01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.01.2011 № 17/1997
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Сабуренко А.В. (за дов.), Сапранов О.О. (за дов.),
від відповідача: Іващенко С.І. (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ "Адвокат-Захист" та ВАТ "Канівський маслосирзавод"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2010
у справі № 17/1997 ( .....)
за позовом ТОВ "Адвокат-Захист"
до ВАТ "Канівський маслосирзавод"
про стягнення 290830,27 грн.
У жовтні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача (з врахуванням Заяви про збільшення позовних вимог вх. №15781 від 19.10.2010) про стягнення 290 830,27 грн., з яких: 184 530,49 грн. - основної заборгованості за Договором постачання пакетів для упаковки сирів № 70/09 від 02 листопада 2009 року, 5 351,38 грн. - інфляційних, 424,67 грн. - 3% річних та 100 523,73 грн. - штрафу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.12.2010 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист» 184 530,49 грн. - основної заборгованості, 1 845,30 грн. - державного мита та 149,74 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, з посиланням на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що при укладенні Договору №31/08-1-2010 від 06.09.2010 сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та визначили обсяг прав, що передаються, зокрема по сплаті суми боргу з урахування індексу інфляції, а також 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а також по сплаті штрафних санкцій відповідно до пункту 8.3. Договору №70/09 від 02.11.2009.
З рішенням суду не погодився також відповідач, який звернувся з апеляційною скаргою і просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення в частині стягнення з відповідача 184 530, 49 грн. заборгованості та прийняти нове рішення, яким стягнути з ВАТ «Канівський маслосирзавод» основної заборгованості в сумі 83 284, 48 грн., в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. У зв'язку з чим відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач та постачальник погодили ціни на товар шляхом зазначення їх у видаткових накладних, оскільки видаткова накладна не є правочином і не створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов'язки.
Крім того, відповідач посилається на те, що в порушення умов Договору постачальник надавав відповідачу неналежно оформлені товаросупровідні документи на поставлений товар, так як ціна товару, зазначена у видаткових накладних, не відповідає ціні цього товару, погодженій сторонами у Договорі. А факт прийняття товару відповідачем за супровідними документами не означає те, що постачальник та відповідач дійшли згоди щодо зміни ціни цього товару, визначеної в додатках до Договору.
Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Прімавера-Пак» (постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Канівський маслосирзавод» (покупець) було укладено Договір постачання пакетів для упаковки сирів № 70/09 (далі - Договір поставки), на підставі якого постачальник (ТОВ «Прімавера-Пак») зобов'язався постачати, а покупець ( ВАТ «Канівський маслосирзавод») приймати та оплачувати багатошарові термоусадочні пакети АМІВАК без поліграфії та з поліграфією виробництва ТОВ ПФК «Атлантис - Пак» (Російська Федерація), які призначені для дозрівання, зберігання та пакування твердих сирів.
В пунктах 2.1. та 2.5. Договору поставки сторони встановили, що Постачальник зобов'язується постачати товар окремими партіями згідно попередніх короткострокових або довгострокових заявок покупця. Форма заявки вільна, з урахуванням умов даного договору; товар поставляється разом з усією необхідною товаросупровідною документацією, яка має бути складена українською мовою та надана покупцю у оригіналах чи належним чином посвідчених копіях. Одночасно з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю або його представнику супровідну документацію на кожну партію товару: видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, якісне посвідчення, сертифікат відповідності, гігієнічний висновок.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Прімавера-Пак» (постачальник) на виконання умов Договору поставки поставило відповідачу товар на загальну суму 1 194 297,99 грн. , що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001571 від 26.11.2009 року на суму 6 720 грн., № РН-0001621 від 18.12.2009 року на суму 11 124,06 грн., № РН-0001636 від 25.12.2009 року на суму 28 031,59 грн., № РН-0001642 від 29.12.2009 року на суму 56 309,10 грн., № РН-0000011 від 12.01.2010 року на суму 49 235,66 грн., № РН-0000023 від 19.01.2010 року на суму 9 700,02 грн., № РН-0000033 від 27.01.2010 року на суму 61 531,34 грн., № РН-0000038 від 02.02.2010 року на суму 35 972,52 грн., № РН-0000050 від 12.02.2010 року на суму 58 457,71 грн., № РН-0000061 від 19.02.2010 року на суму 16 068,08 грн., № РН-0000062 від 23.02.2010 року на суму 72 075,06 грн., № РН-0000085 від 05.03.2010 року на суму 24 884,52 грн., № РН-0000090 від 10.03.2010 року на суму 70 135,06 грн., № РН-0000117 від 19.03.2010 року на суму 80 727,11 грн., № РН-0000123 від 23.03.2010 року на суму 43 384,06 грн., № РН-0000141 від 30.03.2010 року на суму 36 590,04 грн., № РН-0000160 від 07.04.2010 року на суму 41 706 грн., № РН-0000188 від 16.04.2010 року на суму 48 602,40 грн., № РН-0000198 від 23.04.2010 року на суму 47 549,35 грн., № РН-0000222 від 06.05.2010 року на суму 55 650 грн., № РН-0000232 від 07.05.2010 року на суму 4 074 грн., № РН-0000239 від 12.05.2010 року на суму 20 370 грн., № РН-0000267 від 21.05.2010 року на суму 33 705 грн., № РН-0000279 від 27.05.2010 року на суму 27 825 грн., № РН-0000282 від 28.05.2010 року на суму 6 111 грн., № РН-0000293 від 01.06.2010 року на суму 14 259 грн., № РН-0000314 від 09.06.2010 року на суму 23 173,50 грн., № РН-0000329 від 16.06.2010 року на суму 41 979 грн., № РН-0000354 від 25.06.2010 року на суму 10 185 грн., № РН-0000366 від 02.07.2010 року на суму 49 785,06 грн., № РН-0000393 від 13.07.2010 року на суму 15 860,23 грн., № РН-0000417 від 27.07.2010 року на суму 47 580,70 грн., № РН-0000435 від 03.08.2010 року на суму 44 937,32 грн. (а.с.31-63 том І) та довіреностями: № 842 від 26.11.2009 року, № 933 від 17.12.2009 року, № 979 від 28.12.2009 року, № 29 від 11.01.2010 року, № 54 від 18.01.2010 року, № 76 від 26.01.2010 року, № 101 від 01.02.2010 року, № 168 від 11.02.2010 року, № 198 від 22.02.2010 року, № 277 від 04.03.2010 року, № 344 від 18.03.2010 року, № 374 від 29.03.2010 року, № 416 від 07.04.2010 року, № 179 від 22.04.2010 року, № 208 від 05.05.2010 року, № 272 від 20.05.2010 року, № 289 від 28.05.2010 року, № 347 від 08.06.2010 року, № 372 від 16.06.2010 року, № 406 від 22.06.2010 року, № 456 від 01.07.2010 року, № 503 від 12.07.2010 року, № 559 від 26.07.2010 року, № 598 від 02.08.2010 року (а.с.64-87 том І).
Відповідно до пункту 5.2. Договору поставки, повна оплата відвантаженої партії товару повинна бути здійснена покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати, що зазначена у видатковій накладній при отриманні покупцем відповідної партії товару.
Проте, як встановлено судом, відповідач свій обов'язок по оплаті за поставлений товар виконав частково, сплатив лише 1 009 767,50 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.88-133 том І) і наданими в судовому засіданні 19.10.2010 року банківськими виписками на суму 20 000 грн. (а.с.25-26 том ІІ), у зв'язку з чим станом на момент прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача за Договором поставки складає 184 530,49 грн.
Ціна товару затверджується сторонами в Додатку №1 до цього Договору, а також у видаткових накладних на відповідні партії товару, які є невід'ємними цього Договору (пункт 4.1. Договору поставки), покупець здійснює оплату за кожну партію поставленого товару за цінами, погодженими сторонами у Додатку №1 та видаткових накладних на відповідну партію товару (пункту 5.1. Договору поставки).
За таких обставин, покупець (відповідач) приймаючи товар за вищими цінами, ніж у Додатку № 1, які зазначені у видаткових накладних, і не повертаючи цей товар, тим самим погодився на ціни зазначені у накладних, тому розрахуватись повинен з постачальником по цінам, які зазначені у видаткових накладних. До того ж, остаточно загальна ціна договору визначається вартістю поставленого товару згідно з підписаними сторонами видатковими накладними , що підтверджують фактичне отримання товару (пункт 6.2 договору).
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що ціна товару, зазначена у видаткових накладних, не відповідає ціні цього товару, погодженій сторонами у Договорі, є безпідставним.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімавера-Пак» (Первісний кредитор) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист» (Новий кредитор) Договір про відступлення права вимоги №31/08-1-2010 (далі - Договір права вимоги) (а.с.16-17 том І), який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, Первісним кредитором Новому кредиторові права вимоги, належного Первісному кредиторові, в межах яких Новий кредитор стає кредитором за Договором на постачання пакетів для упаковки сирів № 70/09 від 02 листопада 2009 року (далі - Основний договір) між Первісним кредитором та Відкритим акціонерним товариством «Канівський маслосирзавод» (Боржник).
До Нового кредитора від Первісного кредитора переходить право вимагати від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків, які випливають з Основного договору:
- по сплаті заборгованості за поставлений за договором № 70/09 від 02.11.2009 р. товару у розмірі 204 530 грн. 49 коп. (двісті чотири тисячі п'ятсот тридцять гривень сорок дев'ять копійок) в т.ч. ПДВ 20 %.
- по сплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3-ох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
- по сплаті штрафних санкцій відповідно до пункту 8.3. розділу 8 Основного договору.
До Нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за Основним договором, в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Моментом переходу права вимоги Первісного кредитора за Основним договором до Нового кредитора є підписання даного Договору.
Новий кредитор зобов'язаний протягом 3-ох банківських днів з моменту набрання чинності цим Договором повідомити Боржника про відступлення права вимоги (пункти 1-5 Договору права вимоги).
За Актом приймання-передачі документів від 06 вересня 2010 року (а.с.18-22 том І) до Договору про відступлення права вимоги № 31/08-1-2010 від 06 вересня 2010 року Первісним кредитором було передано Новому кредиторові оригінали відповідних документів.
Судом встановлено, що ТОВ «Адвокат-Захист» (Новий кредитор) на адресу відповідача надіслав повідомлення про відступлення права вимоги б/н від 06.09.2010 (а.с.23 том І), що підтверджується фіскальним чеком від 17.09.2010 та описом вкладення цінного листа (а.с.24 том І).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому, згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує.
Право вимоги має узгоджуватись з загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових, так і господарських зобов'язань. За таких обставин, повинна бути незмінність істотних умов та зміст зобов'язання для боржника.
Оскільки, станом на момент прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача складає 184 530,49 грн., вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 184 530,49 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, з огляду на таке.
Окрім основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 5 351,38 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 424,67 грн., штраф в сумі 100 523,73 грн., посилаючись на договір відступлення права вимоги № 31/08-1-2010, згідно з яким до Нового кредитора від Первісного кредитора переходить право вимагати від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків, які випливають з Основного договору, в тому числі, по сплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, і по сплаті штрафних санкцій відповідно до пункту 8.3. розділу 8 Основного договору.
Пунктом 3 Договору права вимоги, передбачено, що до Нового кредитора від Первісного кредитора переходить право вимагати від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків, які випливають з Основного договору:
- по сплаті заборгованості за поставлений за договором № 70/09 від 02.11.2009 р. товару у розмірі 204 530 грн. 49 коп. (двісті чотири тисячі п'ятсот тридцять гривень сорок дев'ять копійок) в т.ч. ПДВ 20 %.
- по сплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3-ох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
- по сплаті штрафних санкцій відповідно до пункту 8.3. розділу 8 Основного договору.
Таким чином, за Договором №31/08-1-2010 від 06.09.2010 про відступлення права вимоги ТОВ «Прімавера-Пак» передало ТОВ «Адвокат-Захист» разом з основним правом належного виконання обов'язку по сплаті заборгованості за поставлений згідно Договору поставки товар, також право вимоги щодо належного виконання зобов'язання по оплаті інфляційного збільшення суми боргу, 3% річних та штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.3. Основного договору.
Діючим законодавством не передбачено обов'язкового грошового визначення прав, що передаються за договором про відступлення права вимоги. Таким чином, сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, що відступається, зокрема можуть визначити їх у відсотковому коефіцієнті від певних визначених договором сум.
Отже, при укладенні Договору відступлення права вимоги, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та визначили обсяг прав, що передаються, зокрема по сплаті суми боргу з урахування індексу інфляції та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а також по сплаті штрафних санкцій відповідно до пункту 8.3. Договору поставки.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 351,38 грн. - інфляційних, 424,67 грн. - 3% річних та 100 523,73 грн. - штрафу, за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Отже, позов ТОВ «Адвокат-Захист» підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних підлягає скасуванню.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита за подання позову, в тому числі апеляційної скарги, а також витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на підставі статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2010 у справі № 17/1997 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист» задовольнити.
3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2010 у справі № 17/1997 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 5 351,38 грн. інфляційних, 424,67 грн. 3% річних та 100 523,73 грн. штрафу. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
«1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» (Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, буд. 195, р/р 260061272 в ЧОД АППБ «Аваль»МФО 354411, код ЄДРПОУ 00447830, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист» (м. Київ, вул. Богомольця, буд. 4, оф. 18, р/р 260073012105 в АБ «Старокиївський Банк»в м. Києві, МФО 321477, код ЄДРПОУ 31925807) 184 530 (сто вісімдесят чотири гривні п'ятсот тридцять) грн. 49 коп. - основної заборгованості, 5 351 (п'ять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 38 коп. - інфляційних, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 67 коп. - 3% річних, 100 523 (сто тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 73 коп. - штрафу, 2 980 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 30коп.- державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» (Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, буд. 195, р/р 260061272 в ЧОД АППБ «Аваль»МФО 354411, код ЄДРПОУ 00447830, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокат-Захист» (м. Київ, вул. Богомольця, буд. 4, оф. 18, р/р 260073012105 в АБ «Старокиївський Банк»в м. Києві, МФО 321477, код ЄДРПОУ 31925807) 531 (п'ятсот тридцять одну) грн.. 50 коп. - державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.
6. Матеріали справи № 17/1997 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
10.02.11 (відправлено)