2014/2-а-18/11
іменем України
03.02.2011 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Овдієнка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративною позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просила: визнати незаконною бездіяльність відповідача в відношенні невиплати їй, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача зробити їй нарахування недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по день ухвалення рішення; зобов'язати відповідача в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»- 30% мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою судді Зміївського районного суду від 01.11.2010 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху через відсутність заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою судді Зміївського районного суду від 15.12.2010 року позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача, зобов'язання здійснення перерахунку пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком та проведення відповідних виплат за період з 09.07.2007 року по 27.04.2010 року була залишена без розгляду, щодо іншої частини позовних вимог було відкрито скорочене провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус дитини війни, оскільки на 02.09.1945 року їй не виповнилось 18 років. Відповідно до ст. 6 цього Закону до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах»від 30 квітня 2002 року N 8-2, основним завданням органів Пенсійного Фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, виплата підвищення до пенсії повинна здійснюватись Відповідачем.
Після прийняття Конституційним Судом рішення №19-рп/2010, їй стало відомо, що згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в повному обсязі їй не виплачувалась і не виплачується. Нарахування та виплати щомісячної надбавки до пенсії здійснювались відповідачем всупереч діючого законодавства України, чим відповідач порушує її права.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Пунктом 41 другого розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22.05.2008 р. положення ст. 67 розділу 1 пунктів 2-4. 6-8. 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36-100 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а також враховуючи постанову пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.1996 р. в якій зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь якого закону чи іншого нормативного акту з точки зору його відповідності Конституції, а також на чинному законодавстві, але не суперечити їй.
Таким чином, положення п. 41 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік втратило чинність 22 травня 2008 року.
Попри те, що Конституція України, як норма прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, Відповідач, як орган владних повноважень, не здійснив виплату належного їй підвищення в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону та гарантованої Конституцією України, чим грубо порушив її права.
Вважала, таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві наполягала на задоволенні позову, у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я просила розглянути справу за її відсутністю.
Представник відповідача заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області Ляшко С.В. надав заперечення проти позовної заяви, в яких зазначив, що позовна заява не може бути задоволена з наступних підстав.
Соціальне забезпечення громадян, яким встановлено статус «Дитина війни»здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV. Стаття 6 цього Закону встановлює, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 р. № 3367-ІV внесено зміни в статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 р., а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону -у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року.
Згідно п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 р. № 489-V дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій для дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. №1261. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 р. №1058-ІV, далі по тексту -Закон № 1058) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 статті 4 Закону №1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.
Частина 2 статті 72 Закону №1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5 Закону №1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»суперечать Закону №1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Частина 3 статті 28 цього ж Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому норми частини 1 статті 73 Закону №1058 дають вичерпний перелік видів виплат, на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду України, а саме на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Одночасно норми частини 2 статті 73 Закону №1058 забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.
Листом від 31 серпня 2007 р. № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений в статті 28 Закону №1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Такі зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 р. № 107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.
З 22 травня 2008 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№530 від 28 травня 2008 р. де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п. 8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 р. -48,10 грн., з 1 липня 2008 р. -48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 р. -49,80 грн.
Позивач безпідставно просить винести рішення про виплату допомоги за період з 01 січня 2009 року, так як рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп стосується тільки щодо визнання неконституційними відповідних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів».
На підставі вищевикладеного вважав, що управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області діяло згідно чинного законодавства, не порушувало норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.
Просив відмовити в позові повністю, справу просив розглянути за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі в порядку письмового провадження.
У відповідністю з ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді Зміївського районного суду від 15.12.2010 року позивачці ОСОБА_1 було відкрито по справі скорочене провадження.
Після надходження заперечень проти позовної заяви, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого рішення у порядку скороченого провадження.
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про необхідність розглянути справу за відсутністю сторін у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1, виданим Готвальдовським районним управлінням соціального захисту населення, з відповідною відміткою (а. с. 6).
З довідки, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі, вбачається, що позивачці з квітня 2010 року здійснювалися виплати по 49 грн. 80 коп. (а. с. 15).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» 28.04.2010 року по день розгляду справи в суді не зупинено та не змінено. Тому починаючи з 28.04.2010 року управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
За таких обставин, позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Зміївському районі Харківської області, по не виконанню з 28 квітня 2010 року по день постановлення рішення приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 28 квітня 2010 року по час розгляду справи.
Позивачкою не надано доказів щодо порушення її права на отримання зазначеного підвищення до пенсії в майбутньому, тому суд не має підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6-14, 71, 94, 128, 159-163, 183-2 КАС України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо не проведення ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28 квітня 2010 року по день розгляду справи.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28 квітня 2010 року по 03 лютого 2011 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий: