Іменем України
08 лютого 2011 року Справа № 5002-26/5212-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Видашенко Т.С.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
- позивача, Сягайло Вікторії Георгіївни (довіреність № ГО-10/281 від 24.12.10 року), представник приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС";
- відповідача, Дюкара Євгена Сергійовича (довіреність № 08-03-28/05-11 від 04.01.11 року), представника відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Кримської Республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії "Оранта",
розглянувши апеляційну скаргу Кримської Республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 17 грудня 2010 року у справі №5002-26/5212-2010
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (проспект Перемоги, 65, м. Київ 62,03062), (вул. Октябрська, 12, офіс 202, м. Сімферополь, 95000)
до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Жилянська, 75, м.Київ, 01032) в особі Кримської Республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (вул.Р.Люксембург,17,м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)
про стягнення 4935,40 грн.
Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Кримської Республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія „Оранта” про стягнення грошових коштів у сумі 4935,40 грн., витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вимоги позову позивачем обґрунтовані виплатою ним страхового відшкодування за договором добровільного страхування ОСОБА_1 як потерпілій стороні, внаслідок скоєної дорожньо-транспортної пригоди з вини страхувальника відповідача ОСОБА_2 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільців транспортних засобів, що відповідно до ст.27 Закону України ”Про страхування” та ст.993 Цивільного кодексу України надає позивачеві право вимагати відшкодування відповідачем здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2010 року (суддя Медведчук О.Л.) у справі № 5002-26/5212-2010 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Кримської Республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія „Оранта” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 5002-26/5212-2010 від 17 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог приватного підприємства „Страхова група „ТАС” в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норма матеріального та процесуального права при розгляді справи. Зокрема, апелянт вказує, що справа не підсудна господарському суду Автономної Республіки Крим через знаходження відповідача - відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” у місті Києві. Також, відповідач вказував про відсутність доказів правомірності страхової виплати позивачем на користь ОСОБА_1 а саме: неможливість вважати дійсним договір добровільного страхування від 14.08.2007 р. через відсутність в ньому підписи та печатки вигодонабувача - закритого акціонерного товариства „ОТП Банк”; відсутність письмової згода останнього на проведення виплати ОСОБА_1 В апеляційній скарзі також вказувалося на закінчення дії свідоцтва автотоварознавця ОСОБА_3, термін дії якого сплинув 25.06.2007 р., тоді як звіт про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок ДТП 19.09.2007 р., був ним складений 01.10.2007 р.
Позивачем 31.01.2011 р. був поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу із зазначенням про безпідставність її доводів, яки були оцінені судом першої інстанції при вирішенні справи із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2011 року у зв'язку з відпусткою члена судової колегії - судді Волкова К.В. здійсненого його заміну на суддю Гонтаря В.І.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. Зазначав, що після реалізації замінених запчастин пошкодженого автомобілю як це визначено п.2 Наказу Кримської регіональної дирекції позивача № 31-10/07 від 18.10.2007 р., позивач поніс менше витрат, аніж заявлена грошова сума у позові. Представником відповідача також була підтримане подане на стадії апеляційного розгляду справи письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору акціонерного товариства „ОТП „Банк”, як зазначеного в договорі страхування наземного транспорту № ДСНТ-21 0134272601 від 14.08.2007 р. в якості Вигодонабувача, але не підписаного останнім, та витребуванні у нього засвідченої копії договору
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги через безпідставність її доводів, додатково надала суду посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ОСОБА_3 від 29.03.2007 р. № 278-ПК.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.08.2007 р. між закритим акціонерним товариством „Страхова група „ТАС” (попередня назва позивача, п.1.1 Статуту) та громадянином ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/21 0134272601, об'єктом страхування за яким були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, використанням і розпорядженням автомобілем „Mitsubishi Lancer”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Пунктом 5.1.1 вказаного Договору до страхових випадків віднесене пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).
Як слідує з Постанови Залізничного районного суду міста Сімферополя від 25 жовтня 2007 року по адміністративній справі № 3-13573/07, 19 вересня 2007 року біля 14 год.40 хвилин на 112км.+900 м автодороги Красноперекопськ-Симферополь відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Skoda Octavia” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля „Mitsubishi Lanсer”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 Зазначеною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним в скоєні ДТП 19 вересня 2007 року та притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП в вигляді штрафу в сумі 170,00 грн.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події автомобіль „Mitsubishi Lanсer”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, згідно звіту про оцінку матеріальної шкоди, завданої власнику цього транспортного засобу № 1365 від 01.10.2007 р., проведеної представництвом закритого акціонерного товариства Український центр після аварійного захисту „Експерт-сервіс” в особі ПП ОСОБА_4 розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Mitsubishi Lanсer”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склав 5571,36 грн.
Страховим актом страховика -позивача по справі від 18.10.2007 р. дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Skoda Octavia” державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та „Mitsubishi Lanсer”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 визнана страховим випадком та визначений розмір страхового відшкодування в сумі 4935,00 грн. з врахуванням вирахуваної франшизи 635,96 грн.
Платіжним дорученням № 804 від 23 жовтня 2007 р. сума страхового відшкодування в розмірі 4935,36 грн. була перерахована позивачем ОСОБА_1 як страхувальнику в повному обсязі.
На підставі викладених обставин, судова колегія знаходить правильними висновки господарського суду першої інстанції щодо виникнення у позивача права регресних вимог до відповідача та задоволення його відповідних позовних вимог.
Такі висновки суду відповідають положенням статті 27 Закону України „Про страхування”, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, що в свою чергу повністю узгоджується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
Встановлено, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2, з вини якого відбулося ДТП та був ушкоджений автомобіль страхувальника ОСОБА_1 „Mitsubishi Lanсer” державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідачем по справі згідно договору обов'язкового страхування (Поліс № ВА/від 03.03.2007 р.), що не оспорювалося представником останнього як під час розгляду справи судом першої інстанції (а.с.111) так й при апеляційному розгляді справи. З зазначеного вбачається, що доводи відповідача відносно виникнення обов'язку відшкодування виплаченого позивачем ОСОБА_1 страхового відшкодування виключно ОСОБА_2 як безпосереднім винуватцем ДТП суперечать положенням статей 5, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Так, згідно статті 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Отже, суд дійшов правильного висновку, що уклавши з ОСОБА_2 договір обов'язкового страхування, відповідач взяв на себе зобов'язання з виплати за рахунок внесених ОСОБА_2 страхових внесків страхового відшкодування у разі настання страхового випадку з вини останнього. Оскільки страхове відшкодування ОСОБА_1 за страховим випадком 18.10.2007 р. за договором добровільного страхування було виплачено позивачем, до позивача на підставі статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право регресних вимог до відповідача як до визначеної зазначеними нормами відповідальної за вчинений збиток особи - страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 винного в скоєні ДТП 18.10.2007 р. в сумі виплаченого страхового відшкодування.
Судова колегія вважає, що позиція відповідача щодо недійсності договору добровільного страхування № ДСНТ/-21 0134272601 від 14.08.2007 р. через відсутності в ньому підпису Вигодонабувача закритого акціонерного товариства „ОТП Банк” вірно була оцінена судом при вирішенні справи як помилкова, оскільки відповідно як змісту цього договору так й положень статті 6 Закону України „Про страхування” сторонами за даним видом договору є страховик та страхувальник, безпосередньо між якими цій договір був укладений про що свідчать наявні підписи сторін в договорі, тоді як вигодонабувач, яким в даному договорі зазначене закрите акціонерне товариство „ОТП Банк”, не будучи його стороною, лише засвідчує укладання договору, тому відсутність його підпису в договорі при наявності підписів сторін договору не вказує на його недійсність.
З зазначених підстав, та враховуючи, що позивачем не заперечувався факт відсутності підпису закритого акціонерного товариства „ОТП Банк” на договорі добровільного страхування № ДСНТ/-21 0134272601 від 14.08.2007 р. в якості Вигодонабувача, клопотання відповідача про залучення закритого акціонерного товариства „ОТП Банк” до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог та витребування копії договору страхування із його підписом, судовою колегією було відхилено, оскільки в цьому випадку розгляд вимог, яки ґрунтуються на договорі страхування не може зачапати інтереси особи, яка не підписувала цей договір, який відповідно не потягнув виникнення для неї певних прав та обов'язків. До того ж, як слідує з обставин справи, договір добровільного страхування № ДСНТ/-21 0134272601 від 14.08.2007 р. є виконаним ще 23.10.2007 р., претензій з приводу його укладання, виконання з боку сторін договору, а також зазначеного в ньому вигодонабувача не надходило.
Твердження відповідача щодо фактичного несення позивачем менших витрат, аніж заявлена грошова сума в позову із посиланням на п.2 Наказу Кримської регіональної дирекції приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” щодо забезпечення повернення замінених запчастин пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 з СТО судова колегія вважає бездоказовими, оскільки факт реалізації замінених деталей автомобіля доказами з боку відповідача не підтверджені, з матеріалів справи судом не вбачається.
Доводи апелянта щодо непідсудності розглянутої справи господарському суду Автономної Республіки Крим у зв'язку з тим, що в прохальній частині позову позивач просив суд провести стягнення суми з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, яке знаходиться в м.Київі суд знаходить безпідставними через зазначення в позовній заяві в якості відповідача відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Кримської Республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія „Оранта” , яке розташоване в м.Симферополі, тому розгляд справи господарським судом Автономної Республіки Крим відбувся з дотриманням положень частини 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо посилань апелянта на складання звіту про оцінку матеріальної шкоди від 01.10.2007 р. експертом ОСОБА_3, свідоцтво якого як оцінювача мало термін дії до 25.06.2007 р., судова колегія вважає, що зазначене не свідчить про неправильність самої оцінки, оскільки жодних заперечень щодо її змісту, розрахунку та розміру визначеної матеріальної шкоди з боку відповідача протягом розгляду справи не надходило. Крім того, наданими позивачем додатково в порядку ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України доказами підтверджений факт отримання оцінювачем ОСОБА_3 посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 29.03.2007 р. із терміном його дії два роки, повністю спростовані доводи апеляційної скарги в даній частині.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Кримської Республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2010 року у справі № 5002-26/5212-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Т.С. Видашенко
В.І. Гонтар