апеляційний суд автономної республіки крим
у м. Феодосії
Справа №22-ц-1388-Ф/06р. Головуючий суду першої інстанції Бєлоусов Е.Ф.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
11 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Притуленко О.В.
суддів - Соболюка М.М.
- Полянської В.О.,
при секретарі - Михайловій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, діючої в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3 особою, що втратила право користування жилою площею, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2006 року,
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., діючої в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3. і просив визнати малолітню ОСОБА_3. особою, що втратила право на користування жилою площею. Свої вимоги мотивував тим, що малолітня ОСОБА_3. - його племінниця, 19 липня 2004 року була незаконно прописана до квартири № АДРЕСА_1 за заявою її бабусі ОСОБА_4.- колишнього наймача та за згодою її батька ОСОБА_5. Однак відповідачка ніколи зі своїм батьком у квартирі не мешкала, у спірній квартирі не проживала. Після смерті матері ОСОБА_4. та брата ОСОБА_5. він бажає приватизувати квартиру. Однак відповідачка добровільно не виписується, що перешкоджає йому розпорядитися квартирою по своєму розсуду.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 квітня 2006 року позов ОСОБА_1. було задоволено й визнано неповнолітню ОСОБА_3, 1995 року народження, особою, що втратила право на користування жилою площею у квартирі № АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не були застосовані вимоги ч. З ст. 71, ст. 65 Житлового Кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді - доповідача, апелянта та його представника, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що малолітня ОСОБА_3. у спірній квартирі ні до реєстрації у по квартирній картці, ні після постійно не проживала, спільного господарства з наймачем квартири не вела, а тому самостійного права користування нею не придбала.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду і вважає, що вони не відповідають обставинам справи і не засновані на доказах.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, 1995 року народження, проживала у квартирі № АДРЕСА_1 зі своїм батьком ОСОБА_5. та бабусею ОСОБА_4. з 1998 року. За заявою наймача ОСОБА_4. та згоди членів його сім'ї, дівчинка була 19 липня 2004 року вписана до особливого рахунку. Після смерті батька, яка настала 22 липня 2005 року, і незадовго до смерті бабусі, дівчинку на виховання забрала мати - відповідачка по справі. Ці обставини підтверджуються дослідженими матеріалами справи та поясненнями допитаних у суді першої інстанції свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Із матеріалів справи вбачається, що між батьками неповнолітньої ОСОБА_3, з причини тяжкого захворювання матері дівчинки, та частого перебування її у лікарнях, було досягнуте згоди на проживання дитини з батьком. Ці обставини у судовому засіданні спростовані не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, яки проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Як вбачається з матеріалів справи порушення вимог ст. 65 ЖК України при вселенні неповнолітньої ОСОБА_3. до спірної квартири не було.
Позивач заперечує, що давав згоду на вселення племінниці до квартири. Однак колегія судців не може погодитися з доводами позивача про незаконність вселення ОСОБА_3. до квартири без згоди позивача.
Неповнолітня була вселена у займане її батьком жиле приміщення, а згідно до вимог ч. 1 ст. 65 ЖК України на вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей згоди всіх проживаючих членів родини не потрібно.
Відповідно до п. З ч. З ст. 71 ЖК України за дитиною, яка тимчасово вибула з жилого приміщення на виховання до родичів, жиле приміщення зберігається на протязі всього часу його перебування у родичів.
Матеріали справи свідчать про те, що неповнолітня ОСОБА_3, 1995 року народження, тимчасово вибула з спірної квартири, тому що після смерті батька була забрана матір'ю на виховання.
Таким чином, за ОСОБА_3. повинне бути збережене зазначене жиле приміщення до її повернення від матері.
Відповідно п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленні нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування нори матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, п.2 ст. 307, п. З ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України, палати,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2006року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання про визнання ОСОБА_3 особою, що втратила право користування жилою площею у квартирі № АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду АР Крим може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення