№ 2а-1942/11
27 січня 2011 року м. Ізюм
Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бутенко В.М., розглянувши в адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправними дії та бездіяльності, відновлення порушеного права і зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправними дії та бездіяльності, відновлення порушеного права і зобов'язання вчинити певні дії щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі державної та додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи по 2 групі інвалідності, відновити його порушене право та зобов'язання ГУ ПФУ здійснити розрахунок та виплатити йому державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи по 2 групі інвалідності, за період з 27.11.2009 року.
На його письмове звернення 17 листопада 2010 року до ГУ ПФУ щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі державної та додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи по 2 групі інвалідності, листом від 30 листопада 2010 року йому було відмовлено. Тому він подав адміністративний позов до суду.
Просить суд:
1. Визнати противоправними дії та бездіяльність відповідача ГУ ПФУ щодо не нарахування та виплати йому пенсії та додаткової пенсії не в повному обсязі з 27 листопада 2009 року.
2. Зобов'язати ГУ ПФУ виконати перерахунок та виплату йому належної до видачі державної пенсії по 2 групі інвалідності по захворюванню, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи -8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.1991 року, статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у розмірі законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком з розрахунку на час виплати починаючи з 27 листопада 2009 року.
Вважає ці дії відповідача неправомірними і тому він подав позов до суду з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду, посилаючись, що про порушення його законних прав ГУ ПФУ йому стало відомо лише у листопаді 2010 році, що є поважною причиною (а.с. 1-5).
Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 15-16).
В судове засідання позивач або його представник не з'явилися, представник відповідача не з'явився, про дату, місце, та час розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 20, 23).
Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду від 27 січня 2011 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (а.с. 25).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи Пенсійного фонду України, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році Категорія 1, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 27.12.2000 року і вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 с від 2.12.2009 року, з 24.11.2009 року йому встановлено 2 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному з аварією на Чорнобильській АЕС, має статус інваліда 2 групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія ХАР-08 № 021922 від 25.11.2009 року (а.с. 10-11).
17.11.2010 року позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою про здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі кошти до пенсії та додаткової пенсії з часу призначення згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с. 8).
Листом № 3702/П-14 від 30.11.2010 року ГУ ПФУ надана відповідь позивачу, в якій роз'яснено, що здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі кошти до пенсії та додаткової пенсії обчислені ОСОБА_1 з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 9).
ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.1991 року, статтею 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком інвалідам ІІ групи. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову (а.с. 1-5, 8).
Суд вважає, що вказана відмова ГУ ПФУ є протиправною частково з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 3 статті 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абзацу 3 статті 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії -встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум -вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-4 від 9 липня 2003 року, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули Закону України № 1058-4 передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-4 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України № 1058-4.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ з 1 січня 2007 року і отримує з 24.11.2009 року пенсію по інвалідності 2 групи, пов'язаної з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 80% грошового забезпечення, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і обчислену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 (а.с. 9, 15).
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії військовослужбовців призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 50 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»обумовлено, що особам, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Розмір державної пенсії визначається за тим законом, згідно з яким вона призначена.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.1991 року і цим Законом.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»пенсії, призначені за цим Законом обчислюються з розміру грошового забезпечення, яке включає відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії.
Частиною 2 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії військовослужбовцям по інвалідності, а членам їх сімей у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Таким чином, вищевказаними нормами законів встановлюється право особи, яка має право на державну пенсію відповідно до різних законів, вибору одного виду пенсійного забезпечення та отримання державної пенсії на підставі одного із законів. Тобто, позивач має право отримувати лише один вид державної пенсії на свій вибір.
З заявою про переведення на державну пенсію, передбачену Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області за місцем свого проживання не звертався (а.с. 6-7).
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в частині визнати противоправними дії та бездіяльність відповідача ГУ ПФУ щодо не нарахування та виплати йому державної пенсії не в повному обсязі з 27 листопада 2009 року, та зобов'язати ГУ ПФУ виконати перерахунок та виплату йому належної до видачі державної пенсії по 2 групі інвалідності по захворюванню, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи -8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.1991 року, статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»у розмірі законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком з розрахунку, починаючи з 27 листопада 2009 року, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 27 листопада 2009 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Позиція ГУ ПФУ ґрунтується виключно на постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530, якою врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян.
Суд зазначає, що Постановою КМУ, на яку посилається ГУ ПФУ, визначений для даної категорії нижчий розмір додаткових пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 1 статті 50 даного закону нижчий розмір додаткової пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи; дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка набрала чинності 22.05.2008 року, врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, яка отримують пенсії, вiдповiдно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону інвалідам 2 групи у розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які в тратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-УI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону №1058-ІУ встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України ГУ ПФУ повинно було нараховувати та сплачувати позивачу додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Розрахунок додаткової пенсії позивачу ГУ ПФУ з 24.11.2009 року проводило на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Суд не може погодитись з таким розрахунком. Як зазначалось вище, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, і, встановлюючи такий порядок, останній не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
В частині 1 статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 №835-VI (далі Закон №835-VІ) зазначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось.
В статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI встановлений прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня -709 гривень, з 1 жовтня -723 гривень, з 1 грудня -734 гривень. Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось.
Тобто, при нарахуванні додаткової пенсії позивачу з 27.11.2009 року ГУ ПФУ повинен брати прожитковий мінімум в сумі станом на грудень 2008 року, та встановлений прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2010 року -695 гривень, з 1 квітня 2010 року -706 гривень, з 1 липня 2010 року -709 гривень, з 1 жовтня 2010 року -723 гривень, з 1 грудня 2010 року -734 гривень, оскільки саме він береться для визначення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті додаткової пенсії згідно Закону №796-ХІІ.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Таким чином, позивачу мав бути визначений мінімальний розмір додаткової пенсії, виходячи з розрахунку 75% мінімальних пенсій за віком, передбаченої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV, а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме розмір мінімальної пенсії за віком, установлений у законі Про державний бюджет України на відповідний рік, а не Постанова КМУ, на яку посилається відповідач.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України №796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача в цій частині відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу призначеної щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам 2 групи з 27.11.2009 року по 17.12.2010 року в належному розмірі, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ по не виконанню приписів статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування і отримання призначеної щомісячної додаткової пенсії у цей період.
Таким чином, ГУ ПФУ, здійснивши ОСОБА_1 виплату призначеної щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю інваліду 2 групи у зазначений період з 27.11.2009 по 17.12.2010 року -діяли не правомірно, ні на підставі, ні у межах повноважень та ні у спосіб, що визначено діючим законодавством України на час виплати.
Частиною третьою статті 159 КАС визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно, перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених державою, в даному випадку суд не повинен при розгляді даного спору відмовляти в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом, передбаченому статтями 99, 100 КАС України.
Керуючись статтями 8, 19, 22, 46, 75, 92, 152 Конституції України, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, статтями 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 №835-VI, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI, статтями 2-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 99-100, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправними дії та бездіяльності, відновлення порушеного права і зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по не виконанню приписів статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування і отримання призначеної щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 27 листопада 2009 року по 17 грудня 2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 27 листопада 2009 року по 31 грудня 2009, з 1 січня 2010 року по 17 грудня 2010 року, починаючи з 27 листопада 2009 року відповідно до вимог частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовити.
Судові витрати по справі покласти за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя -