апеляційний суд автономної республіки крим
у м. Феодосії
Справа № 22-а-1557-Ф/06 р. Головуючий суду першої інстанції Лісовська В.В.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
02 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.
суддів - Полянської В.О.,
Соболюка М.М. при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Республіканського військового- комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання права на перерахування раніше призначеної пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року,
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Республіканського військового комісаріату Автономної Республіки Крим і просив визнати його право на перерахунок пенсійного забезпечення до рівня, визначеного чинними нормативно-правовими актами України, прийнятими після його звільнення зі служби і зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплатити йому пенсію за минулий час: з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року - 40 % надбавки посадового окладу згідно Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99; з 01 січня 2003 року - 100 % надбавки грошового забезпечення, введеної Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року; з 01 травня 2003 року - 90 % надбавки за безперервну службу, введеною Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003; з 01 березня 2001 року - премії в розмірі 33,3%, передбачену п. З Постанови Кабінету Міністрів № 829 від 22 травня 2000 року та Наказом Міністерства України від 05 березня 2001 року № 75. Позивач також просив визнати його право на доплату пенсії за 2005 рік та зобов'язати відповідача зробити доплату у розмірі 50% недорахованої пенсії за 2005 рік без обмеження відсоткових надбавок і премій; визнати його право на доплату надбавки за безперервну службу за 2005 •року та зобов'язати Республіканський військовий комісаріат зробити доплату за період з 01 січня 2005 року по 21 березня 2005 року в розмірі 50 % недонарахованої надбавки, виходячи з її максимального розміру, встановленого законодавством України для військовослужбовців, що мають безперервну службу понад 25 календарних років.
Свої вимоги мотивував тим, що він є військовий пенсіонер, звільнений у запас з 14 вересня 1990 року і йому встановлена пенсія згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП. Після його звільнення неодноразово підвищувалося грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а йому розмір пенсії не перераховувався, що суперечить вимогам ст.ст. 43,63 Закону України № 2262-ХІІ.
Постановою Судацького міського суду АР Крим від 26 червня 2006 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання права на перерахування раніше призначеної пенсії та доплату пенсії за 2005 рік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального права, суперечить чинному законодавству. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд не відновив його права передбачені ст. З, 8,17, 21,22,24,46,48, 55 Конституції України, яки були грубо порушені Республіканським військовим комісаріатом у зв'язку з неправомірним вживанням ч. З ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП, п. 8 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і матеріальної допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової і військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».
Апелянт вважає, що суд не зробив розмежування між обчисленням пенсії і перерахуванням пенсії, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час проходження служби, з якої був звільнений у запас у вересні 1990 року надбавок, встановлених Указом Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99; Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року; Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003; та премії в розмірі 33,3%, передбаченої п. З Постанови Кабінету Міністрів № 829 від 22 травня 2000 року не отримував. Тому дії цих нормативно-правових актів на нього не поширюються.
Закон № 1769-ІУ «Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який набрав чинність з 01 січня 2005 року, не має зворотної сили і тому вимоги про перерахунок пенсії з врахуванням введених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премій за минулий час, тобто з 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.
Тобто вимоги позивача, щодо перерахунку пенсії з обліком уведених після його звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премій за минулий час суд першої інстанції правильно визнав необгрунтованими, і підстав для перерахування раніше призначеної пенсії не має.
Згідно роз'яснень, які містить п. 8 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду
України «Про окремі питання при застосуванні судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких других осіб» від 15.04.2005 року виходить, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01 січня 2005 року, не була передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку з введенням після звільнення військовослужбовців і осіб, які мають право на пенсію у відповідності до Закону України №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не одержували під час служби, а також премій. 3 матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби з 14 вересня 1990 року і з 15 березня 1990 року отримає пенсію як військовий пенсіонер.
Підвищення раніше призначених пенсій особам даної категорії проводиться на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року № 1576 «Про заходи про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та від 27 серпня 2003 року № 1350 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких других осіб».
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" і п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 перерахунок раніше призначеної пенсії військовослужбовцям і прирівняних до них особам проводиться у звязку із зміною розміру грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, що було зроблено після звільнення їх зі служби.
При цьому слід мати на увазі, що при збільшенні розміру окладів грошового забезпечення (посадового окладу і окладу за воїнське спеціальне звання) підлягає перерахунку як процентна надбавка за вислугу років, так і інші додаткові види грошового забезпечення, які враховувалися при обчислюванні пенсії та розмір яких визначається у відсотках від вказаних окладів грошового забезпечення (за класність, роботу з секретними документами, умовами служби тощо).
Таким чином, з приведених обставин виходить, що щомісячні: 40 % надбавка до посадового окладу згідно Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99; 100% надбавка, встановлена Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 і надбавка за безперервну службу, яка встановлена Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення і приймаються в розрахунок при обчисленні пенсії особам, які одержували їх під час проходження служби і звільнені після їх встановлення.
Безсуперечно встановлено, що під час проходження служби ОСОБА_1. ні 100% надбавку, встановленої Указом Президента України №173/2002 від 23 лютого 2002 року, ні премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, ні надбавки за безперервну службу, встановлену Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року, ні 40 % надбавки посадового окладу згідно Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99 не одержував. Тому дії вищенаведених нормативно-правових норм на нього не можуть розповсюджуватися, оскільки встановлення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення після звільнення військовослужбовця зі служби і яких він не одержував під час служби, не може бути підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії.
За таких обставин оскаржене рішення не підлягає скасуванню, оскільки фактичні обставини справи судом встановлені і дослідженні в повному обсязі, норми матеріального та процесуального права застосовані правильно.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 206 Кодексом адміністративного судочинства України, колегія судів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Республіканського військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання права на перерахування раніше призначеної пенсії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання законної сили.