Справа № 2-16/09
08 квітня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бобровник О.В.
при секретарі Славовій Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа Головне управління юстиції в м. Києві - про визнання договору позики удаваним правочином та таким, що приховує угоду завдатку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, -
у березні 2008 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконує обов'язки, взяті на себе за договором позики від 13 вересня 2006 року щодо вчасного та повного повернення взятих у борг коштів, а тому позивач, з урахуванням уточнень внесених в процесі розгляду справи, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 21 189, 47 грн., з яких 15 150 грн. - сума основного боргу та 6039, 47 грн. індекс інфляції.
У квітні 2008 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, 3-тя особа Головне управління юстиції в м. Києві - про визнання договору позики удаваним правочином та таким, що приховує угоду завдатку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначає, що договір позики від 13 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 є удаваним правочином, оскільки був вчинений фактично для приховання іншого правочину - угоди завдатку на підтвердження зобов'язання і на забезпечення виконання, укладеного сторонами, договору купівлі-продажу частин земельної ділянки, які належали ОСОБА_2
Розгляд справи відкладався судом неодноразово за клопотаннями сторін для надання часу укладання мирової угоди.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову та підтримав вимоги, викладені у зустрічному позові.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, зустрічний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13 вересня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Відповідно до п. 1 Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу гроші у розмірі 15150 грн., а відповідач зобов'язався прийняти ці грошові кошти від позивача та повернути їх у строки вказані в Договорі. Строк виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів сторони визначили до 15 грудня 2006 року.
На виконання зобов'язань, взятих на себе за договором позики від 13.09.2006 року ОСОБА_1 передав грошові кошти у сумі 15150 грн.
Проте, ОСОБА_2 у визначений Договором термін гроші не повернула.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів у термін визначений Договором позики не виконала, позивач нарахував індекс інфляції на суму боргу у розмірі 6039, 47 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
З твердженнями ОСОБА_2, які викладені у зустрічній позовній заяві про удаваність договору позики з метою приховати інший правочин, суд погодитись не може, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх вимог, позивач за зустрічним позовом не надала суду жодного належного доказу.
Покази свідків, як єдиний доказ удаваності правочину, наданий відповідачем судом до уваги не беруться, так як відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Враховуючи, що Договір позики від 13.09.2006 року укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріусом, тобто дотримано вимоги Закону щодо форми такого виду договорів, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову, а тому, керуючись ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051, ст. ст. 10, 57-60, 85, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 15 150 грн., 6039, 47 грн. - індекс інфляції, 211, 90 грн. судових витрат та 30 грн. витрат пов'язаних з оплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 21 431, 37 грн.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа Головне управління юстиції в м. Києві - про визнання договору позики удаваним правочином та таким, що приховує угоду завдатку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення.