Справа № 2-4105\2008
15 квітня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Кучерявець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що спільне життя з відповідачкою не склалась, тривалий час між ними виникають непорозуміння з різного приводу, які привели до взаємного відчуження. Тому вважає, що їх шлюб розпався остаточно і поновити його неможливо, вважаючи всі можливості для примирення вичерпаними.
В судовому засіданні позивач та його представник просили шлюб розірвати, оскільки збереження шлюбу та примирення між подружжям неможливо внаслідок морального незадоволення від постійних образ відповідачки на його адресу, нерозумінням і нехтуванням відповідачкою його потреб, рішення про розірвання шлюбу виважене та прийняте після тривалих роздумів, цей шлюб є лише формальністю для обох сторін та суперечить інтересам позивача, т.я. фактично ним створена інша сім'я.
В своїх поясненнях позивач зазначив, що подружні стосунки сторонами не підтримуються з червня 2004 року, а спільне господарство ними не ведеться з липня 2008 року, тобто з часу фактично окремого проживання сторін. Відповідачка залишилась проживати в належній йому на праві власності квартирі, тому він періодично відвідує квартиру для контролю за її утриманням, а сам з вересня 2008 року проживає в іншій сім'ї.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, пояснюючи, що відповідачка намагається зберегти сім'ю, вважаючи, що примирення та збереження шлюбу можливе. Не заперечували, що позивач проживає окремо, але вказували, що тільки з січня 2009 року. На теперішній час сторони продовжують періодично зустрічатися в квартирі, де проживає відповідачка, та спільно займатися бізнесом, сплачувати комунальні послуги за квартиру та виконувати зобов'язання за кредитним договором. Зазначають також, що раніше у позивача вже траплялись випадки захоплення іншими жінками, але в подальшому сторони примирялись, тому вважають і в цьому разі його захоплення носить короткочасний характер.
Суд, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19.07.2002 року, від цього шлюбу дітей не мають. Принаймні з осені 2008 року сторони не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаємопорозуміння та почуття любові між сторонами втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків.
Також суд зважає на ту обставину, що справа знаходиться в провадженні суду з жовтня 2008 року і відповідачка мала можливість використати цей час для взаємопорозуміння та покращення сімейних стосунків, однак нічого для цього не зробила та вказувала, що не знає, які заходи мала робити і які буде уживати в разі надання судом строку на примирення.
Станом на час розгляду справи судом примирення сторонами не досягнуто і позивач категорично заперечує проти можливості примирення, не вважаючи розлад в сім'ї тимчасовим, посилаючись на серйозні доводи щодо свого небажання продовжувати шлюб та на намір укласти шлюб з іншою жінкою, з якою проживає на даний час.
Свідок ОСОБА_3, син відповідачки від попереднього шлюбу, не зміг пояснити, які стосунки між сторонами існують зараз та чи проживає позивач в їх квартирі, оскільки і сам не завжди буває вдома. Інколи вони пересікаються з позивачем в квартирі, де проживає відповідачка. Раніше між сторонами виникали сварки, тепер вдома спокійніше, але чи пов'язане це з не проживанням позивача, свідок не міг пояснити.
Як вбачається з його пояснень, сказати, що в сім'ї стосунки між подружжям склались за весь час їх шлюбу добрими та нормальними неможливо.
Виходячи з викладеного, суд не вважає посилання відповідачки на можливість примирення сторін щирим, а вбачає намагання затягнути розгляд справи про розірвання шлюбу з інших підстав.
За з'ясованих судом обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, т.я. відносини, що склались між подружжям, носять стійкий характер, причини, що спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обгрунтованими, шлюб між сторонами розпався і їх подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливо. При таких обставинах збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, шлюб носить формальний характер і підлягає розірванню.
Керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції м. Києва 19.07.2002 року, актовий запис № 796, - розірвати.
Стягнути витрати по розірванню шлюбу в доход держави з ОСОБА_2 у розмірі 17 грн., ОСОБА_1 від сплати звільнити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня постановляння рішення.