня 2010 року по 31.12.2010 року -діяли не правомірно, ні на підставі, ні у межах повноважень та ні у спосіб, що визначено діючим законодавством України на час виплати.
Частиною третьою статті 159 КАС визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями 8, 19, 22, 46, 75, 92, 152 Конституції України, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, статтями 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991 року, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI, статтями 2-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 99-100, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області по не виконанню приписів статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування і отримання щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 1 січня 2010 року по 4 листопада 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 1 січня 2010 року по 4 листопада 2010 року, починаючи з 1 січня 2010 року відповідно до вимог частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківській області відмовити.
Судові витрати по справі покласти за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя -